|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Володимир Мономах розробив «Устав» — своєрідне доповнення до «Руської правди», де обмежив використання рабської праці та джерела рабстваВолодимир Мономах розробив «Устав» — своєрідне доповнення до «Руської правди», де обмежив використання рабської праці та джерела рабства, а також установив єдиний процент за взяті в позику гроші (не більше 150 %). З ім'ям князя пов'язують монаршу корону Русі — «шапку Мономаха», нібито отриману ним від візантійського імператора, якою згодом коронували й московських царів. Процес феодальної роздробленості й, власне, третій період історії Київської Русі можна поділити на кічька етапів: 1) 1054-1132 pp. — визрівання елементів роздробленості, послаблення в цілому великокнязівської влади; 2) 1132-1240 pp. — переважання відцентрової тенденції, перехід до конфедеративного устрою держави і поліцентризму; 3) 1240-1360 pp. — послаблення Русі, провідна роль на українських землях Галицько-Волинського князівства, поступове захоплення цих земель іноземними державами. Які ж були причини феодальної роздробленості Русі? Слід відзначити, що цей процес був характерним для всіх країн Європи того часу і Русь не уникнула його. Великі розміри держави утрудню- вали управління нею з боку великого князя, а місцеві князі не були зацікавлені в зміцненні його влади на місцях, тому що в цей час могли обходитися, як вони вважали, і без нього. Вони мали свою дружину, могли з її допомогою захиститися, приборкати незадоволених, зібрати з селян податки. Кожен князь хотів правити сам, уважав себе не гіршим від великого князя, бо теж був Рюриковичем і мав військову силу, щоб позмагатися з ним. Унаслідок розвитку натурального господарства місцеві князі й економічно стали незалежними від центру. Роздробленню Русі сприяло зростання міст, які ставали політичними й економічними центрами і намагалися суперничати з Києвом. Крім того, змінилися маршрути торговельних шляхів: Європа почала торгувати безпосередньо з Близьким Сходом, а Київ опинився осторонь цих процесів. Період з початку 40-х по 70-ті роки. XII ст. в історії Русі характеризується надзвичайним загостренням і постійним зіткненням доцентрових і відцентрових сил. Одним з основних вузлів міжкняжих інтересів, як і раніше, залишався Київ, який хоч і втрачав поступово своє політичне значення, але до кінця 60-х років XII ст. залишався єдиним символом цілісності Русі. Тривалий час боровся за Київ шостий син Володимира Мономаха — суздальський князь Юрій Долгорукий — засновник Москви. Він тричі завойовував Київ, але потім йому доводилося звідти йти. У 1155 р. він знову захопив Київ, але в 1157 р. київські бояри його отруїли. У 1169 р. Київ захопив одуль 1. Стародавня і середньовічна історія України син Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський. Уперше за багатовікову історію Київ було піддано такому сильному розгрому з боку руських князів. Захопивши Київ, Андрій Боголюбський став наймогутнішим руським князем, але не залишився в Києві, а віддав його своїм васалам. Це означало закінчення видатного становища Києва. Показовим є те, що з 1132 по 1246 р. на київському престолі побувало 26 князів. У середині XII ст. державний лад Русі набув нової форми. Стольний град Київ і домен «Руської землі», який йому належав, перетворився в загальне володіння групи князів — Ярославичів, які вважали себе колективними власниками Руської землі й вимагали собі там частки (власності), а свої права й обов'язки вони визначали на загальноруських з'їздах — снемах. Цю систему управління називають колективним сюзеренітетом. Снеми були важливою формою загальноруського правління другої половини XI — початку XIII ст. Вони збиралися в найвідповідальніші для країни періоди, обговорювали питання внутрішнього миру, феодального правопорядку, організацію оборони Русі. Ініціаторами їх скликання були, як правило, великі київські князі, місцем проведення — Київ або місто Київської землі. Практику цих з'їздів було розпочато у зв'язку з необхідністю розроблення давньоруського законодавства. У 1072 р. сини Ярослава Мудрого Ізяслав, Святослав, Всеволод, бояри та представники вищого духовенства ухвалили у Вишгороді «Правду Ярославичів». Інше питання, що обговорювалось на снемах, — боротьба з половцями, яка вимагала об'єднання зусиль багатьох князівств. У період феодальної роздробленості Русі питання війни і миру перестали бути лише компетенцією князівської влади Києва. Тепер удільні князі могли оголошувати війну й підписувати мир з ворогами Русі, не узгоджуючи свої дії з великим київським князем не враховуючи загальних інтересів країни. На українських землях утворилися Київське, Сіверське, Переяславське, Волинське та Галицьке князівства. Перехід від моноцентризму (Київ) до птіцентризму мав і певні позитивні аспекти. Відбувалася консолідація споріднених племен, виникали й зростали нові міста як політико-економічні центри князівств, розвивалися феодальні відносини, збільшувалося населення. Незважаючи на роздроблення, на землях Швденно-Захід-ної Русі продовжувалося формування української народності й української мови. У 1187 р. у Київському літописі вперше з'являється назва Україна. Про походження цієї назви є кілька версій. Одні виводять її від слова «край» («кінець») зі значенням «окраїнна земля», земля, що лежить скраю. Інші вчені Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |