УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА В КІНЦІ XVII-XVIII СТ

Стан культури в Україні в цей період мав свої особливості:

українські землі були роз'єднані, знаходились

у складі різних держав, що заважало загальному

розвитку культури, взаємозбагаченню й поширенню досягнень культури різних регіонів; на перешкоді розвитку української культури стояла політика урядів тих держав, під владою яких знаходились українські землі й які намагалися денаціоналізу­вати українське населення, тобто позбавити його самобутніх, національних рис, асимілювати, злити з пануючою нацією (у Росії — русифікувати, у Польщі — полонізувати, в Австрії — онімечити тощо); у розвитку української культури почали виділятися демократичні тенденції, що протистояли реакцій­ній схоластиці церкви та запобіганню перед усім іноземним.

Культурним центром України на цей час продовжував зали­шатись Київ, а головним науково-освітнім закла-

дом — Київський колегіум, перетворений у 1701 p.

на Києво-Могилянську академію. Навчання в ній носило в ос­новному світський характер, тут вивчали математику, астроно­мію, медицину, образотворче мистецтво.

Контингент студентів формувався на демократичних засадах — без обмежень щодо соціального стану. За часів І. Мазепи тут нав­чалося близько 2 тис. студентів, у тому числі представники різних народів: серби, чорногорці, молдавани, греки, болгари. Багато ви­пускників академії стали з часом видатними політичними діячами, вченими, церковними ієрархами, письменниками: Ф. Прокопович, Бантиш-Каменський, І. Самойлович.С. Палій.міністри Катерини II —О. Безбородько, Л.Трощинський та інші. Деякий час тут навчався М.В.Ломоносов.

За зразком Київської академії були засновані колегіуми У Чернігові, Харкові (1727 p.), Переяславі. Харківський коле­гіум, де навчалося близько 500 студентів, став центром духов­ного життя і освіти Слобідської України. У 1765 р. при ньому відкрили додаткові класи, де вивчали інженерну справу, арти­лерію, геодезію та географію.

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Але в кінці XVIII ст. починається занепад цих установ, вони перетворюються на звичайні духовні семінарії, стають осеред­ками русифікації.

На Західній Україні освітні заклади теж використовувались польською владою для полонізації і покатоличення українсь­кого населення. У 1661 р. було засновано Львівський універ­ситет, у деяких містах діяли єзуїтські та уніатські колегії, де викладання велось польською мовою і мато богословський характер.

У 1786 р. російський уряд прийняв «Статут народних учи­лищ», відповідно до якого відкривалися народні училища двох типів: у повітових містах — дворічні (початкова освіта — учили читати, писати, рахувати, вивчали основи православної віри); у губернських центрах — п'ятирічні (середня освіта - вивчали історію, географію, фізику тощо). Близько 1800 р. в Україні дія­ло 8 п'ятирічних і 17 дворічних народних училищ, де навчалося всього 3,5 тис. осіб.

Видатним феноменальним явищем української науки та літератури XVIII ст. була творчість Іригорія Са-

І вича Сковороди (1722-1794 pp.). Він народився в

сім'ї бідного козака на Полтавщині. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії, знав декілька мов. До 1769 р. викла­дав у Переяславському та Харківському колегіумах, але через непорозуміння з церковною верхівкою змушений був зали­шити це заняття і став мандрівним філософом, народним учителем. Основні його твори: «Наркісс», «Діалог», збірка поезій «Сад божественних пісень», збірка байок «Байки Хар­ківські».

Значне місце в його творчості приділяється критиці проти­річ і недоліків тодішнього громадського порядку, кріпосництва, свавілля поміщиків і адміністративної верхівки. На противагу цьому Сковорода висував ідею нового суспільства, зі справед­ливими законами, рівністю людей, де кожний займається ко­рисною працею за своїм смаком. Досягти цього він думав за допомогою самовдосконалення. У цьому виявився утопізм його соціальної теорії.

Філософські погляди Сковороди мають суперечливий ха­рактер. Вони є поєднанням матеріалістичних елементів зі стихійною діалектикою та пантеїзмом.-Він створив концепцію трьох світів і двох натур. Три світи: макрокосм (кінцевий світ); мікрокосм (людина); світ символів (Біблія). Дві натури: видима (матерія); невидима (дух, ідея, бог).

Характерною рисою розвитку літератури цього періоду є перехід від релігійної до світської літе-

Поиск по сайту: