|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ПІСЛЯМОВА. Загалом, підбивати підсумки нашої історії ще рано
Загалом, підбивати підсумки нашої історії ще рано. Адже ми лише почали новий відлік часу з початку нашої незалежності, якій заледве більше 1 років. Разом із тим у минулому — тисячолітня історія нашої державності, і саме з цієї історії ми можемо зробити деякі головні уроки. І основний з них той, що саме періоди бездержавності є найгіршими в нашій історії, коли відбуваються соціальні ка-таклізми, голодомори, геноциди, денаціоналізація українського етносу. При цьому слід чітко відзначити — в основі найбільш негативних, навіть катастрофічних подій завжди лежав брак національної єдності. Уроки історії слід пам'ятати, аби не бути приреченими на їх перманентне повторювання. У нашому минулому — велич великої і високошанованої європейської держави, Київської Русі, з цілою галереєю її великих князів. І великих не лише за посадою, а й за грандіозністю діянь, вчинків, подвигів та помислів. Серед них — великі полководці Олег та Святослав, реформатори та дипломати — сувора та поважна Ольга, святитель Русі Володимир Великий, перший руський законодавець та дійсно мудрий володар, «тесть Європи», Ярослав. Особлива сторінка нашої історії — українське козацтво. Його історичний феномен у тому, що воно стало колективним фундатором саме української державності, і цю державність було створено за зразком Запорозької Січі. Саме козаки підхопили естафету державної традиції, яка тимчасово перервалася після ліквідації Галицько-Волинського й Київського князівств. Січ дала Україні і політиків, і воєначальників, які сприяли поступу своєї Вітчизни, зростанню її авторитету на міжнародній арені. Серед них найпочесніше місце посідає Богдан-Зиновій Хмельницький — засновник Української козацької держави, визначний полководець, держав- і ний діяч, дипломат. Серед героїв козацтва можна назвати со- ft тні прізвищ, але викарбуємо в пам'яті ще двох найвизначніших — Петра Конашевича-Сагайдачного та Івана Сірка. Історія України — це не тільки історія князів, гетьманів та президентів. Золоті сторінки в її літопис вписали геній ук-* раїнського народу Тарас Шевченко, письменник та поет Іван Франко, композитор Микола Лисенко та багато інших — історія нашої культури дає можливість, на щастя, назвати ще десятки та сотні імен. Післямова Говорячи про основні віхи нашої історії, не можна не обминути драматичні та трагічні уроки Української національно-демократичної революції. Тоді вдалося відновити українську національну державність, але, на жаль, лише на кілька років. Якраз уроки тих подій, коли українці не змогли зорганізуватися як нація, їх керівники припускалися прикрих помилок, а національна ідея не зустріла широкої підтримки — є най-повчальнішими в історії нашої державності. Сьогодні й викладач, який читав лекції з історії України, й учень або студент, є свідками і сучасниками нового і, хочеться сподіватися, найкращого періоду нашої державності. І, звичайно, щоб він був найкращим, необхідні зусилля всіх народів, які населяють Україну, усіх учасників політичного процесу — і рядових, і керівників. Післямову, як правило, читають вже тоді, коли позаду й вивчення курсу, і, можливо, іспит. Але із закінченням іспиту не закінчується вивчення історії України. Вона розвивається, йде день за днем уперед, збільшуючи кроки свого поступу. Це — нове в історії. Але і в нашому минулому ще багато незнаних, невивчених, малодосліджених, маловідомих сторінок. І це — твоя історія, історія твоїх батьків, дідів, прадідів, далеких предків і вона завжди з нами, бо сьогодні ми живемо так тому, що в нас було таке вчора, тобто така історія з її досягненнями, прорахунками, невдачами й удачами, героями й антигероями. Звертатися до історії — це значить звертатися до досвіду минулих поколінь, засвоювати його, творчо використовувати, захищати нашу державність з тим, щоб не повторилися голодомори, Малоросія й становище людей на рівні другого ґатунку. Цього не можна забувати й ігнорувати, адже для кожної людини найсуттєвіше значення має те, в якій державі жити і з якими правами та обов'язками. Перегорнути останню сторінку підручника з історії — не означає забути й відділитися від історії. Вона, так чи інакше, буде втручатися в наше сьогодення, оскільки з минулого нам залишилися у спадок не лише подвиги та герої, а й деякі історичні проблеми, тісно пов'язані з нинішньою політичною, соціально-економічною та ідеологічною ситуацією. Тому пам'ятай історію і думай про майбутнє!
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 1648 p. — перемога війська Б. Хмельницького під Жовтим Водами, Корсунем, Пилявцями. 1649 р. — підписання Зборівського мирного договору між Україною й Польщею. 1650 р. — перший Молдавський похід козацьких військ. 1651 р. — поразка козацьких військ під Берестечком. 1651 р. — підписання Білоцерківського мирного дого- вору. 1652 р. — перемога військ Б. Хмельницького під Ба- тогом. 1653 р. — другий Молдавський похід козацьких військ. 1654 p., 8 січня — рішення Переяславської ради про входжен- ня України «під руку» московського царя. 1654p.,21 березня —підписання в Москві «березневих статей» і жалуваних грамот, які визначили характер відносин між Україною й Москвою. 1656 р. — підписання московським урядом Віденсько- го, перемир'я з Польщею. 1656 р. — похід на Польщу експедиційного корпусу А. Ждановича разом із семиградськими й шведськими військами. 1657-1659 pp. — гетьманування І. Виговського. 1658 р. — підписання Гадяцького договору між Украї- ною й Польщею. 1659 р. — розгром українсько-татарською армією мос- ковських військ під Конотопом. 1659-1662 pp. — гетьманування Юрія Хмельницького. 1663-1665 pp. — гетьманування на Правобережжі П. Тетері. 1663-1668pp. —гетьманування на Лівобережжі І. Брюхо-вецького. 1663р. —поділ України на Лівобережну і Правобе- режну. 1667 р. — Андрусівське перемир'я між Москвою й Польщею. 1663-1687 pp. - Руїна. 1665-1676 pp. — гетьманування П. Дорошенка на Правобережній Україні. 1668-1672 pp. — гетьманування Д. Многогрішного на Лівобе- режній Україні. 1672-1687 pp. — гетьманування І. Самойлбвича на Лівобережній Україні.
Хронологічний довідник
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.) |