ГЛАВА 9 ХАРЧУВАННЯ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ

Харчування – активний лікувально-профілактичний фактор, який сприяє збереженню фізичного і психічного здоров’я, знижує ризик розвитку будь-якої хвороби і попереджує передчасне старіння. Існує особливий вид харчування людей похилого та старчого віку – геродієтика. Розроблені принципи організації харчування і засновані на них норми споживання харчових речовин і енергії для людей старшого віку. У старості зменшуються основний обмін та витрати енергії на фізичну активність, тому по мірі старіння організму необхідно знижувати енергоємність їжі. Якщо рекомендовану енергетичну цінність добового раціону у віці від 20 до 30 років прийняти за 100 %, то у 61 рік – 70 років – 79 %, понад 70 років – 69 %. Тому добова енергетична цінність харчування знижується у геродієтетиці для чоловіків 60-74 років у межах 2000 ккал, для жінок цього віку – 1800 ккал; для чоловіків старших 75 років до 1800 ккал, для жінок – 1600 ккал за добу.

Порушення цього принципу звичайно супроводжується істотним навантаженням на метаболічні системи засвоєння, переробки, утилізації і виведення продуктів метаболізму, підвищує ризик розвитку і прогресування такої вікозалежної патології, як ожиріння, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, онкологічна патологія, діабет літніх і призводить до передчасного старіння і смерті.

По даним ВООЗ, у Європі половина випадків передчасної смерті у віці до 65 років спричинені хворобами, зумовленими неправильним харчуванням. Інсульт, ІХС, багато видів раку, анемія, зоб, цироз печінки, діабет, жовчнокам’яна, гіпертонічна хвороби, ожиріння, хвороби опорно-рухового апарату і порожнини рота у літніх попереджуються раціональним харчуванням. В економічно розвинутих країнах смертність унаслідок серцево-судинної патології і раку займає перше місце. Активна пропаганда здорового способу життя, у тому числі і принципів раціонального харчування, за останні 30 років призвела у США до зниження смертності від серцево-судинної патології на 40 %, причому на 2/3 цей ефект зумовлений змінами у харчуванні. Нераціональне харчування є причиною виникнення раку у 30-40 % випадків у чоловіків і 60 % – у жінок. Усунення цієї причини смерті призводить до збільшення Було доведено, що зміна стилю життя, раціоналізація харчування призводять до істотного лікувально-профілактичного ефекту, який на рівні організму виявляється через 1-2 роки, а на рівні популяції (збільшення середньої тривалості життя, зниження смертності) – через 10 років середньої тривалості життя.

Принципово важливо обмежувати енергоємність їжі до фізіологічних норм. Норми фізіологічних потреб в основних харчових речовинах та енергії для осіб похилого віку наведено в таблиці 9.1. Крім того, слід регламентувати жири у їжі. Слід знизити вміст жиру до 60-55 г за добу, або до 25-30 % від загальної енергетичної цінності раціону; оптимальний вміст жирів різного ступеня насиченості – насичених, мононенасичених і поліненасичених по 10 % добової енергетичної цінності; співвідношення ПНЖК до насичених жирних кислот – 0,6. Вміст рослинних олій повинен бути не менше, ніж 33 % у загальному об’ємі жиру. Вміст найбільш біологічно активної лінолевої кислоти повинен бути 7 % енергетичної цінності (14 г за добу). Кислоти родини омега-3 (ейкозапентаєнова, докозагексаєнова, α-ліноленова) відіграють роль у профілактиці і лікуванні атеросклерозу, онкологічної патології, у підвищенні імунного статусу організму. Для людей старшого віку їх вміст у їжі має бути не меншим ніж 1-2 г за добу. Жирні кислоти родини омега-3 містяться у рибних продуктах і жирі риб, а γ-ліноленова – в олії з насіння, зокрема конопляній або льняній. Споживання холестерину у літніх обмежується 250-300 мг за добу.

Вуглеводи у загальній енергетичній цінності їжі мають складати 55-60 %, або 250-300 г за добу, кількість вуглеводів, що легко всмоктуються (головним чином дисахариду сахарози у складі цукру) знижується до 30-35 г за добу (12 %), моносахаридів – до 37-45 г за добу (15 %) у загальній кількості вуглеводів. З їжею мають надходити переважно складні вуглеводи (крохмаль) – 55 % усіх вуглеводів з великою кількістю клітковини, пектину, целюлози тощо – не менше ніж 20-25 г за добу.

Таблиця 9.1 – Норми фізіологічних потреб в основних харчових речовинах та енергії для осіб похилого віку згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.11 99 № 272

Синтез білка в осіб віком 60 років і старших знижений на 40 % порівняно з 30-річним і падає ще на 5 і 8 % відповідно у 70 і 80 років. Разом з цим знижується і розпад білка. Зниження маси функціонально активних органів (м’язи, печінка, нирки) і синтезу білка вимагає необхідності у міру старіння організму поступово знижувати у їжі його рівень. Вміст білка у їжі людей літнього і старечого віку не повинний перевищувати 1-0,8 г на 1 кг маси тіла, що складає 75-67 г за добу, або 13 % енергетичної цінності. Споживання підвищеної порівняно з нормою кількості білка супроводжується навантаженням на нирки та інші органи метаболізму і виведення амінокислот, а споживання нижче від норми – збільшує ризик розвитку недоїдання, що особливо несприятливо у старечому віці і за наявності різної патології. Для забезпечення оптимального співвідношення усіх амінокислот у їжі важливо, щоб тваринних білків було не менше ніж 50 %. Потребу у тваринних білках рекомендується покривати за рахунок молочних продуктів і риби. Недоцільно повністю переходити на рослинну їжу, але і не можна обмежувати її у раціоні, враховуючи нормалізуючий вплив на організм рослинного білка, зокрема його антиатерогенний ефект.

У старечому віці дієта має бути переважно молочно-рослинною. Овочі і фрукти є основними постачальниками вітамінів, які надто необхідні на тлі ендогенної недостатності вітамінів, що часто розвивається у старості, а також таких мінеральних елементів, як калій, кальцій, магній, залізо, цинк, марганець, мідь, селен тощо.

Нині переконливо доведений регрес атеросклеротичного процесу не тільки під впливом фармакотерапії, а й у разі раціоналізації харчування. Єдиною умовою у цьому разі є тривалість і сталість раціонального харчування.

Антиатеросклеротичні властивості мають:

соняшникова олія (високий вміст лінолевої кислоти), маслинова олія (високий вміст мононенасиченої олеїнової кислоти), конопляна, льняна, соєва олії, відвар льняного насіння (високий вміст γ-ліноленової кислоти родини омега-3).

рибні продукти – уживання яких по 100-75 г за добу знижує смертність від серцево-судинної патології;

риб’ячий жир і жир морських ссавців (високий вміст жирних кислот родини омега-3);

морські водорості (високий вміст β-каротинів, вітамінів групи В, С, фолієвої кислоти, йоду);

морські безхребетні (гребінці, краби, устриці, криль);

продукти із борошна грубого помелу (високий вміст селену);

продукти з високим вмістом харчових волокон – яблучний порошок, пульпа, вижимки; цукровий буряк; кукурудзяні пластівці; рисові висівки, вівсяні висівки і борошно; хліб із підвищеним вмістом харчових волокон; ячмінь, жито, соя, бобові;

продукти, що містять мінорні компоненти, які нормалізують ліпідний обмін: цибуля, часник, яблука, чорна смородина;

фрукти, овочі, котрі знижують згортання крові;

зняте молоко, молочнокислі продукти;

пагони спаржі, чорнослив, шапкові гриби;

прянощі (імбир, аніс, кориця, кардамон, гвоздика, гірчиця), цикорій;

алкогольні напої з невисоким вмістом алкоголю (пиво, червоні сухі вина);

продукти з високим вмістом вітаміну С (шипшина, цитрусові, капуста, чорна смородина, агрус).

Більшість цих продуктів діють профілактично відносно онкологічних і більшості вікозалежних хвороб. Особливу роль відіграє вітамін А і його попередники (каротиноїди), вітаміни Е і С у профілактиці як серцево-судинної патології, так і онкологічних захворювань; вітамін D і кальцій – у профілактиці остеопорозу тощо.

Особливості харчування зв’язують з функціональним станом нервової системи. Так, цинк відіграє основну роль у функціях нервової системи. У людей, які приймають велику кількість гістидину, розвивається „цинкурія”, що характеризується змінами психічного стану, дотику і нюху, повністю регресували після прийому цинку. Цинк є кофактором ферментів, утягнутих у мієлінізацію і синтез катехоламінів і глутамату. У літніх людей спостерігали зниження електроенцефалограми (ЕЕГ) у разі низького рівня тіаміну у їжі. ЕЕГ у літніх з високим запасом заліза були подібні до ЕЕГ у молодих людей. У літніх людей нейропсихічні розлади спостерігаються також у разі дефіциту кобаламіну, навіть коли ще відсутні ознаки анемії. У осіб старших 60 років доведена чітка кореляція між пізнавальними-здібностями і рівнем вітамінів.С, В₁₂, фолатів і рибофлавіну.

У старих людей знижуються адаптивні можливості до впливу різних нутрієнтів.

Потреба у вітамінах і мінеральних елементах зберігається достатньо високою

(табл. 9.2).

Надзвичайно важливу роль відіграють мікроелементи. Потреба у хромі складає 50-200 мкг за добу, мінімальна потреба – 25-30 мкг. Однак, при цьому розвиваються ознаки порушення вуглеводного обміну, зниження толерантності до вуглеводів, істотне підвищення концентрації інсуліну у сироватці, діабет. Оскільки порушення вуглеводного обміну і підвищення інсуліну у плазмі є причиною серцево-судинної патології, дефіцит хрому може бути значним фактором ризику розвитку цієї патології у людей старшого віку.

Таблиця 9.2 – Добова потреба у вітамінах і мінеральних елементах

Поиск по сайту: