Селянський рух

За першу чверть XIX ст. в Україні відбулося 103 виступи кріпаків. Кілька повстань пройшло серед так званих військо­вих поселенців. Життя у військових поселеннях було дуже важким. Усі жителі поселень — чоловіки й жінки — вважа­лися військовими людьми й підкорялися військовим законам і офіцерам.

Формально поселенці повинні були працювати три дні для держави, тобто для забезпечення полку необхідними продукта­ми. Три дні — на себе, при цьому неділя залишалася вихідним днем. Насправді поселенці працювали на державу весь тиждень, тому що «уроки», тобто робочі дні, були такими значними, що на це йшов увесь тиждень. Вони будували дороги, мости й ка­зарми, займалися муштрою.

Усе життя поселенців, у тому числі й порядок у будинку, регулювалися окремими інструкціями, кожна річ повинна була знаходитись на строго певнім місці, що перевірялося щоранку. За кожне відхилення від інструкції карали дуже суворо, найчастіше сікли різками. Узяття шлюбу також су­воро регламентувалось, нерідко здійснювалось за допомо­гою жереба.

Унаслідок такого важкого режиму смертність у військових поселеннях була вище середньої по країні на 10 %. Серед по­селенців було багато випадків самогубств і психічних захво­рювань. Військові поселення були найжахливішим видом крі­посництва — гіршим з існуючих в імперії. В Україні військові поселення організовували на Харківщині, Катеринославщині, Київщині й Херсонщині. В Україні було 25 військових посе­лень, які займали 2,4 млн га землі з 554 тис. населення. У Біло­русії й Росії було тільки 17.

У 1817 і 1818 p.. повстали бузькі козаки в м. Вознесенсь-ку, які вимагали ліквідувати військові поселення й віднови­ти козацьке військо. Повстання були жорстоко придушені, а 64 найбільш активних учасників присуджені до страти.

Модуль 2. Нова історія України

Найбільшим було повстання поселенців у Чугуєві влітку 1819 р. Проти повстанців було вислано 2 полки з 12 гарматами, але вони змогли протриматися більше місяця. 363 учасники по­встання було віддано під суд, і 273 з них присуджено до страти.

Військові поселення проіснували до 1857 р.

У 1829 р. почалося повстання в Шебелинській слободі на Харківщині, коли селяни виступили проти нав'язаного їм ста­тусу військових поселенців. Особливо гострий характер мав селянський рух на Поділля, де його очолив Устим Кармелюк (1787-1835). Разом зі своїм загоном Кармелюк нападав на по­міщицькі маєтки, захоплював майно й роздавав його бідноті. Владі вдалося заарештувати Кармелюка й вислати його до Сибі­ру, але він 5 разів тікав і знову повертався до збройної боротьби. Боротьба тривала 23 роки, було здійснено понад 1000 нападів на поміщиків, купців, корчмарів, чиновників, через загін Карме­люка пройшло близько 20 тис. повстанців. У 1835 р. Кармелюк загинув, але владі ще 5 років довелося придушувати повстансь­кий рух.

На початку XIX ст. активізується й діяльність масонських

організацій. (Масони — релігійно-етичний рух,