АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Читайте также:
  1. II. Розвиток математичних знань.
  2. II. Розвиток математичних знань.
  3. II. Розвиток математичних знань.
  4. II. Розвиток математичних знань.
  5. II. Розвиток математичних знань.
  6. II. Розвиток математичних знань.
  7. II. Розвиток математичних знань.
  8. II. Розвиток математичних знань.
  9. III. Розвиток математичних знань.
  10. III. Розвиток математичних знань.
  11. III. Розвиток математичних знань.
  12. III. Розвиток математичних знань.

Суспільство Київської Русі поділялося на три основні групи: вільні люди, напіввільні, невільні. До верхівки віль­них людей належали бояри, купці (які поділялися

на власне купців — тих, хто торгує, і гостів, — тих, хто вів за­кордонну торгівлю). Міська еліта називалася «старці градські», «нарочиті мужі». З прийняттям християнства з'явилася така соціальна верства, як духівництво. Основну групу вільних складали так звані люди, або чернь. Юридично всі вони були вільні, рівноправні з боярами, але фактично залежали від остан­ніх. До цієї верстви належали ремісники, дрібні торговці.



Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Нижчу групу вільного населення становили селяни — смер­ди. Разом із сім'єю смерд господарював на своїй земельній ділянці, яку надавав йому князь за виконання певних служб і сплату данини. Смерди відбували військову повинність з влас­ною зброєю та кіньми.

До напіввільних людей належали закупи — селяни, залежні від того, хто дав їм «купу» — позичку. Вони тимчасово втратили волю, але могли знову її здобути. Рядовичі селяни, які уклали з феодалом «ряд» — договір на виконання певних робіт. Праг­нучи закріпити за собою закупів, землевласники вимагали від них «купу» у збільшеному розмірі. За злочин закупа відповідав його господар.

Ще одна особлива соціальна верства — ізгої — люди, які ви­були з тієї групи, до якої належали, але не вступили до іншої. Ізгої були двох видів: вільні й залежні. Різниця у становищі за­лежала від того, з якого стану люди потрапили в ізгої. До них належали звільнені холопи, збанкрутілі купці, сини священи­ків, що не навчилися грамоти.

Невільні люди називалися челяддю, або холопами. Джере­лами холопства були: народження від холопів, полон на війні, шлюб з холопкою, продаж збанкрутілого купця, втеча закупа. Холоп міг стати вільним, якщо викупляв себе на волю або пан звільняв його. Холоп був позбавлений усіх прав, і закон тракту­вав його нарівні з худобою.

Жінки в Київській Русі користувалися значною свободою і незалежністю як у правовому, так і в соціальному плані. Але в цілому давньоруський рід належав до патріархального типу. Життя жінки оцінювалося вдвічі менше, ніж життя чоловіка з тієї ж соціальної групи.

Домінуючою тенденцією в соціально-економічних про­цесах був розвиток феодально-кріпосницьких відносин — зростання феодального землеволодіння і феодальної за­лежності селян. За часів феодалізму земля, яка знаходилась у власників, була основним засобом виробництва. Власність на неї створювала економічний базис для отримання феодалами земельної ренти від залежних селян. За користування землею селянин повинен був певний час працювати в господарстві феодала або віддавати йому частину продуктів, вироблених у власному господарстві, чи сплатити грошовий податок. Ве­лику роль у цьому відігравав позаекономічний примус, оскіль­ки феодал мав над населенням фактично необмежену владу.

У цей період було три основних джерела державних доходів: прямі податки, доходи від суду та штрафи зі злочинців за скоєні злочини, а також мито і податки на торгівлю.


Модуль 1. Стародавня і середньовічна історія України

Смерди поступово втрачають господарську самостійність і особисту свободу. Пануючою формою феодального землево­лодіння була вотчина, або держава-помістя. Вона поділя­лася на доменіальні землі, якими користувався безпосередньо феодал, і селянські. Господарським, адміністративним і війсь­ковим центром вотчини був феодальний замок, який мав назву двір.

У добу раннього феодалізму основною формою експлуата­ції селян була данина (полюддя або повоз). Данина збиралася в несільськогосподарських районах з кожного «диму» (тобто печі), а в сільськогосподарських — з кожного землеробського знаряддя (рала чи плуга). Великі міста були звільнені від спла­ти прямих податків. У подальшому звільнення від податків мало соціальний характер: люди з вищих і середніх кланів не платили данини. Селяни, крім того, виконували також низку повинностей: давали підводи, будували дороги, фортеці. З роз­витком феодальних відносин данина почала перетворюватись у феодальну ренту — економічну реалізацію земельної влас­ності. Були три види ренти: відробіткова, натуральна, грошова. Переважала натуральна рента — оброк.

Економічною основою селянського господарства був

двір — дим. Розмір індивідуального селянського і—------------:—

землекористування дорівнював у середньому од- '------------------

ному «плугу», що був одиницею оподаткування і становив близько 15 га землі. 10-15димівоб'єднувалисяудворища.

Провідною галуззю економіки залишалося землеробство, яке поділялося на рільництво, городництво й садівництво. Середня врожайність зернових досягала восьми центнерів з гектара. З овочів найдавніше культивували капусту, а також часник, цибулю, ріпу. Доброго розвитку набуло садівництво — вирощували яблука, груші, сливи, вишні, черешні. Важливою галуззю було тваринництво. Основною робочою худобою були коні та бики. Велика увага приділялася мисливству, особ­ливо добуванню хутра й бортництву (вилученню меду). Хутро, мед і віск у великій кількості вивозилися за кордон і були дуже вигідним товаром.

Високого рівня розвитку досягло ремесло. Налічувалося близько 60 різних ремісничих фахів. Провідними галузями були чорна металургія та оброблення заліза. Найпоширеніши­ми — дерев'яні ремесла (виготовлення возів, бочок, меблів). Одним з найстаріших ремесел була вичинка шкір і виробниц­тво з них одягу та взуття. Значного розвитку досягло ювелірне мистецтво. Серед інших ремесел відомі ткацтво, кравецтво, об­робка льону, вовни, кістки, каменю. Великі успіхи були в буді-


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)