Інформаційні системи

Невід’ємною частиною логістики є логістичний інфор­маційний потік, що являє собою збір даних про матеріальний потік, їх передачу, обробку і систематизацію з наступною видачею готової інформації. Інформація має бути інтегрованою і охоплювати процеси виробництва, розподілу та задоволення попиту. На основі результатів аналізу структури та географії матеріальних інформаційних потоків створюється багаторівнева система.

Логістичні інформаційні системи, як правило, являють собою автоматизовані системи управління логічними процесами. Тому математичне забезпечення в логічних інформаційних системах — це комплекс програм і сукупність засобів програмування, що забезпечує вирішення завдань управління матеріальними потоками.

При цьому передбачаються альтернативні варіанти управління — децентралізоване, централізоване, комбіноване. На верх­ньому рівні управління розміщується центральна ЕОМ, що вирішує стратегічні завдання, на середньому — створюють АСУ підприємства (АСУТП) магістрального транспорту, наприклад автоматизовану систему залізничного транспорту (АСУЗТ). На нижньому рівні функціонують АСУ (чи модулі АСУ) технологічними процесами виробництва (АСУТП), складськими комплексами, залізничними станціями та транспортними вузлами. В такій системі інформаційні потоки супроводжують матеріальні. І той, і інший мають бути оперативно керованими у реальному масштабі часу в режимі «on line».

Застосування автоматики дозволяє на більш високому рівні здійснювати контроль за всіма основними та допоміжними процесами, що є в логістичній системі.

Інформаційну логістичну систему можна визначити як сукупність взаємопов’язаних засобів обчислювальної техніки, засобів програмування, котрі вирішують ті чи інші завдання управління матеріальними потоками.

Як і будь-яка інша система, інформаційна складається з певним чином взаємопов’язаних елементів і має сукупність інтегративних якостей. Логістичні системи по окремих елементах можна розглядати по-різному. Найчастіше інформаційні системи розподіляються на дві підсистеми: функціональну та обслуговуючу.

Функціональна підсистема складається із сукупності завдань, згрупованих за принципом загальності мети. Обслуговуюча ж включає такі елементи:

· технічне забезпечення, тобто сукупність технічних засобів, що забезпечують обробку та передачу інформації;

· інформаційне забезпечення, котре включає довідки різного характеру, класифікатори, кодифікатори, засоби формалізованого списування даних;

· матеріальне забезпечення, тобто сукупність методів вирішення функціональних завдань.

Інформаційні системи в логістиці можуть створюватися з метою управління матеріальними потоками на рівні підприємства, а можуть сприяти організації логістичних процесів на території регіонів.

На рівні окремих підприємств логістичні інформаційні системи поділяють на три групи:

¨ планові;

¨ диспетчерські;

¨ виконавчі.

Всі вони відрізняються як за своїми функціональними, так і забезпечуючими підсистемами.

Серед завдань, котрі потрібно вирішити, можуть бути такі:

· створення та оптимізація ланок логістичного ланцюжка;

· управління запасами;

· планування виробництва;

· планування постачання;

· планування замовлень;

· формування портфелю замовлень.

Приймаючи довгострокові рішення, які передбачають планування виробничих програм, загальне управління запасами використовують планові інформаційні системи. Для забезпечення злагодженої роботи логістичних систем з управління складським господарством використовують диспетчерські логістичні системи. Щоб одержати необхідну інформацію про рух вантажу у поточний момент часу, а також для регулювання і управління цим процесом використовують виконавчі інформаційні системи.

Створення багаторівневих автоматизованих систем управління матеріальними потоками пов’язане зі значними витратами,
в основному в об’єкті розробки програмного забезпечення, котре,
з одного боку, має забезпечити багаторівневі системи, а з іншого — ступінь її інтеграції. Через це при створенні автоматичних систем управління у сфері логістики необхідно досліджувати можливості використання стандартного програмного забезпечення, виходячи з його адаптації до місцевих
умов.

В сучасних умовах створені достатньо удосконалені пакети програм. Однак їх використання залежить від рівня стандартизації завдань, котрі необхідно вирішити при управлінні матеріальними потоками.

Найбільш широко стандартні пакети програм використовують при вирішенні завдань у планових інформаційних системах. В диспетчерських інформаційних системах можливості пристосування стандартного пакета програм обмежені з таких причин:

¨ виробничий процес на підприємстві складається упродовж багатьох років і тому важко піддається суттєвим змінам задля стандартизації;

¨ структура оброблюваних даних суттєво відрізняється у різних користувачів.

Поиск по сайту: