АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ЗОЛТАН КОДАЙ

Читайте также:
  1. Біялогія 6 страница
  2. ДЕЛОВЫЕ РАСЧЕТЫ
  3. Збірники нормативних актів Науково-практичні коментарі
  4. Канстытуцыя 3 мая 1791 г. Другi падзел РП i далучэнне Цэн-тральнай Беларусi да Расiйскай iмперыi.
  5. Мюнхенскае пагадненне. Падзел Чэхаславакіі.
  6. Пачатак Другой Сусветнай вайны. Уз’яднанне Заходняй Беларусі з БССР
  7. РЕШЕНИЯ
  8. Становiшча беларускiх зямель пасля заключэння унii 1569 г.
  9. Сутнасць, крыніцы і асаблівасці палітычнай улады
  10. Триумф модернизма
  11. Узнікненне і развіццё генетыкі

Найголовнішими особливостями школи Золтана Кодая були незламна ініціатива, невтомний ентузіазм, розуміння, якою є у роботі кожна дрібниця, і демократичність основний ідеї, що визначала його педагогічні устремління: музика має належати всім! Ці загальні риси і принципи характеризують весь його життєвий путь.

Мрія про прекрасне характеризує музично-педагогічну життєдіяльність Кодая, і навіть його музично-фольклорну дослідницьку роботу. Краса простої трансільванской народної пісні привернула до собе у перше десятиріччя ХХ століття музичне серце Кодая. Він передав нам невичерпні скарби угорської народної пісні. Своїй музично-педагогічнїй роботі Кодай надавав навіть більше значення, ніж своєї композиторськїй діяльності. Багато десятиліть віддавав він усі свої сили на усунення музичної неграмотності угорської молоді. Тисячі людей – діти, юнаки, дорослі – музикували в хорі у його присутності, і ще пам'ятають захоплюючу силу впливу його особистості.

У рецензії що вийшла 1911 року на книжку Матиаша Золтаи “Теорія музики і його вчення про гармонії” Кодай називає тренування справжньої метою занять із музичної теорії; найважливіше – вміти співати з аркуша" й записувати на слух мелодію. Через десятиліття ця думка буде розвинена у його висловлюваннях про викладанні сольфеджіо.

У 1929 року у статті “Дитячі хори” Кодай починає шукати систематичний шлях, як поліпшити музичне виховання, зробити ці уроки глибшими, набагато змістовнішими.

Кодай вважав, що дітям слід давати лише досконалий за формою і змістом матеріал. Рідною музичною мовою дитини має стати народна музика. Лише тоді, коли він опанує нею, можна переходити до іншого музичному матеріалу. Цього всього добиватися використовуючи музичний інструмент, який є найдоступнішим – з допомогою людського голосу, і спираючись на народну музику поступово освоювати великі музичні твори.

.

У 1937 року Золтан Кодай у статті “Дати тон” звертається до конкретної хорової практики. Основні засади методу Кодая викристалізувалися у таких положеннях:

1. Через те, що фортепіанний лад темперований і при цьому інструмент цей легко засмучується, він неспроможний сприяти чистоті хорового співу та не підходить тому у тому, щоб дати тон і налаштувати хор, ні на здобуття права супроводжувати хоровий спів.

2. Ознайомлення з мелодіями має відбуватися шляхом їх проспівування, а не шляхом їх програвання на фортепіано! (Адже й видатні оркестрові диригенти співають під час репетиції, аби домогтися від оркестру кращого виконання.)

3. Отже, хор при розучуванні п'єси не спирається на фортепіанний супровід; краще, якщо учасники хору оволодіють читанням нот. Це означає, що шлях від музичної неграмотності до музичної грамотності передбачає оволодіння читанням і записом музики.

У цей час з'явився перший зошит “Bicinia Hungarica” (“Угорське двухголосся). Методичні вказівки у цих зошитах містять вже ряд конкретних поглядів:

1) про майбутнє запровадження та використання релятивної сольмізації;

2) про пентатоніку як відправну точку, й найважливішу основу рідної музичної мови угорського дитини.

У зв'язку з релятивною сольмізацією Кодай вперше привертає увагу до того що успішне проведення повноцінної масової музичної освіти можливо, лише за допомогою релятивної сольмізації. Виражена з допомогою сольмізації тональність надає нотному запису наочний сенс; стає більш зрозумілою і музична структура. У цьому Кодай вперше піднімає питання особливої ваги багатоголосого співу; вказує, що багатоголосний спів слід починати набагато раніше, ніж було прийнято, й наполегливо рекомендує вчителям співу звернутися до збірки сольфеджіо Берта-лотті. Цей збірник вийшов під редакцією Міклоша Форраі, і матеріал його сьогодні використовують у Угорщини у ролі основних вправ на навчання співу, особливо під час занять із сольфеджіо.

На думку Кодая, навчати дітей на інструменті варто лише тоді, коли вони навчаться читати ноти. Це побажання Кодая було організаційно здійснено після 1945 року: інструментальному навчання передує тепер підготовчий рік, протягом якого діти пізнають основи читання нот і, навчаючись співу, розвивають музичний слух і відчуття ритму.

Проблеми, пов'язані із навчанням музиканта-професіонала, були порушено Кодаєм у його виступі у Будапештської вищу школу в 1946 року. Кодай вимагає, щоб хороший музикант мав розвинений слух, розвинений інтелект, розвиненими почуттями і руками. Всі ці чотири елемента має перебувати в рівновазі, жоден не домінуючий.

Кодай розглядає народну пісню як рідну музичну мову дитини. Дитині треба оволодіти неюм у самому ранньому віці. Він прагне, щоб основні методологічні принципи музичного навчання спиралися на особливості угорської народної пісні. Метод навчання не розпочинати в протиріччі з навчальним матеріалом; навпаки, він має сприяти глибшому його розумінню.

Опанування ритмічними знаннями починається з кроків і ходьби, щоб дати у такий спосіб дитині можливість відчути рівномірність тактових частк. Це призводить до ознайомлення з чвертями і восьмими.

Вивчені слухом пісні, рівномірні удари і ходьба або ж удари і ходьба в ритмі вивченої пісні, спів з текстом – ось перші кроки по дорозі знайомства із музикою.

Одна із переваг методу Кодая в тому, що він виходить із розуміння непорушної необхідності усвідомлено орієнтувати музичне навчання на психологічні особливості дітей одного чи іншого віку. Заняття музикою, яке починається в ігровий формі, з кожним роком стають серйознішими та поступово набувають для учнів все більшої ваги.

Золтан Кодая сприяв створенню сприятливого грунту для музичного виховання у дитячих садках країни. Дітям подається тепер “музична їжа” високохудожньої якості: адже відповідно до Кодая, музика – це духовна їжа! Щоб навчальний матеріал, основою якого покладено угорські народних пісні, ігри та приказки, зробити ще багатшими, Кодай видав збірник “Пісні для маленьких людей” (“Kis emberek dalai”). Тексти до збірки було написано поетами, які зуміли глибоко поринути у дитячу душу і висловити в поетичної формі світ дитячих почуттів. Мелодії було створено Кодам, багато з яких є уу “ЗЗЗ вправах у читанні з аркуша” (“ЗЗЗ olvasogyakorlat”).

Отже, істотною стороною педагогіки Кодая є обставина, що він надавав співу важливого значення, з одного боку, оскільки вона має забезпечити провідної ролі внутрішнього слуху в музичної діяльності (у процесі інструментального навчання через сольфеджіо); а з іншого боку, ще й тому, що це загальнодоступний, безплатний інструмент який здатний включити всіх у активну музичне життя, лише це можуть призвести до розвитку музичної культури. Зауважимо, проте, що спів веде до мети лише у тому випадку, якщо завдяки йому учень всім нутром своїм зблизиться з музикою й якщо шлях, обраний педагогом, веде пізнання істинних творів, шедеврів музичної культури.

На початку 1950-х років за планами Золтана Кодая виникла школа нових типів – загальноосвітня школа з розширеним навчанням музики. У цій школі в протягом восьми років діти щодня отримують уроки співу та музики. Мета цих шкіл — надати музиці таке ж значення, як інших загальноосвітніх предметів. Діти повинні якомога швидше навчитися читати і записувати музику. Разом з недостатнім розвитком музичних здібностей повинна зрости і сприйнятливість дітей до решти загальноосвітніх предметів. Ці школи покликані виховувати як музично освічену публіку так і майбутніх музикантів-професіоналів. У школах подібного типу учень першого класу набуває музичні знання в щоденних заняттях, які тривають 45 хвилин. Завдяки цьому до кінця першого шкільного року діти сольмізують по релятивній системі, вільно читають ноти, і навіть знають скрипковий ключ і абсолютні назви звуків. Вони вивчають і виконують з пам'яті приблизно вісімдесят народних пісень з текстами, легко читають із аркуша пентатонічні мелодії і записують у вигляді диктанту. Їх ритмічне і мелодійне сприйняття розвивають в різний спосіб. У цьому відому роль має прохлопування мелодій, ритмів, і навіть двохголосний спів. У 1941 року у передмові своєї праці “Співати суто!” (“Enekeljunk tiztan”) Золтан Кодай писав, що двохголосний спів використовують у музичному навчанні занадто пізно. Ми стараємося рано включати двохголосний чи взагалі багатоголосний спів в навчальну програму, і це відрізняє наше викладання з інших музично-педагогічних систем. Двохголосний спів вводиться з допомогою ручних знаків. Але й доти, коли співають дві групи, ми виховуємо відчуття двохголосся, звертаючись до питань-відповідей або до прийому “відлуння”. Поліфонічне і гомофонне двохголосся входить у навчальну програму майже одночасно. Спочатку вчитель виконує роль однієї групи, а клас – інший. Потім клас поділяється на дві групи. Нарешті, досягається головна мета – двохголосно співають два учня. Двохголосні вправи на початковому етапі обмежуються виконанням в два голоси лише двох ритмів; наступний щабель – одночасний спів двох мелодій.

На шкільних уроках співу діти набувають музичні знання спочатку на матеріалі рідної народної музики, пізніше – на народній музиці інших народів та на художній музичній літературі. У навчальному матеріалі народна музика завжди відіграє серйозну роль.

Кодай часто називав музику їжею людини, а пентатоніку – материнським молоком, що має бути першої їжею кожної угорської дитини. Після засвоєння рідної пентатонічної мови легко встановити зв'язку з західною мажоро-мінорною системою. Якщо ж вести дітей у протилежному напрямі, пентатоніка сприймається ними чимось далеким і екзотичним.

Зміна черговості в вивченні музичної мови – одна з вирішальних досягнень методів Кодая. Щоб освоїтися з пентатонікою, ми лише повернулися до угорської народної пісні. Кодай сам написав вправи у тому звукоряді – “ЗЗЗ вправи у читанні з аркуша” (“ЗЗЗ olvasogyakorlat”) – і склав чотири зошити придатних вправ на основі народного музичного матеріалу Відповідно до принципів Кодая, навчальний матеріал, повинен підбиратися наскільки можна більш різноманітніший.

Крім елементів нотної запису і читання нот, метод Кодая передбачає оволодіння нею та інші багатобічними відомостями з області музики, внаслідок чого учням стає значно зрозуміліше інтерпретація чи імпровізація. Запис нот і музичний диктант, як і читання нот, представляють собою важливу складової частини методики Кодая і відбивають впродовж усього шкільного навчання рівень розвитку учнів.

Кодай символізував необхідність навчання гри на інструменті. Він вважав важливим, щоб діти вивчали гру на якомусь інструменті, по можливості на струнному чи духовому.

Музикування, що спирається на спів, лежить в основі педагогічної концепції Кодая.

Золтан Кодай займався проблемами початкового навчання гри на інструменті, коли складав свої “24 маленьких канони на чорних клавішах” (“24 kis kanon a fekere billentyukon”), опублікованих у Будапешті в 1946 року. Чорні клавіші фортепіано утворюють пентатонічну звукову послідовність. надають хорошу можливість тренуватися на інструменті в відтворенні звукоряду, властивого рідній музичній мові дитини. Багато канонів записані композитором в одному рядку і при цьому обладнані сольмізацій ними буквами.

Спочатку дитина співає другий голос до першого, який виконується на фортепіано. Пізніше він грає на фортепіано обидва голоси обома руками на відстані однієї октави. Отже, вже на початоку навчання гри на інструменті в учня формується зосереджена увага і всі елементи слухового розвитку, які він до того опанував (спів “відлуння”, ритмічні канони, вправи у розвиток музичної пам'яті, відчуття форми, фразування тощо. п.).

У деяких колишнього Радянського Союзу, насамперед у Прибалтиці та Україні, успішно проводиться навчання на основі адаптованої методики Кодая. Особливої уваги заслуговують естонська і латвійська адаптації, і навіть ініціатива у цій галузі, виявлена Ленінградською консерваторією. Як відомо, метод Кодая схвалили навіть у Аргентині. У Штатах Америки, Канаді, Японії метод Кодая користується загальним повагою і використовується у масовій практиці.

У “ЗЗЗ вправах у читанні з аркуша” Золтана Кодая є такий багатий і різноманітніший матеріал, що, спираючись на нього– завжди можна знайти потрібний шлях роботи. Вправи Кодая виключно музичні, їх малі форми досконалі, і вчитель отримує, в такий спосіб, цінний навчальний матеріал, призначений для того, щоб викликати в учнів бажання музикувати. Кодай створював маленькі шедеври з величезною концентрацією творчих сил.

Отже, бачимо, що Кодай розглядає питання музичного виховання у межах універсальної культури. Культура не тотожна, звісно, сумі інформації, одержуваної через різні канали комунікації. Культура виникає у самій людині. Оскільки для культури, відповідно поглядам Кодая, потрібні по крайнього заходу три моменту: традиція, смак, духовна цілісність. Для продовження традицій потрібні сталість і наступність, потрібно, щоб покоління мали змогу органічно переймати, вдосконалити й надалі переживати основні істини і цінності. Що ж до смаку, “неписьменний і той, хто уміє робити відмінності між хорошим поганим”, – каже Кодай. Але як необхідно це вміння сьогодні, коли “більшість те, що ми день у день слухаємо у світі, – музика повсякденності, буднів, людських слабкостей – навіть негідно називатися музикою”. Разом про те “погана музика коливає віру до законів моралі”.

Культура в кінцевому підсумку впливає на людини, створює в людині якусь внутрішню єдність і внутрішню дисципліну. Тому культура може передаватися тільки від людини людині.

 

Список використаної літератури:

 

1.Ростовський О.Я. Методика викладання музики у початковій школі: Навч. - метод. Посібник. - Тернопіль, 2001. - 216 с.

2.Фіцула М.М. Педагогіка. - К., 2000.

3.Леонтьева О.Т. Карл Орф. - М.: Музыка, 1984. - 334 с.

 


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)