ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА І ЗАКАРПАТТЯ У 1918-1919 PP

Розвал Австро-Угорської імперії спричинив боротьбу за її спадщину на Західній Україні. На Східну Галичину претендува­ла як Польща, так і українці, які намагалися збудувати тут свою державу. Це було особливістю стану на західноукраїнських зем­лях, де головними були питання державотворення і національ­ні, що вирішувалися в боротьбі з іншою державою, а не соціаль­но-економічні, як на сході України. По суті, це було змагання між 3,5 млн. українців та 18 млн. поляків.

18-19 жовтня 1918 р. парламентарі, керівники політичних партій, церковні ієрархи Східної Галичини та Буковини утворили Українську Національну Раду, яка мала діяти як представницький ор­ган. У рішенні Національної Ради було записано: 1) усі ук­раїнські землі у складі Австро-Угорщини є єдиною етнічною цілісністю; 2) вони утворюють окрему Українську державу; 3) усі національні меншини мають вислати до Української На­ціональної Ради своїх делегатів.

Першою акцією керівництва ЗУНР стало перебазування до Львова легіону Українських січових стрільців з метою створен­ня основи своїх збройних сил.

31 жовтня 1918 р. уряд Австрії теоретично визнав право ук­раїнського народу на самостійність, але не погодився з демарка­цією кордонів новоствореної держави.

28 жовтня 1918 р. у Кракові було створено польську лікві­даційну комісію, яка мала перейняти владу в усій Галичині

Модуль 3. Новітня історія України

від Австрійської держави й оформити перехід її до Польщі. Офіційне передання влади було призначено на 1 листопада у Львові. За таких умов представники українського Військо­вого комітету вирішили захопити владу збройним шляхом. 1 листопада Львів перейшов під контроль Національної Ради. Але сили були нерівні, до того ж поляків підтримали представ­ники Антанти. 21 листопада Львів було залишено.

9 листопада, після того як усі українські партії досятли угоди про формування уряду, було призначено тимчасову раду міністрів або Генеральний секретаріат на чолі з Костем Левицьким. 13 листопада було офіційно проголошено нову державу — Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). У зв'язку із захопленням поляками Львова столицю було пе­ренесено у Станіслав.

ЗУНР займала територію 70 тис. км, близько 71 % населення становили українці, 14 % — євреї, загальна кількість населення складала — 4 млн чоловік.

22-26 листопада на підконтрольних українцям землях було проведено вибори до Української Народної Ради, куди входило 150 депутатів. За національним складом Рада була майже ціл­ком українською, оскільки поляки, євреї та німці з різних при­чин бойкотували вибори. Президентом республіки став голова Ради Євген Петрушевич. Швидко було створено досить ефек­тивний адміністративний апарат. Національним меншостям на­давалось ЗО % місць у майбутньому парламенті.

Гербом ЗУНР проголошувався золотий лев на синьому полі. Основним представником влади в повіті був повітовий комісар, якого призначав державний секретар внутрішніх справ. Він призначав у села й містечка громадських комісарів, якщо вони ще не були обрані населенням; де були обрані — затверджував кандидатури. В усіх повітах шляхом виборів слід було утворити повітові національні ради, а у громадах та містах — громадські й міські ради. Вибори до них проводилися на засадах загально­го і рівного виборчого права.

У квітні 1919 р. було прийнято земельний закон. Він перед­бачав ліквідацію великого землеволодіння, але наділення зем­лею планувалося здійснити після війни. Самовільне захоплен­ня землі переслідувалось у кримінальному порядку.

Уряд монополізував продаж основних продуктів, а також сірників, цигарок, спирту. 4 квітня 1919 р. було введено в обіг свою валюту — гривні й карбованці. Затверджено державність української мови, обов'язковість її вживання в державних ус­тановах та громадських організаціях. Разом із тим національні меншини усно й письмово могли спілкуватися з державними органами рідною мовою.

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Реформувалась освіта. Публічні школи оголошувались де­ржавними, а вчителі — державними службовцями. Українська мова стала основною в державних школах, проте національні меншини мали право на школу на рідній мові. Особлива увага приділялась вивченню української мови, математики, історії, географії України. Учителі державних шкіл складали присягу на вірність українській республіці.

22 січня 1919 р. в Києві було проголошено Акт злуки, тоб-
то об'єднання, соборності України, за яким ЗУНР

гарантувалася автономність. Об'єднання УНР

і ЗУНР багато в чому мало формально-політичний, а не держав­но-правовий характер. Соборна Україна існувала формально тільки 9 місяців — до 16 листопада 1919 р. Між урядами ук­раїнських республік виникли певні розбіжності, пов'язані з різ­ними зовнішньополітичними пріоритетами. Директорія УНР в основному боролася з Радянською Росією, а ЗУНР — з Поль­щею, і отут вони не могли допомогти один одному. Ускладнюва­ли взаємовідносини й ідеологічні розбіжності. У Директорії переважали соціалістичні партії, а в уряді ЗУНР — помірно-лі­беральні.

Уряд УНР виділив для відбудови прикарпатської економіки 500 млн. гривень. У березні 1919 р. з Наддніпрянщини надійшло до ЗУНР 730 вагонів цукру, 213 борошна, 223 збіжжя, 127 ва­гонів інших продуктів.

Керівництву республіки вдалося створити майже стотисяч­ну Галицьку армію, яка в січні — липні 1919 р. вела боротьбу з польською армією. У підсумку Галицька армія зазнала пораз­ки й змушена була перейти на Східну Україну, де взяла участь у громадянській війні.

Закарпаття після проголошення незалежності Угорщини
(16 листопада 1918 р.) увійшло до її складу. Проте на

початку 1919 р. Чехословаччина захоплює західну

частину краю, а Румунія — південно-західну.

21 січня 1919 р. в м. Хуст, окупованому чеськими вій­ськами, було скликано Закарпатські всенародні збори. У них узяли участь 420 представників від 175 міських і сільських гро­мад. Обговорювалися 4 пропозиції щодо перспектив приналеж­ності краю: залишити у складі Закарпаття; передати Чехосло-ваччині; передати ЗУНР; приєднати до Радянської України.

Після встановлення в березні 1919 р. радянської влади в Угорщині на Закарпатті почалося формування Русинської червоної дивізії (6 тис. бійців), яка воювала з чеськими та ру­мунськими інтервентами. Радянський уряд Угорщини надав краю територіальну автономію і не заперечував проти приєд­нання його в майбутньому до УСРР.

Модуль 3. Новітня історія України

Проте інші політичні сили виступили проти цього й Цент­ральна Руська Народна Рада в Ужгороді 8 травня 1919 р. схва­лила таке об'єднання, як Чесько-Словецько-Руська федерація. У листопаді 1919 р. Чехословацький уряд видав Генеральний статут Підкарпаття і створив управлінський орган краю — Директорію. За Сен-Жерменським мирним договором 1919 р. Закарпаття перейшло до Чехословаччини.

Поиск по сайту: