Культурне життя України в умовах соціально – економічних трансформацій 90-х років ХХ ст

Після проголошення незалежності 24 серпня 1991 р. починається розбудова самостійної

держави і проводиться формування власної культурної політики, спрямованої на

забезпечення вільного розвитку національної культури та збереження культурної

спадщини. У країні було створено правові, управлінсько-адміністративні та фінансовогосподарські

умови для збереження і подальшого розвитку наших культурних надбань.

Держава активно формує законодавчу базу, яка могла б забезпечити розвиток культури та

вільний доступ усіх громадян до її здобутків. Так, у 1992 р. Верховна Рада прийняла

"Основи законодавства України про культуру", де були задекларовані основні принципи

державної політики в галузі культури, спрямовані на відродження і розвиток культури

української нації та культури національних меншин, забезпечення свободи творчості,

вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, реалізацію прав громадян на доступ до

культурних цінностей, створення матеріальних та фінансових умов розвитку культури. В

"Основах" зазначені пріоритети у розвитку культури, права і обов'язки громадян у сфері

культури, регламентована діяльність у цій сфері, у тому числі професійна творча

діяльність, міжнародні культурні зв'язки.

Вагомим був внесок інтелігенції у відродження української культури. З ініціативи

Спілки письменників України, Народного руху України, Асоціації творчої інтелігенції

“Світ культури”, Інституту літератури ім. Т. Шевченка та інших організацій у Києві у

вересні 1991 р. відбувся Форум інтелігенції України, який виробив конкретні програми

участі творчих працівників у державотворчому процесі.

У дев’яностих роках виникають недержавні культурно-мистецькі організації, серед них

такі, як асоціація творчої інтелігенції “Світ культури”, громадські об’єднання театр-студія

“Арабески”, “Арт-екзистенція”, асоціація “Артгалереї України”, асоціація “Нова музика”,

мистецьке об’єднання “Дзига”, Центр міжнародних культурних ініціатив та ін.

Через матеріальні труднощі, особливо в перші роки незалежності, скорочувалася

кількість закладів культури (перш за все в сільській місцевості), а багато талановитих

митців виїжджали за кордон у пошуках достойного заробітку. Загальмувався розвиток

кінематографії, за останні роки українські фільми практично не знімаються, а технічні

потужності вітчизняних кіностудій використовуються для зйомок реклами та відеокліпів.

Не кращі часи переживає книговидавництво і преса -більшість видань на полицях

книгарень російськомовні, до того ж видрукувані за межами України.

Ще одна проблема української сучасної культурної сфери -переповнення культурного

простору зразками зарубіжної масової культури (кінематографічна продукція, музика,

телебачення, літературні твори тощо). Ці далеко не найкращі твори маскультури

витісняють національну культуру з активного вжитку, особливо в молодіжному

середовищі.

Поиск по сайту: