НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ТА її ЗДІЙСНЕННЯ В УКРАЇНІ

У результаті громадянської війни українські землі опи­нилися у складі різних держав. Основна їх час­тина входила до складу Української СРР (площа 452 тис. км², населення 25,5 млн чол.). Західна Україна (Східна Галичина, Західна Волинь, час­тина Полісся) відійшли до Польщі. Тут проживало 8,9 млн чол., у тому числі 5,6 млн українців. Північну Буковину було захоплено Румунією, Закарпаття — Чехословаччиною.

Східна частина України, що стала радянською, змогла від­творити свою історичну назву «Україна» і — формально — дер­жавність. Ця державність була достатньо умовною, оскільки всі політичні питання вирішувала Москва. Проте наявність державності давала можливість установлювати дипломатичні

Модуль 3. Новітня історія України

контакти з іншими державами і навіть укладати з ними міжна­родні договори.

Перший міжнародний документ — мирний договір з Лит­вою — було підписано 14 лютого 1921 p. A 18 березня того ж року Росія й Україна уклали Ризький мирний договір з Польщею. Протягом 1921 р. УСРР установила диплома­тичні відносини з Латвією й Естонією, а в січні 1922 р. — з Туреччиною, що мало істотне економічне значення, оскільки майже половина зовнішньої торгівлі республіки припадала на цю країну.

Україну було запрошено для участі в Лозаннській міжна­родній конференції, що розглядала питання про статус Чорно­морських проток (кінець 1922 — початок 1923 р.)

З посиленням нейтралістських тенденцій у політиці Москви зовнішньополітична діяльність уряду УСРР почала згортати­ся. Закривалися дипломатичні місії в балтійських республіках, а у вересні 1923 р. остаточно перестав існувати апарат Наркома­ту іноземних справ. Відповідно самостійна зовнішньополітична діяльність України припинилася на багато років.

Після закінчення громадянської війни економіка України була в надзвичайно скрутному стані. Загальні збитки народного господарства республіки досягали 10 млрд. золотих карбованців, промислове виробництво скоротилось у дев'ять разів порівняно з 1913 р., а в деяких галузях ще більше. Так, виробництво сталі становило лише 1,7 % довоєнного рівня, машинобудівної про­мисловості — 4 %. З 57 домен працювала лише одна невелика.

У тяжкому стані знаходилося сільське господарство. Посівна площа зернових культур скоротилась порівняно з довоєнною на ЗО %, виробництво технічних культур зменшилося на 75-90 %.

Не вистачало основних продуктів і товарів, без яких немож­ливо було обійтися: хліба, солі, сірників, мила.

Крім того, загострилася політична ситуація. Селянин не був зацікавлений у продрозкладці, яка забирала у нього всі надлиш­ки сільськогосподарської продукції. А тому відбувалося змен­шення посівних площ і урожайності, бо який сенс вирощувати більше потрібного для прожиття і посіву, якщо все, що зверх Цього, забиралося владою.

Незадоволення переростало у збройні виступи проти ра­дянської влади. Економічна криза переплелася з політичною. Потрібна була нова політика, різко відмінна від воєнного ко­мунізму. Така політика почала здійснюватись з березня 1921 р.

Контури нової економічної політики були окреслені

в проекті постанови ЦК про заміну розкладки на-

Тральним податком (лютий 1921 p.), який було

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

надіслано в партійні комітети губерній та національних рес­публік. У ньому пропонувалося до початку посівної кампанії визначити загальну суму податку та середній відсоток обкла­дання ним посівних площ, щоб селяни завчасно знали, скіль­ки зерна треба буде віддати державі. Після оплати податку селяни могли використовувати залишок урожаю на власний розсуд, у тому числі збувати його «у місцевому господар­ському обороті» (на місцевих ринках).

Цей документ обговорювався на пленумі ЦК КП(б)У 27 лю­того 1921 р. за участю всіх секретарів губкомів та голів губвп-конкомів. У результаті було прийнято постанову, яка загалом негативно оцінювала цей проект. Заміна продрозкладки подат­ком у всеросійському масштабі вважалася недоцільною, а для України — неприйнятною. Проте на X з'їзді РКП(6) (березень 1921 р.) перехід до продподатку вже не мав заперечень і згодом надзвичайна сесія ВУ ЦВК прийняла закон про заміну продроз­кладки продподатком, а Раднарком УСРР видав декрет про його норми і розмір.

НЕП як система нових економічних відносин склався не од­разу. Спочатку керівництво більшовицької партії вважало, що в загальнодержавному масштабі замість торгівлі вдасться нала­годити обмін промислових товарів на продукти землеробства. Проте згодом довелося відмовитися від цього задуму, й до пер­шого заходу непу (термін уперше вжито в резолюції травневого (1921) пленуму ЦК РКП(б)) додалися інші.

Нова економічна політика (неп) являла певну систему заходів в аграрній, промисловій, торговельній, фінансовій сферах.

Першим заходом непу була заміна продрозкладки продпо­датком. Згідно з цим у селян уже не забирали надлишки сіль­ськогосподарської продукції, а встановлювали певну норму їх здачі. Таким чином, реквізиційний принцип у відносинах з се­лянством, який виключав товарно-грошові відносини, зміню­вався принципом еквівалентності. Тепер селянин, знаючи об­сяг податку, міг планувати своє господарювання, став зацікав­лений у розширенні посівних площ і підвищенні урожайності, адже все, що залишалося зверх продподатку, належало йому.

Продподаток з урожаю 1921 р. для України встановлювався в розмірі 117 млн пудів замість установленої раніше розкладки в 160 млн пудів. Це складало близько 73 % від того, що визнача­лося раніше. По всій же країні продподаток по зернових було зменшено з 423 млн пудів до 240, і це складало близько 56 % від визначеного раніше. До того ж Україна повинна була давати майже половину всього продподатку. Навряд чи таке рішення центральної більшовицької влади можна назвати справедли-

Модуль 3. Новітня історія України

вимм, навіть ураховуючи те, що Україна була житницею держави. Це була перша особливість непу в Україні. Другою особливістю було те, що продподаток мали розпочати стя­гувати з урожаю 1921 p., тобто з осені, а поки що діяв попередній закон щодо продрозклад

ки з урожаю 1920 p., лише зменшений на 20 %. Третя особливість була в тому, що стягування продподатку з урожаю 1921 р. здій­снювалась уже звичними методами продрозкладки.

Накопичення надлишків сільськогосподарських продуктів у се­лян призвело до виникнення проблеми їх реалізації. Тому логічним став другий крок непу — введення вільної приватної торгівлі, причо­му не тільки сільськогосподарськими товарами, а й промисловими. За рахунок торгівлі та обміну передбачалося додатково отримати ще 160 млн пудів і довести плановий мінімум, необхідний для спо­живання, до 400 млн пудів. З введенням вільної торгівлі змінилися розподільчі відносини — картки замінив ринок.

Наступним кроком непу стала часткова денаціоналізація промисловості, розширення можливостей для створення при­ватних та функціонування орендних підприємств. У руках де­ржави залишились великі підприємства, значна частина дріб­них передавалась у приватну власність або в оренду. В Україні з 1921 р. було здано в оренду 5200 дрібних підприємств харчової, шкіряної та інших галузей промисловості. Приватний капітал контролював у перші роки непу 75 % роздрібного товарообігу.

Розширення можливостей для функціонування приватно­го капіталу, оренди вимагало ліквідації ще одного постулату «воєнного комунізму» — заборони наймати робітників і при­мусової обов'язкової праці. Зростання промисловості, торгівлі, сільського господарства потребувало робочих рук і встановлен­ня нового типу виробничих відносин (порівняно з попереднім періодом) між власником і робітниками. Керівництво більшо­вицької партії змушене було дещо приглушити своє гасло про експлуатацію людини людиною, і хоча з деякими обмеженнями та застереженнями (наприклад, на селі можна було наймати робітників, якщо Члени сім'ї також працюють разом з ними), найману працю було дозволено.

Значне розширення обсягів торгівлі та виробництва вимага­ло введення загального еквіваленту, який би регулював відно­сини між виробниками та споживачами. Прямий товарообмін У масштабах країни був нереальним і недосконалим. Потрібна була реформа фінансової системи, введення правильного гро­шового обігу й функціонування банківської системи. У листо­паді 1922 р. почався випуск банкнот, названих червінцями, при­чому кожний з них дорівнював 10 золотим карбованцям. Ця

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

емісія забезпечувалася на 25 % дорогоцінними металами, а на 75 % — короткостроковими облігаціями. Протягом 15 місяців стабільний, але в обмеженій кількості червонець циркулював поряд з необмеженою і постійно девальвуючою рублевого ма­сою (загальна сума рублів у кінці 1922 р. досягла майже 2 квад­рильйонів).

У 1924 р. стало зрозуміло, що грошова реформа закінчилася успіхом, гіперінфляцію було подолано, країна отримала ста­більну валюту. За один червінець давали 5 доларів.

Змінилися методи й форми управління підприємствами. Вони об'єднувались у госпрозрахункові трести за галузевими або територіальними ознаками. Госпрозрахунок, як новий ме­тод господарювання, передбачав самоокупність трестів і отри­мання прибутку. Ліквідовувалася «зрівнялівка» в оплаті праці, натуральне постачання робітників поступово замінювалося за­робітною платою, при нарахуванні якої враховувалися кількість і якість роботи, що підвищувало зацікавленість працюючих.

Упровадження нової економічної політики позитивно впли­нуло на розвиток усіх галузей народного господарства. За пла­ном ГОЕЛРО розпочалося спорудження в Україні декількох, досить значних, як на той час електростанцій: Штерівської та Чугуївської ДРЕС, Дніпровської ГЕС. У1921 р. на Кічкаському машинобудівному заводі (біля Запоріжжя) був створений пер­ший радянський трактор.

Швидко відбудовувалось сільське господарство. Суттєво збільшилось виробництво зерна в Україні уже в перший рік непу: з 227 млн пудів у 1921 р. до 637 млн у 1922 р. Швидко зростав товарообіг торгівлі. Проте функціонування непу не було безхмарним. Завдяки помилкам у ціноутворенні 1923 і 1925 pp. стали кризовими.

Навесні 1923 р. економічна ситуація в країні загострилася. Почалися труднощі зі збутом промислової продукції, особливо тієї, що призначалася для селян. Головною ознакою кризи ста­ла невідповідність між цінами на промислову та сільськогоспо­дарську продукцію. На той час сільське господарство було від-

будовано на 70 % порівняно з 1913 p., а про-

мисловість —на 39%. До цього додалися помилки

промисловому будівництві та кредитній політи-
ці. Невідповідність між темпами розвитку окре­
мих галузей, управлінські прорахунки призвели до підвищен­
ня цін на промислову та зниження цін на сільськогосподар­
ську продукцію.

Крім того, селянство, яке вперше отримало змогу сплачу­вати податок не тільки в натуральній, а й у грошовій формі

Модуль 3. Новітня історія України

несподівано для хлібозаготівельних організацій обрало остан­ню. Щоб отримати гроші для сплати податку, селяни восени викинули на ринок дуже значну кількість хліба. Ціни на нього різко знизилися. Унаслідок цього «ножиці цін» на сільсько­господарські та промислові товари розійшлися настільки, що зробили для селян невигідною купівлю промислової та продаж сільськогосподарської продукції.

Труднощі зі збутом промтоварів зумовили дефіцит обіго­вих коштів, що спровокувало збільшення випуску знецінених грошей і, відповідно, поглиблення кризи. За такої ситуації на­віть дуже потрібні промислові товари ніхто не купував через їх високу ціну. Криза збуту, деформувавши торгівлю, зумо­вила зменшення надходження грошей у промисловість, через що на багатьох підприємствах навіть не виплачували зарпла­ту. У зв'язку з цим нерідко робітники організовували страйки. Задля пом'якшення кризи передбачалося вжити заходи зі зни­ження собівартості продукції завдяки зменшенню накладних витрат, сприянню завантаженості підприємств, підвищенню продуктивності праці, вдосконаленню політики цін.

Криза продемонструвала, що проблеми, які виникали в про­цесі здійснення непу, уряд намагався вирішити за рахунок се­лянства, а це призводило до напруження в усьому суспільстві. Необхідного висновку з цього не було зроблено, і як наслідок у 1925 р. виникла нова криза, щоправда меншого масштабу. Знову постали труднощі у хлібозаготівлі, оскільки планові ор­гани не врахували, що після попереднього неврожайного року селянство в поточний урожайний рік значну частину хліба від­клало «про запас». Це призвело до зменшення експорту хліба, недоотримання валюти, а значить, до зменшення імпорту об­ладнання. Були допущені помилки в кредитуванні, що призвело спочатку до необгрунтованого розширення виробництва й ка­пітального будівництва. У результаті дефіциту коштів будів­ництво заморожувалося, зростало явне й приховане безробіття. Попереднє зростання чисельності робітників спричинило збіль­шення сум виплат заробітної плати, зростання платоспромож­ності та відповідно попиту на продукти, зростання цін на них. Селяни почали отримувати за свою продукцію більше грошей, в їхніх руках зосереджувалися значні суми. Коштів у населення стало більше, а товарів не вистачало, оскільки темпи зростання виробництва відставали від темпів зростання грошових доходів ' населення. Загострився «товарний голод».

Уряд удався до «замороження» недобудованих об'єктів, скорочення імпорту, підвищення непрямих податків. У 1925 р. було запроваджено державну торгівлю горілкою, що збільшило

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

надходження до держбюджету. Унаслідок цих заходів госпо­дарську рівновагу вдалося відновити, але проблеми залишали­ся, головна з них — дефіцит коштів для розвитку економіки.

Восени 1927 р. виникли труднощі з хлібозаготівлями. Погір­шилося міжнародне становище країни, і селяни, побоюючись війни, стали притримувати хліб. Іншою причиною були низькі ціни, і селяни не продавали хліб, чекаючи поки він зросте в ціні. У відповідь уряд увів надзвичайні заходи. Дозволялось засто­совувати репресії щодо тих селян, які притримували хліб і мали його надлишки обсягом більше ЗО тонн.

Усе це означало повернення до воєнно-комуністичних ме-
І тодів управління. Прибічникам продовження непу
на чолі з М.Бухаріним вдалося відстояти свої
позиції. У результаті гострої боротьби з вико­
ристанням тиску партапарату, преси група Бухаріна зазнала
поразки. Долю непу було вирішено. Сталін вважав, що ця «гра»
в економічний плюралізм повинна закінчитись і слід переходи­
ти «безпосередньо до соціалізму».

Поиск по сайту: