АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Наслідки і значення

Читайте также:
  1. XIV. 7. Вимірювання електрорушійних сил. Застосування методу вимірювання ЕРС для визначення різних фізико – хімічних величин
  2. А) Означення множини. Операції над множинами
  3. Автоматизоване робоче місце бухгалтера (АРМБ): призначення, функції та його рівні.
  4. Автоматизоване робоче місце бухгалтера (АРМБ): призначення, функції та його рівні.
  5. Аналогічно обчислюють значення по інших позиціях.
  6. Аналогічно обчислюють значення по інших позиціях.
  7. Бази даних, їх призначення та основні елементи.
  8. Бази знань та їх призначення
  9. Біржова торгівля. Товарна та фондова біржа, їх функції та значення
  10. Блок визначення мінімального або максимального значення MinMax
  11. Будова, призначення та правила використання порошкових вогнегасників.
  12. Бухгалтерські рахунки, їх призначення, функції і побудова

• у ході визвольних змагань не вдалося звіль­нити всю Україну від польського панування, проте була ство­рена автономна національна українська держава, відновлено традицію державотворення українського народу;

• українському народові вдалося зберегти свою етнічну са­мобутність, свою мову, культуру, звичаї, врятуватися від гено­циду;



Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

• у процесі боротьби з іноземними поневолючами було сформульовано національну ідею українського народу — ідею незалежності, свободи й побудови власної держави;

• сформувалася українська політична еліта;

• тяжкими були демографічні наслідки Визвольної війни: втрати населення від епідемій, голоду, міграцій склали 2,5-З млн. осіб (з 5 млн. етнічних українців Речі Посполитої);

• одним з наслідків війни була політична диференціація й поляризація української старшини (пропольські, промосков-ські, протурецькі угруповання);

• наслідком війни було спустошення і знелюднення Право­бережжя і колонізація Слобожанщини;

• у результаті визвольних змагань за державою закріплю­ється назва «Україна».

Контрольні запитання:

1. Назвіть основні причини Національної революції та Виз­вольної війни українського народу середини XVII ст.

2. Якими були характерні риси Української козацької держа­ви доби Б. Хмельницького?

3. Охарактеризуйте основні військові успіхи Б. Хмельниць­кого.

4. У чому виявлявся революційний характер подій 1648— 1649 pp.?

5. Якими були особливості полково-сотенного устрою Україн-

ської козацької держави?

6. Якими були причини молдавських походів Б. Хмельниць­кого?

7. У чому були причини скликання Переяславської ради 8 січня 1654 p.?

8. Яким було ставлення українців до рішень Переяславської ради?

9. Назвіть основні історико-правові оцінки Переяславської ради 8 січня 1654 р.

10. Дайте оцінку державницької та військово-політичної діяль­ності Б. Хмельницького.

11. У чому суть Гадяцької угоди І. Виговського з поляками?

12. Охарактеризуйте основні підсумки Національної рево­люції й Визвольної війни українського народу середини XVII ст.


ТЕМА 2. УКРАЇНСЬКА КОЗАЦЬКА ДЕРЖАВНІСТЬ У КІНЦІ XVII-XVIII СТ.

Ключові поняття й терміни: «Малоросія», «Малоросій­ська колегія», «наказний гетьман», «Правління геть­манського уряду», «наділ», «відрізки», «тимчасово­зобов'язаний», «відробітки», «викупні платежі», «хлопо-манство», «громади», «молоді громади», «народники», «ходіння в народ».


РУЇНА

Поділ України в 1663 р. на Лівобережну і Правобережну, боротьба старшинських угруповань за владу, су перництво промосковської та пропольської партій (а згодом і протурецької), продовження війни

з Польщею призвели до великих спустошень і розрухи, тому цей період в історії України (1663-1687 pp.) називається Руїною.

У 1664 р. польські війська здійснили новий похід на Лівобе­режну Україну, але зазнали поразки. На Правобережжі почало­ся повстання, яке призвело до фактичної ліквідації польської влади у цьому регіоні. Гетьман П. Тетеря тікає в Польщу, на його місце обирають Петра Дорошенка (1665-1676 pp.). Він народив­ся в 1627 p., його дід — Михайло Дорошенко — був гетьманом, а батько — полковником. Уже у 1654 р. він сам став полковни­ком, а при гетьмані Тетері був генеральним осавулом. Петро Дорошенко поставив собі за мету об'єднати всі українські землі. У 1667 р. разом з татарами йому вдалося вигнати поляків з Пра­вобережжя і встановити кордон по р. Горинь.

У цей час лівобережний гетьман І. Брюховецький, намага­ючись зміцнити свої позиції, посилив залежність України від Москви, підписавши Московські статті 1665 р. Гетьмана мали обирати за вказівкою царя, кількість гарнізонів московських військ в Україні значно збільшувалась, царські воєводи могли збирати податі на свою користь. Частина старшини отримала




Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

московське дворянство, а сам Брюховецький одружився на княжні Долгоруковій, отримав маєтності у своє володіння.

Посилення податкового гніту викликало народні повстання 1666 і 1668 pp. Цим скористався П. Дорошенко, який ввів свої війська на Лівобережну Україну. Лівобережні козаки перейшли на його бік, а Брюховецького вбили. Дорошенко на деякий час стає гетьманом по обидва боки Дніпра, об'єднавши Україну. Але неприємності у своїй сім'ї змусили його повернутись до Чигирина. Це використали московські урядовці, які сприяли обранню нового гетьмана Лівобережної України — Дем'яна Многогрішного (1668-1672 pp.). Враховуючи уроки повстань 1666 і 1668 pp., Москва змушена була дещо послабити свій на­ступ на права України. За Глухівськими статтями 1669 р. кіль­кість залог у містах України зменшувалась, збір податків пере­кладався на козацьку старшину. Резиденцією гетьмана стало м. Батурин. Але швидко діяльність нового гетьмана, який дбав перш за все про власне збагачення і збагачення своєї родини, викликала незадоволення старшини, якій вдалося дискреди­тувати його. Многогрішного скинули з гетьманства й заслали в Сибір. Гетьманом обрали Івана Самойловича (1672-1687 pp.).

У цей час на Правобережжі П. Дорошенко, розуміючи, що звільнитися від гніту Польщі й Москви йому самому не вдас­ться, приймає протекторат Туреччини на тих самих умовах, що й Молдавія і Волощина. Україна отримувала автономію, не повинна була навіть платити султанові ніякої податі, тільки постачати йому військо. Рішення про турецьку орієнтацію було прийняте на раді в Корсуні 1669 р.

У 1672 р. турецькі, татарські, молдавські та українські війсь­ка Дорошенка розгромили польську армію під м. Бучачем (нині Тернопільська обл.), і польський уряд змушений був підписати принизливий для себе Бучацький мирний договір. Поділля від­ходило до Туреччини, а Брацлавщина й Київщина — під владу Дорошенка. Таким чином, Польща втратила більшу частину України. Цим вирішила скористатися Москва й гетьман І. Са-мойлович. У1674 р. їх війська вступили на Правобережжя. Міста здавалися їм без бою, не бажаючи бути під владою Туреччини й Дорошенка. У березні 1674 р. в Переяславі відбулася генеральна рада, в якій взяли участь представники 10 правобережних полків. Рада вирішила всі ці полки об'єднати з Лівобережжям у складі Московської держави. І. Самойлович стає на деякий час гетьма­ном обох частин України, а Дорошенко зрікається булави.

Проте Туреччині не подобався такий перебіг подій, і в 1677 р. вона проголошує гетьманом Правобережної України і «князем Сарматським» Юрія Хмельницького (1677-1681 pp.). У 1677


Модуль 2. Нова історія України

і 1678 pp. Туреччина організовує нові походи на Україну («Чи­гиринські походи»). її військам вдалося взяти Чигирин, але в цілому походи закінчилися безрезультатно. У 1681 р. в Бахчи­сараї між Москвою й Туреччиною було підписано мирну уго­ду, за якою остання відмовилася від претензій на Лівобережну Україну та Запоріжжя, але Правобережжя залишалось під її контролем.

До цього ж часу належить діяльність найвідомішого кошово­
го отамана Запорозької Січі — Івана Сірка. Він на- Іван Сірко


родився в м. Мерефа поблизу Харкова в козацькій Іва

сім'ї. За деякими даними, у 1645 р. командував загоном козаків, що брали участь у бойових діях на території Франції проти іс­панських військ. Активний учасник Визвольної війни, з 1654 р. — полковник, у 1658-1660 р. був вінницьким полков­ником. З 1660 р. неодноразово обирався кошовим отаманом За­порозької Січі. Він був єдиною в історії козацтва людиною, кого запорожці обирали на цю посаду 15 разів. За час своєї військової діяльності І. Сірко як командир брав участь у 55 битвах і скрізь, крім єдиного випадку, виходив переможцем. Неодноразово він ходив походами на Крим і Очаків, звільняючи полонених і за­хоплюючи багату здобич. Татари називали його Урус-шайтаном, тобто руським чортом. Одна з найзнаменитіших битв запорож­ців за Сірка відбулася в різдвяні дні 1675 p., коли турецький сул­тан, прагнучи скористатися святами, вирішив знищити Запо­розьку Січ. Для цього він відправив 15 тис. добірних яничар і 20 тис. татар на Січ, щоб вони застали зненацька запорожців і всіх їх перебили. Проте операція турків провалилася. Вони проникли на центральну площу Січі, але тут їх впритул розстрі­ляли запорожці зі своїх куренів. Загинуло 13,5 тис. яничар, 150 потрапило в полон. У козаків втрати були значно менши­ми — загинуло 50 і поранено було 80. Султан Махмуд IV у листі запропонував козакам здатися добровільно. Відповідь запорож­ців увійшла в історію як «Лист Запорозьких козаків турецькому султану», увічнений у знаменитій картині І. Рєпіна. Лист від імені запорожців підписав Іван Сірко. «Ти — шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш, і самого люципера секретар» — писали автори листа султану. Але не тільки султан писав Сірку. З ним листувалися польський король Ян Собеський, московсь­кий цар Федір, кримський хан, гетьмани України Ю. Хмельни­цький, П. Дорошенко, І. Самойлович. І. Сірко фактично вряту­вав життя майбутньому гетьману України І. Мазепі. Прославле­ний воїн Іван Сірко помер своєю смертю 1 серпня 1680 р. на своєму хуторі й був похований у селі Капулівка біля теперіш­нього м. Нікополя. Після його смерті запорожці вже ніколи не


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)