Предмет і метод правового регулювання

До речі, ще під час дискусії 1938-1941 років вчені-юристи дійшли висновку, що об'єктивним критерієм поділу права на галузі та інститути є предмет правового регулювання — певна сукупність однорідних суспільних відносин. Саме багатогранний зміст і характер цих відносин викликає необхідність існування різних галузей права. Історично цікавий факт — в структуру предмета правового регулювання того часу включали: суб'єкти, об'єкти суспільних відносин, соціальні факти виникнення відповідних відносин (тобто юридичні факти) та практику діяльності людей (Общая теория государства и права. Академический курс: в 2-х т. М.: Зерцало, 2000. — Т.2. Теория права. — С.234). Під практичною діяльністю людей наука загальної теорії права сьогодні розуміє зміст правовідносин, тобто права і обов'язки суб'єктів відносин. Щодо соціальних фактів виникнення правовідносин, то не всі сучасні вчені загальної теорії права юридичні факти відносять до структури правовідносин. Що стосується трудових відносин і юридичного факту їх виникнення, то принциповим і дуже цікавим є співвідношення змісту цих правових явищ. Саме співвідношення цих правових явищ розкриває природу індивідуально-локального правового регулювання трудових відносин і можливості впливу сторін на зміну і припинення як трудового договору, так і трудових правовідносин.

Зовні вже того часу складалося враження, що мова йде не про систему права, а про систему суспільних відносин. Тому під час другої дискусії 1955-1958 роки вченими-юристами був визначений другий додатковий критерій структуризації права — метод правового регулювання, під яким розуміли сукупність способів впливу права на суспільні відносини (Общая теория государства и права. Академический курс: в 2-х т. М.: Зерцало, 2000. - Т.2. Теория права. -* С. 234).

Правове регулювання є ніщо інше, як реалізація приписів правових норм, втілення правових приписів у життя, тобто переведення їх із можливості в дійсність. А ось яким способом правові приписи втілюються в життя і було визнано другим критерієм розмежування норм права за інститутами і галузями. Хоча відомі російські вчені, наприклад Р.О. Халфіна, А.В.Міцкевич вважають, що обидва критерії — єдність предмета та наявність специфічного методу з властивим йому правовим способом є головним в розмежуванні норм права (Советское государство и право. — 1978. — № 9. — С. 131.), і що специфічність галузевого режиму відрізняється повною замкнутістю, суверенністю і головне фактом непримиримості до відносин галузі норм, які лежать за її межами (Мицкевич А. В. Соотношение системы советского права с системой законодательства. Ученые записки. ВНИИСЗ. Вып. 11. М., 1967. - С. 11.).

(Далі — буде)

10 – Дискусія - 19 - 25 вересня 2009р. Юридичний вісник України №38(742)

Поиск по сайту: