Народники

родництві виділилися дві течії — революційна й ліберальна. За тактикою революційна течія розділялася на пропагандистський (ідеолог П. Лавров), бунтарський (М. Бакунін), змовницький (П. Ткачов) напрями. Народники вважали головною револю­ційною силою селянство; капіталізм оцінювали лише негатив-

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

но, вірили, що в Росії — особливий шлях, і вона обмине капі­талізм. Вони сподівалися, що селянська община стане осеред­ком соціалізму, перебільшували роль ідей та окремих осіб у політиці.

Перші народницькі гуртки виникли в Україні в 1873 р. в Одесі й Києві. У 1874 р. народники застосували тактику «ходіння в народ» — переодягнувшись у простий одяг під виг­лядом учителів, фельдшерів, шевців тощо, вони йшли в села, вели пропаганду соціалізму, агітували за революцію. Але цей похід зазнав поразки. Близько 1 тис. чол. було заарештовано.

1876 р. у Петербурзі створюється нова організація, яка з 1878 р. дістала назву «Земля і воля*, яка поставила завдання політичної боротьби проти самодержавства. Оскільки нарадни-ки вважали, що останнє не має опори в суспільстві, то його мож­на повалити за допомогою терору. У 1879 р. «Земля і воля» роз­діляється на дві організації: «Народну волю* і «Чорний переділ». Народники з України відігравали провідну роль як у «Народній волі» (Желябов, Фроленко, Кибальчич), так і в «Чорному пе­реділі» (Аксельрод, Дейч, Засулич). У 1879-1881 pp. «Народна воля» організувала 8 замахів на царя. Нарешті 1 березня 1881 p. народникам удалося вбити царя. Але на місце Олександра II прийшов більш реакційний Олександр III. Ситуація в країні не змінилася на краще. Народники першими перейшли до політич­ної боротьби із самодержавством, зуміли створити нелегальну політичну партію, але їх діяльність показала безперспективність політичного терору. Керівників народників страчено. Остаточ­но організацію революційних розгромлено в 1883 р. У 80-90-ті pp. продовжувало існувати ліберальне народництво, яке відмо­вилося від революційної боротьби з царизмом і виступало за поліпшення становища селянства шляхом реформ: збільшення наділів, надання дешевих кредитів тощо.

Розвиток промисловості, зростання кількості робітників,

І тяжкі умови праці і життя зумовили активіза-
'обітничии рух
____________ І цію робітничого руху. У 1875 р. в Одесі на базі

декількох гуртків виникає «Південноросійський союз робітни­ків»- на чолі з Є. Заславським. У нього входило близько 60 членів і 200 чол. співчуваючих. Це була перша пролетарська організація в Україні. У програмному документі союзу — Ста­туті — зазначалось про несправедливість існуючого ладу, не­обхідність боротьби проти нього, об'єднання робітників краю, завоювання політичних свобод. Члени союзу випускали й роз­повсюджували прокламації, керували страйками. Через піврв-ку жандарми розгромили союз, його активістів засудили до каторжних робіт.

Модуль 2. Нова історія України

Розгортання робітничого руху, криза народництва створи­ли передумови для поширення марксизму (за ім'ям засновни­ка — К. Маркса) — течії, яка вже стала впливовою в Західній Європі. Розповсюджуються твори К. Маркса та його прибіч­ників, створюються перші марксистські гуртки. Перший со-ціал-демократичний гурток виник у Києві в 1889 р. У 90-ті роки такі гуртки з'являються в Одесі, Катеринославі, Харко­ві, Херсоні, Полтаві. Ці гуртки на той час були розрізненими, маловпливовими.

Поиск по сайту: