ПОЧАТОК ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

22 червня 1941 р. Німеччина напала на Радянський Союз. Ще 18 грудня 1940 р. Гітлер підписав директиву № 21 «Барбаросса» (від імені німецького імпера­тора XII ст., який безславно загинув під час треть­ого хрестового походу). Відповідно до цього пла­ну війна повинна була тривати 1,5-2 місяці, і за цей час війська мали вийти на рубіж Архангельськ-Волга-Астрахань. Фашист­ська армія налічувала на той час 190 дивізій, з них 157 німець­ких, 47 тис. гармат, 4,3 тис. танків, 5 тис. літаків. У союзі з Ні­меччиною виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія. Загальна чисельність Червоної армії складала понад 5 млн. чол. У західних прикордонних округах було зосереджено 170 дивізій та 2 бригади, які мали 2,9 млн чол., 9,2 тис. танків, 8,5 тис. лі­таків і 468 тис. гармат і мінометів.

Український напрям за планом «Барбаросса» був од­ним із найголовніших. Ставилося завдання оволодіти роз­винутою економічною базою України, її багатими сиро­винними та паливними ресурсами, щоб послабити війсь­ково-промисловий потенціал СРСР і зміцнити власний, створити вигідний плацдарм для подальшої війни й пере­моги над СРСР. Саме тому найбільша частина німецьких сил — група армій «Південь» (57 дивізій і 13 бригад) — мала завдання протягом короткого часу завдати головно­го удару в напрямку на Київ, зайняти переправи, підготу­вавши наступ далі на схід. В Україні німецьким військам протистояли два фронти: Південно-Західний (командую-

Модуль 3. Новітня історія України

чий — генерал М. П. Кирпонос); Південний (командуючий — генерал І. В. Тюленєв). З сухопутними військами взаємодія­ли моряки Чорноморського флоту (командуючий — адмірал П. С Октябрьський), Дунайська і Пінська військові фло­тилії. У прикордонних боях, незважаючи на мужність ра­дянських воїнів, Червона армія терпіла поразки. За перші три тижні війни вона втратила 850 тис. осіб, 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків, 9,5 тис. гармат. Німецькі втрати були в 10 разів меншими.

ЗО червня 1941 р. німецькі війська ввійшли у Львів. Разом з ними ввійшли частини ОУН. У цей же день представники українських національних політичних сил на чолі з ОУН при­йняли «Акт відновлення Української держави», а також декрет, за яким Я. Стецька було призначено головою уряду — Ук­раїнського державного правління (з 26 міністрів). Українська держава оголошувалася союзницею Німеччини. Але Німеччина реагувала на Акт відновлення Української держави негативно. fc. Бандера і Я. Стецько були інтерновані.

5 липня 1941 р. радянський уряд України прийняв рішення про евакуацію промислових і сільськогосподарських об'єктів, населення України. У ході евакуації, переважно в Росію та Казахстан, було вивезено 550 великих заводів, 3,5 млн на­селення. В армію мобілізували 2 млн жителів республіки (з них 200 тис. добровольців), 2 млн осіб створювали обо­ронні споруди. На 1 листопада 1941 р. від населення України у фонд оборони надійшло близько 1 млрд карбованців, бага­то дорогоцінностей.

73 дні тривала героїчна оборона Одеси. Тут загарбники втра­тили 200 тис. осіб. Проте швидко, незважаючи на опір Червоної армії, німцям удалося захопити більшу частину території Украї­ни, взяти в полон у районі Києва 650 тис. солдатів і офіцерів.

25 жовтня 1941 р. німецькі війська захопили Харків. До кін­ця 1941 р. німці контролювали територію, де до війни прожи­вало 80 млн чол. (42 % населення СРСР). Крім того, у полон Потрапило 3,8 млн радянських військових (з них 1,3 млн ук­раїнців).

Причини поразок Червоної армії в початковий період вій­ни:

• репресії командного складу Червоної армії, знищення Маршалів і генералів (40 тис. командирів), на зміну яким при­йшли недостатньо досвідчені (з них лише 7 % офіцерів мали вищу освіту);

• прорахунки Сталіна в оцінці воєнно-політичної ситуації Та терміну нападу Німеччини на СРСР;

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

• неправильна воєнна доктрина СРСР, коли планувало­ся воювати на «чужій території» й «малою кров'ю», війська не навчалися обороні й відходу;

• СРСР не встиг повністю переозброїтись, нові кордони не були захищені укріпленнями;

• Німеччина ще задовго до нападу на СРСР перевела свою економіку на військовий лад, на неї працювала вся Європа;

• німецькі війська мали досвід ведення сучасної війни, який вони набули в Європі;

• були допущені прорахунки у визначенні напрямку голо­вного удару Німеччини (головним вважався Південно-Захід-ний, тоді як німці зосередили головні сили на Західному).

Велику Вітчизняну війну можна розділити на такі періоди:

I — 22 червня 1941 р. — 18 листопада 1942 р. (початковий);

II — 18 листопада 1942 р. — кінець 1943 р. (рік корінного пе­
релому);

Ш — 1944 р. — 8 травня 1945 р. (час завершальних опера­цій).

Весною 1942 р. після перемоги під Москвою радянські війська спробували здійснити наступ на території України в районі Харкова, але внаслідок прорахунків командування зазнали поразки. До полону потрапило 240 тис. солдат. На по­чатку липня 1942 р. після 250-денної героїчної оборони було залишено місто Севастополь. 22 липня 1942 р. Червона Армія залишила м. Свердловськ Луганської області. Таким чином, уся Україна була окупована ворогом.

Поиск по сайту: