Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. часів перебудови постійно йшла боротьба між консерваторами й реформаторами в керівництві КПРС

часів перебудови постійно йшла боротьба між консерваторами й реформаторами в керівництві КПРС. Це призводило до пев­них коливань і непослідовності в діяльності М. С. Горбачова.

У 1989 р. у країні склалася нова політична ситуація. Рефор­мація почала здійснюватись тепер не лише «згори», а й «знизу», з боку широких мас. Відбувалася поляризація суспільних сил, почали формуватися нові політичні партії, зароджувався реаль­ний політичний плюралізм, різко зростає значення національ­ного питання.

Здійснення політики перебудови в Україні мало свої особли­вості:

1) процеси реформування йшли повільніше, ніж у центрі та
прибалтійських республіках, оскільки гальмувалися сильним
партійно-державним апаратом на чолі з В. В. Щербицьким;

2) на здійснення «перебудови» сильно вплинула Чор­
нобильська катастрофа (аварія на Чорнобильській атомній
електростанції у квітні 1986 р.). У результаті катастрофи
було виведено з користування 144 тис. га землі, 492 тис. га
лісу, забруднено площу в 10 млн га. Масштаби катастрофи
довгий час замовчувалися тодішнім партійним керівництвом
республіки, що негативно вплинуло на соціально-економічну
ситуацію населення. Наслідки аварії негативно позначилися
на здоров'ї 2,5 мли людей. У найкоротші терміни Потрібно
було відселити 160 тис. осіб, побудувати їм житло. Ліквідація
наслідків аварії вимагала й вимагає величезних економічних
і фінансових затрат;

3) процеси «перебудови» в Україні відбувалися без кровоп­
ролиття, як це було в Прибалтиці, Грузії, Азербайджані, Узбе­
кистані, Таджикистані та інших республіках тодішнього СРСР.

Соціально-економічна ситуація в 1989-1990 pp. погір­шується — цим, а також викриттям сталінських злочинів компартію дискредитовано. На проти­вагу компартії в 1989 р. створюється Народний Рух України («Рух»), програма якого включала в себе ідею суверенітету України, відродження української мови та культури, гостро ставила екологічні проблеми, висту­пала за подальшу демократизацію політичної та економічної систем. З 1990 р. з'являються нові політичні партії (Українська республіканська, Демократична партія України, Українська Селянсько-Демократична — усього 16).

У березні 1990 р. в Україні відбулися перші порівняно віль­ні вибори до Верховної Ради та місцевих Рад. На 450 мандатів до Верховної Ради претендувало близько 3 тис. кандидатів — у середньому по 6-7 чол. на одне місце. Основне суперниц

Модуль 3. Новітня історія України

тво розгорнулося між двома силами: Демократичним блоком, який складався з Руху, Гельсінської спілки, екологічних груп і численних «неформальних» організацій, та кандидатами від комуністичної партії. Комуністи мали певні переваги, сконцентрувавши у своїх руках засоби масової інформації, фінансові ресурси. До того ж на політичну свідомість бага­тьох громадян України ще впливали стереотипи минулого: вихована десятиліттями тоталітаризму політична дисципліна й побоювання «націоналізму». Комуністи дістали більшість і сформували в парламенті свою депутатську групу («група 239»), а демократичний блок (90 депутатів) свою — Народну Раду. Хоча комуністи й значно переважали чисельністю своїх суперників, їм уперше довелося зіткнутися з легальною опо­зицією в стінах парламенту. Між двома групами розгорілася гостра боротьба, що часто негативно впливала на прийняття конструктивних рішень. У цілому результати виборів засвід­чили значне зростання впливу національно-демократичних сил. Після виборів головні питання життя республіки вперше стали вирішуватися не в ЦК Компартії України, а у Верхов­ній Раді України. Головою Верховної Ради України, на поса-_ ду якого також уперше балотувалося 10 претендентів, було* обрано В. Івашко, якого незабаром (липень 1990 р.) змінив Л. Кравчук.

16 липня 1990 р. Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет України, що проголошувала «верхо­венство, самостійність, повноту й неподільність влади Рес­публіки в межах її території і незалежність та рівноправність у зовнішніх відносинах». Відносини УРСР з іншими радянсь­кими республіками повинні були будуватися на основі дого­ворів, укладених на принципах рівноправності, взаємодопомо­ги й невтручання у внутрішні справи. Прийняття Декларації було важливим кроком у боротьбі за незалежність республіки, створило для цього правові передумови, але не означало виходу України зі складу СРСР.

У 1990 р. вперше за багато років відбулися масові страйки робітників Донбасу і Дніпропетровська (250 тис. учасників); голодування студентів у жовтні 1990 р. призвело до відставки голови уряду В. А. Масола. Було відновлено діяльність греко-католицької церкви в Україні.

На політичну авансцену активно вийшов і кримськота­тарський національний рух. Під тиском чисельних акцій влада змушена була дозволити повернення кримських татар на свою історичну батьківщину. У квітні 1989 р. на півострові їх уже проживало 40 тис, улітку 1991 р. — 130 тис. Для захисту націо-

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

нальних прав депортованого народу навесні 1989 р. було ство­рено Організацію кримськотатарського національного руху.

20 січня 1991 р. в Криму було проведено референдум. Пи­тання було сформульовано так: відновлювати або не відновлю­вати державність у формі Кримської АРСР. Більшість населен­ня підтримала відновлення державності Криму.

Верховна Рада в 1989 р. прийняла «Закон про мови», де українську мову оголошено державною. У 1991 р. загостри­лася боротьба між консерваторами й демократичними сила­ми. Реформаторські сили прагнули прискорити реформу­вання суспільства, його демократизацію, змінити політичну та економічну системи. З іншого боку, посилилися спроби зберегти панування КПРС, зміцнити СРСР, який почав роз­валюватися, повернутися до ситуації «доперебудовного» періоду.

19-21 серпня 1991 р. найближче оточення президента М. С. Горбачова спробувало здійснити державний переворот. Президента ізолювали в Криму, а в Москві було створено Державний комітет з надзвичайної ситуації (ДКНС) на чолі з віце-президентом Г. Янаєвим. У Москву було введено війська. Опір путчистам організували й очолили в Москві президент Б. Єльцин та Верховна Рада Росії.

В Україні голова Верховної Ради Л. Кравчук, не маючи змо­ги контролювати збройні сили, зайняв позицію очікування. Зрештою Президія Верховної Ради України прийняла рішен­ня про невизнання постанов путчистів на території України. Самі путчисти діяли пасивно й зазнали поразки. Незважаючи на короткочасність цих подій, їх наслідки були епохальними в історії України.

24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради України майже одностайно проголосила незалежність республіки, прийнявши відповідний Акт. Від­нині на території України повинні були діяти виключно Конституція й закони України. Було прийнято та­кож рішення про підпорядкування військових формувань, дислокованих в Україні, Верховній Раді України й створення Міністерства оборони України, департизацію державних ор­ганів і установ.

1 грудня 1991 р. відбулися Всеукраїнський референдум і вибори Президента України. Народ України повинен був остаточно вирішити питання про існування своєї держави. 90 % учасників референдуму віддали свої голоси за незалеж­ність, сподіваючись на краще життя в окремій Українській державі. Слід відзначити, що за незалежність проголосували

Модуль 3. Новітня історія України

й представники неукраїнського населення: росіяни, євреї, бі­лоруси, поляки тощо.

На президентських виборах з шести конкурентів найбіль­ше голосів отримав Л. Кравчук (62 %).

Контрольні запитання

1. У чому виявлялися позитивні й негативні наслідки приєд­нання західноукраїнських земель до УРСР у складі СРСР?

2. Які причини поразок Червоної Армії в боях 1941-1942 pp. в Україні?

3. Якими були особливості діяльності радянських партизан в Україні?

4. Якими були особливості діяльності УПА?

5. Чому відновлювати сільське господарство в післявоєнний період було важче, ніж промисловість?

6. Які зміни відбулися в національному складі республіки в післявоєнні роки?

7. Чи однаковими є поняття «десталінізація» й «лібераліза­ція» радянського режиму?

8. У чому були причини кризових явищ у соціально-еконо­мічному, політичному та культурному житті республіки в 70-80-ті pp. XX ст.?

9. Якими були особливості «перебудови» в Україні?

Поиск по сайту: