Гайдамаки

велике повстання гайдамаків почалося у 1734 р. Приводом до нього стала чутка, ніби цариця Анна Іванівна видала «Золоту грамоту», де закликає не підкорятися шляхтичам. Але дійсною причиною повстання було посилення феодального, релігійного та національного гніту, дуже тяжке становище населення Пра­вобережжя. Центром повстання стало Поділля, а його керівни­ком — начальник надвірних козаків князя Любомирського у Шаргороді Верлан. Гайдамаки звільнили Вінницю, Жванець, Збараж, але зазнали поразки від російських і польських військ. Проте рух тривав. Його основним осередком став Чорний ліс (у верхів'ях р. Інгул). Повстанців очолив Гнат Голий (Верлан піс­ля поразки повстання 1734 р. утік у Молдавію). Спалахи повс­тань відбулися у 1736, 1737, 1738 роках. Повстанцям удалося захопити кілька міст (Чигирин, Умань), але зрада одного з ва­тажків (Сави Чалого) спричинила їх поразку. Проте окремі гай­дамацькі напади тривали аж до 1750 p., коли народ піднявся на нові повстання. Гайдамакам знову вдалося взяти ряд міст, але діяли вони роз'єднано і зазнали поразки.

Найбільшого розмаху гайдамацький рух досяг у 1768 р. Він отримав назву «Коліївщина» (від слова «колій» — той, що ко­ле). У цей час польський король підписує угоду з російським урядом про зрівняння православних у політичних правах з ка­толиками. Проти цього виступила частина шляхти, яка об'єд-на-лася в так звану Барську конфедерацію й розпочала масовий те-

Модуль 2. Нова історія України

pop проти українського населення. Відповіддю на насильство і свавілля польських конфедератів стало повстання під керів­ництвом Запорозького козака Максима Залізняка. Зібравши у травні 1765 р. декілька тисяч повстанців в урочищі Холодний Яр (біля Чигирина), Залізняк вирушив у рейд по Черкащині. Повстанці взяли Смілу, Черкаси, Корсунь, Канів, Лисянку. Го­ловного удару вирішено було завдати по Умані. На бік повста­лих перейшли уманські надвірні козаки на чолі з Іваном Гонтпою. їм удалося взяти Умань, де вони перебили більше 2 тис. шлях­тичів, ксьондзів, єврейських лихварів і орендаторів. Поширен­ня повстання на значну частину Правобережжя змусило поль­ський уряд просити допомоги в російських військ. Російські полки оточили повсталих, підступно заманили їх ватажків до себевтабірісхопили.Залізнякаякросійськогопідданого судили в Києві й заслали в Сибір. Ґонту після жахливих катувань стратили. Усього було замучено близько 3 тис. учасників пов­стання.

Коліївщина була останнім великим селянсько-козацьким повстанням на Україні.

На західноукраїнських землях, де становище селянства було ще тяжчим, ніж на Правобережжі, гнів і незадово­лення народних мас виявлялися в русі опришків.

Поиск по сайту: