Об'єкти і суб'єкти цивільних відносин

Далі детальніше зупинимося на питаннях сфери правового регулювання трудових відносин і місця людини в них.

Непорозуміння науковців цивільного і трудового права починається, на мій погляд, з оцінки місця людини у суспільних відносинах, в яких реалізується її працездатність. Для цивільного права ця якість людини — її працездатність — є робоча сила і вона розглядається як товар. Для трудового права людина є цілісна жива істота. Відокремлення від неї такої якості, як працездатність, неможливе. При цьому я не маю на увазі аномалії та медичні закономірності. Норми трудового права, які регулюють трудові відносини, розраховані на сприйняття і врахування усіх якостей людини з усіма її позитивними і негативними ознаками, можливостями і здібностями, інтересами і потребами, з правами та свободами. Трудове право розглядає людину як живу суспільну істоту, яка має свідомість, волю та здатність до праці. І якщо ця людина уклала трудовий договір, то вона набуває правового статусу працівника.

Цивільне право людину також визнає як учасника цивільних відносин (ст. 24 ЦК). Попри це, наші опоненти стверджують, що робоча сила (а це ж фізична особа, це ж людина — О.П.), "все більше набуває товарного характеру". Товар — це все те, що становить предмет торгівлі і що призначено для обміну як продукт праці і тому відноситься до об'єкта правовідносин (Новий тлумачний словник української мови. У трьох томах. ~ К.: Аконіт, 2005. т. З, с. 545), а ніяк не до суб'єкта цивільних правовідносин. У підсумку —в одних і тих самих цивільних правовідносинах, людина — відповідно до ст. 24 ЦК — виступає суб'єктом, і в той же час ЇЇ працездатність, яка ним іменується робочою силою, розглядається як товар з усіма оцінками, характеристиками і наслідками, тобто виступає об'єктом відносин.

Чинний Цивільний кодекс України до об'єктів цивільних прав відносить речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформацію, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (ст. 177).

Відокремивши робочу силу від людини і визнавши її товаром, "робоча сила" підводиться під правила оборотоздатності об'єктів цивільних прав. Оборотоздатність об'єктів цивільних прав означає їх вільне відчужування або перехід від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином (ст.178 ЦК України). Обіг у цивільному праві — це форма обміну продуктів праці та інших об'єктів власності головним чином шляхом укладення договорів, це рух товарів та інших цінностей у суспільстві (Новий тлумачний словник української мови: У трьох томах. К.: Аконіт, 2005., т.2, с. 394).

Разом з цим, чинний Цивільний кодекс України визначає і коло об'єктів цивільних прав, які не можуть перебувати у обороті. Це об'єкти, які є невід'ємними від фізичної особи, а тому їх не можна поділити без втрати цільового призначення об'єкта (статті 178, 183 ЦК).

Виникає запитання — на підставі чого від людини відділяється робоча сила і розглядається як товар? Адже за логікою закону таке відділення неможливе, людина втрачає своє цільове призначення бути суб'єктом цивільних правовідносин. Загальна теорія права чітко визначає — для того, щоб яке-небудь повноваження чи обов'язок належали суб'єкту права, необхідно, щоб норми права визнали за цим суб'єктом здатність мати ці права і обв'язки. Це і є правоздатність, завдяки якій особа і стає суб'єктом правовідносин. Тому Цивільний кодекс і визнає людину суб'єктом цивільних прав.

Якщо подивитися на пропозицію тих, хто намагається трудові відносини "покласти в лоно цивільного права", то хочемо ми того чи ні, але людина виявиться в одному ряду з перерахованими ст.177 ЦК об'єктами цивільних прав. То невже це і є наукова доктрина?

Протиприродно, навіть в думках, ділити людину на частини. Працездатність — невід'ємна якість людини, і в разі її реалізації шляхом укладання трудового договору людина набуває правового статусу працівника. Працівник — жива людина зі своєю унікальною здатністю до праці, зі своїм інтелектом, зі своєю волею і характером. Все це єдине ціле, поділити людину на якісь частини, а тим більше відокремити якусь одну для автономного використання неможливо.

Працездатність людини є соціально-правовою категорією, яка відображає здатність людини до праці. Сама здатність до праці визначається рівнем фізичного та духовного розвитку людини, станом її здоров'я, професійними знаннями, умінням і досвідом. Працездатність людини до активної діяльності характеризується можливістю виконання роботи і функціональним станом організму в процесі роботи. Тому праця і визначається як діяльність людини, як сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії самої людини. Діяльність людини має своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей. Ніякий товар, ніякий об'єкт цивільного права такими якостями не володіє. До того ж, такі ідеї принципово не вписується і в ідеологію громадянського суспільства, де людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Про те, що людина не може бути об'єктом цивільних прав, предметом купівлі-продажу ні в якій галузі права, у тому числі і цивільному, зрозуміли ще у XIX столітті. Тоді і почало формуватися трудове право, хоча на той час воно визначалось як промислове право. Ось що з цього приводу зазначав Л.С.Таль, далеко не прихильник соціалізму: "Приватне промислове право на наших очах розростається у самостійний відділ нової наукової дисципліни, яка має велике майбутнє, дисципліни соціального або трудового права (Таль Л. С. Очерки промышленного права. М., 1916. — С. 2.).

Тому даремно звинувачувати радянську владу, що саме за часи її існування "насильницьким" шляхом трудові відносини виштовхнули із сфери регулювання цивільного права. Даремно робити висновок, що трудове право можна вважати галузевим утворенням, на яке поширюється положення доктрини і закону про галузь права лише "в силу прямої вказівки закону" (Р. Майданик. Цивільне і трудове право: порівняння методології і міжгалузевих відносин // Юридична Україна. - 2008 р. - № £. - С. 40.).

Із змісту наведених думок важко зрозуміти, про яку доктрину і який закон про галузь права йдеться. Якщо мова йде про доктрину римського права, чи то цивільного права до XIX століття, то це дуже цікаво для науки теорії права, науки цивільного і трудового права. Але ми живемо у XXI столітті, в державі з іншими економічними умовами, іншим суспільно-політичним ладом, а тому система права має відповідати саме сучасним цінностям і реаліям сьогодення, а не стану тих часів.

Поиск по сайту: