Модуль 3. Новітня історія України. Націоналісти не були організаційно оформлені, викорис­товуючи для своєї діяльності спортивне товариство «Мазепа» й студентське «Залізняк»

Націоналісти не були організаційно оформлені, викорис­товуючи для своєї діяльності спортивне товариство «Мазепа» й студентське «Залізняк». У 1938 р. в Румунії було встановле­но військову диктатуру, партії та організації розігнано.

Дещо кращим, ніж у Румунії та Польщі, було становище ук­раїнців у Чехо-Словаччині. Закарпаття в Чехос­ловацькій державі мало статус окремого краю і називалося Підкарпатська Русь (згодом Підкар­патський край). Край займав 9 % площі Чехо-Словаччини, а його населення — 5 % населення країни. У 20-ті pp. тут було проведено аграрну ре­форму: 2/3 земель отримали чеські військові колоністи, 29 тис. га було розподілено між 32 тис. господарств. Зарплата робітни­ків була в 1,5-2 рази меншою, ніж у центрі країни.

Певні успіхи були в сфері освіти. Наприкінці 30-х pp. у За­карпатті існувало 483 початкові школи, у містах — 21 чотири­річна. Проте через відсутність вищих навчальних закладів ук­раїнська культура не могла самодостатньо розвиватися.

Суспільно-політичні течії в Закарпатті мали значне націо­нальне забарвлення й відрізнялися своєю зовнішньополітичною орієнтацією: 1) русофіли («общество Духновича») вважали русинів частиною єдиного російського народу; 2) «мад'ярони» доводили, що картіатороси — це окрема національність і праг­нули приєднати край до Угорщини; 3) народовці (українофі­ли) на чолі з Августином Волошиним пропагували ідею єдності закарпатських українців з усім українським народом, вели бо­ротьбу з русофілами й «мад'яронами», вимагали автономії За­карпаття; 4) комуністи, які входили до легальної Компартії Че-хословаччини, визнавали українську ідентичність Закарпаття, підтримували ідею приєднання до УСРР.

Наприкінці 30-х років центр західноукраїнського націо­нального життя тимчасово перемістився до За­карпатської України. Українське питання в За­карпатті стало центром європейської політики,

за альтернативне його вирішення змагалися впливові зовніш­ньополітичні сили. Варіантів було три: 1) чехословацький; 2) угорський; 3) український — створення окремої держави «Карпатська Україна». Після Мюнхенської угоди 1938 p., коли частину чехословацької території було передано Німеччині, празький уряд 11 жовтня 1938 р. надав автономію Карпато-руській державі, яка повинна була знаходитись у федерації з Чехією та Словаччиною. Головою уряду став А. Волошин.

Претензії на Закарпаття висунула Угорщина. Згідно з рі­шенням німецько-італійського арбітражу у Відні 2 листопада

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

1938 р. міста Ужгород, Мукачеве, Берегове переходили до Угор­щини. Столицю Карпатської України було перенесено з Ужго­рода до Хуста. Розпочалася українізація освіти й державних установ, були заборонені всі партії, крім урядової — Українсь­кого Національного об'єднання (УНО). 12 лютого 1939 р. відбу­лися вибори до сейму Карпатської України, де УНО здобула до 90% голосів.

15 березня 1939 р. сейм проголосив незалежність Карпат­ської України, яка ставала республікою на чолі з президентом. Державною мовою визнавалась українська, барвами державно­го прапора — синя й жовта. Президентом було обрано А. Во­лошина. Розпочалося створення організації національної обо­рони — «Карпатської Січі». Волошин звернувся до Німеччини з проханням узяти Карпатську Україну під протекторат, але німці відмовилися, порадивши не опиратися угорській армії, яка 14 березня 1939 р. напала на Карпатську Україну. 40-тисяч-на угорська армія тиждень воювала з удесятеро меншою Кар­патською Січчю. Загинуло 5 тис. закарпатців, угорцям удалося окупувати все Закарпаття.

Незважаючи на короткочасність існування, Карпатська Україна стала яскравим епізодом у боротьбі за українську не­залежність.

20-30-ті pp. XX ст. були складними й трагічними в полі­тичній історії України. У Східній Україні, де існувала УСРР, відбувалося становлення й утвердження тоталітарного полі­тичного режиму з масовими репресіями, трагічною загибеллю мільйонів людей. Радянська політична система, яка сфор­мувалася в ці роки, не передбачала демократії та свободи, ук­раїнська державність була лише формальною.

Західноукраїнські землі, перебуваючи у складі чужоземних держав, повною мірою відчували на собі політичне, економіч­не, соціальне, національне та релігійне гноблення.

Тим часом згущувалися хмари Другої світової війни. На Ук­раїну чекали ще трагічніші події.

Контрольні запитання

1. Чому першим заходом непу була заміна продрозкладки продподатком?

2. У чому були причини ліквідації непу?

3. Якою була позиція українського керівництва щодо утво­рення СРСР?

4. У чому причини й феномен Українського відродження 20-х pp. XX ст.?

Модуль 3. Новітня історія України

5. Якими були практичні результати українізації в 20-ті pp. XX ст.?

6. Якими були особливості радянської індустріалізації Ук­раїни?

7. Чи обов'язковим було проведення суцільної колективіза­ції сільського господарства України? Чому?

J8. Які були причини Голодомору в Україні 1932-1933 pp.?

9. Як відбувалося формування сталінського тоталітарного режиму?

10. У чому виявлялися фальш та лицемірний характер «ста­лінських конституцій» СРСР 1936 р. та УРСР 1937 p.?

11. Чому діяльність радянських митців у 30-ті pp. XX ст. поча­ла втрачати ознаки творчості?

12. У чому була суть доктрини «прометеїзму», яка проголо­шувалася польським урядом Ю. Пілсудського щодо ук­раїнських земель?

Поиск по сайту: