Шкіра і її похідні

Шкіра тонка, суха, позбавлена залоз. Розвинена лише куприкова, яка розташована на верхній основі хвоста і виробляє жироподібний секрет, що виділяється крізь протоки, коли птах натискає на залозу дзьобом. Змащують пір”я, що сприяє еластичності пера і захищає від намокання. У водоплаваючих вона добре розвинена, у деяких наземних (страус, дрохва, деякі папуги) – відсутня. Іноді пізно восени мокре пір”я дрохви змерзається і стає безпорадним. Крім того, жирові виділення куприкової залози під впливом сонячного світла перетворюються на вітамін Д, який ковтається птахом під час чистки пір”я.

Складові шкіри:

- епідерміс (схожа будова у плазунів);

- дерма; добре розрізняється два шари дерми: сосочковий та сітчастий.

В дермі розташовуються фолікули пір”я. Волокна із дерми не вростають в підшкірну сполучну тканину, тому шкіра рухома.

Похідними шкіри є: пір”я, покрив дзьоба, кігті, шпори, гребінь.

Тіло вкрите пір’ям, яке виконує такі функції:

1) надає йому обтічності, (т. ч. забезпечує політ, зменшує опір повітря);

2) терморегуляторна (збереження тепла);

3) захищає шкірні покриви від механічного пошкодження.

Розрізняють кілька типів пера: контурні, пухові, власне пух, нитко- та щетинкоподібні.

1. Контурне – складається з рогового стовбура, верхня частина якого називається стрижень, нижня частина – очин і опахало (зовнішнє і внутрішнє). Кожне опахало утворене борідками першого порядку, від них відходять борідочки 2-го порядку із гачками. Така будова забезпечує щільність та еластичність пера. Нижня частина очину, що заглиблюється у шкіру, називається пеньком, або колодочкою. В очині лежить дужка – змертвілий сосочок, що живить кров”ю молоде пір”я. Є два види контурних пер:

- Махові – на крилах утворюють несучу поверхню крила.

- Рульові – на хвості (спрямовують політ птаха).

2. Пухове – лежать під контурним. Має тонкий стрижень, на їх борідках немає гачечків.

3. Власне пух – це пухове перо із сильно вкороченим стрижнем і довгими опушеними борідками, що відходять пучком від кінця очину. Пухові пера найкраще розвинуті у водоплаваючих.

Функції пухового пір”я та власне пуху – забезпечення теплоізоляції.

4. Ниткоподібні – розкидані по тілу і складаються з тонкого стовбура з рідкими, короткими борідками.

Функція – сигналізують про потік повітря під пір”євим покривом.

5. Щетинкоподібні – в кутках рота.

Функція дотику; ловлять дрібну здобич (ластівки, стрижі).

6. Покривні (напівконтурні) – на поверхні спини, шиї, грудей.

7. Порошкове пір”я (чаплі, козидої, дрохви) – борідки зношуються і висипаються наче пудра – має водовідштовхуючу дію.

Ділянки тіла, де є пір’я – птерилії, які розділені ділянками де пір’я немає – аптерії (навколо очей, біля основи дзьоба, на грудині, череві тощо).

Пір’я має генетичну спорідненість із лускою рептилій (рогові лусочки збереглись у птахів на задніх кінцівках). Перо є похідним епідермісу шкіри і складається з рогової речовини – кератину.

Забарвлення зумовлене наявністю пігментів: меланінів (чорне, буре, сіре), ліпохромів (червоне, жовте, зелене), а також і особливостями мікроскопічної структури пера: металічний блиск зумовлений інтерференцією світла в зовнішніх оболонках зроговілих клітин. Білий колір обумовлений наповненням рогової маси пера.

Рамфотека – рогова речовина дзьоба. В основі надзьобика – восковиця – шкірна складка, що виконує дотикову функцію.

Пальці ніг вкриті роговими кігтями. У самців деяких птахів на цівці утворюється кістковий виріст, вкритий зроговілим чохлом – шпора, на голові – гребінь.

Поиск по сайту: