СЕЛЯНСЬКО-КОЗАЦЬКІ ПОВСТАННЯ КІНЦЯ XVI - 20-30 PP. XVII СТ. ПОЧАТКИ КОЗАЦЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Посилення феодального, національного, релігійного гніту на Україні призвело до цілої низки козацько-се­лянських повстань починаючи з кінця XVI ст. Пер­шим було повстання під керівництвом Криштофа Косинського (1591-1593 pp.). Загони повсталих захопили Білу Церкву, Переяслав. Полякам не вдалося в бою розбити Ко­синського, і вони спочатку підписали з ним перемир'я. Після

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

цього Косинський пішов на Запоріжжя і в травні 1593 р. органі­зував новий похід на Черкаси. Магнат О. Вишневенький зумів заманити Косинського нібито для переговорів і по-зрадницько­му вбив його (замурував у стіну монастиря).

У 1594-1596 pp. спалахнуло нове повстання під керівниц-

твом Северина Наливайка, який був сотником надвірних коза­ків у князя Острозького. Він ходив у похід на Молдавію та Угор­щину, де набув військового досвіду. Наливайко взяв Вінницю, Луцьк, Бар, Кременець, захопив білоруські міста Пінськ, Боб­руйськ, Могилів. Але у травні 1596 р. через неузгодженість між військами Наливайка й запорожцями повстанців було розбито, а їхні керів-ників разом з Наливайком було захоплено в полон і страчено.

До цього ж часу належить діяльність одного з найвизначні- ших політичних і військових діячів в історії Украї-

ни Петра Кононовича Сагайдачного (Конашеви-

ча-Сагайдачного). Він був родом з Галичини, з м. Самбора, нав­чався в найкращій тоді на Україні православній школі в м. Острозі. На початку XVII ст. він діяв на Запорозькій Січі, де його обрали обозним, кошовим отаманом, а в 1615-1622 pp. (з невеликими перервами) він — гетьман Війська Запорозького. Швидко Сагайдачний показав себе як талановитий полково­дець, прославився походами на турків і татар. У 1615 р. він узяв турецьку фортецю Варну, у 1616 р. — Кафу (Феодосію), де звільнив більше 15 тис. невільників, що зробило його знамени­тим. Йому вдалося також успішно здійснити напади на турець­кі порти Сіноп і Трапезунд, підійти до самої столиці Туреччи­ни — Стамбулу — і підпалити під самими вікнами султан­ського палацу дві пристані.

У 1618 р. Сагайдачний на прохання польського королевича Владислава разом з 20 тис. козаків ходив походом на Москву. Ними було завойовано Путивль, Лівни, Єлець, розбито мос­ковське військо князя Волконського і взято в облогу Москву. Але остаточно Москви їм узяти не вдалося через великі морози, до того ж Польща помирилася з московським царем.

Сагайдачний боровся за зміцнення православної церкви, до­поміг відновити її керівництво на Україні (митрополита в Києві та п'ять єпископів). Саме під час урядування Сагайдачного Речі Посполитій уперше довелося укладати з козацтвом як суб'єктом права і політичним інститутом договори (1617 р. — Вільишн-ський, 1619 р. — Роставицький). Це мало істотне значення для посилення ролі козацтва в політичному житті, створювало пере­думови для становлення національної державності України.

8*

Модуль 1. Стародавня і середньовічна історія України

П. Сагайдачний з козацьким військом у 40 тис. чоловік узяв участь у турецько-польській війні, зокрема козаки відіграли ви­рішальну роль у битві під Хотином у 1621 p., де турецька ар­мія зазнала поразки. Тут Сагайдачний був поранений отруєною стрілою і помер 10 квітня 1622 р.

Польський уряд намагався обмежити зроста- Нові

ючий вплив козацтва, що призвело до нової хвилі повстання повстань.

1625 р. — повстання під керівництвом М. Жмайла. Битва під Крюковим закінчилася внічию. Була підписана Куруківська угода, де реєстр встановлювався в 6 тис. чоловік, а їхня плат­ня — в 60 тис. злотих на рік. Козакам заборонялося нападати на турецькі володіння.

1630 р. — повстання під керівництвом Тараса Федоровича Трясила. 15 травня 1630 року під Переяславом повсталі розгро­мили добірний загін поляків — Золоту роту («Тарасова ніч»). Нова угода з поляками передбачала реєстр у 8 тис. чоловік.

1635 р. — повстання під керівництвом Івана Сулими. Козаки зруйнували фортецю Кодак, яка контролювала підходи до За­поріжжя. Повстання зазнало поразки, Сулиму стратили.

1637 р. — повстання під керівництвом Павлюка (Павла
Бута). Повстанці зазнали двох поразок — під Кумейками й Бо-
ровицею. Павлюка схопили і стратили. У 1638 р. було проведе­
но так звану ординацію Війська Запорозького реєстрового, що
дуже обмежило права реєстровців, зменшило їхню кількість до
6 тис. чоловік. Це викликало нове повстання.

1638 р. — повстання під проводом Я. Острянина. Повстанці
зайняли Кременчук, Хорол. Але серед повсталих стався розкол,
Острянин покинув військо і з частиною повстанців перейшов
кордон Московської держави, оселившись у Чугуєві. Повстан­
ня очолив Д. Гуня, але після двомісячної оборони біля гирла
річки Сули {оборона при Старці) зазнав поразки і з невеликою
частиною козаків відступив на Дон. Таким чином, і це повстан­
ня зазнало невдачі, козаки змушені були визнати ординацію.

Селянсько-козацькі повстання мали антифеодальний і національно-визвольний характер, вони свідчили про на­ростання опору українського народу гніту з боку Польщі, підготували грунт для Визвольної війни.

Процес відродження українського державотворення в XVI-XVII ст. мав свої етапи та характерні риси. Почався він з утворення козацтва, яке виконувало військово-охоронну функцію. Самійло Кішка відновлює козацтво як організова­ну, офіційно визнану національну військову силу; Петро Са­гайдачний не тільки робить цю силу потужною, а й проголошує

Поиск по сайту: