Суб'єкти податкових правовідносин. Поняття та зміст податкової правосуб'єктності

Суб'єктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб'єктивних прав та обов'язків. Суб'єкти повинні мати податкову правосуб'єктність, що передбачена нормами права.

Виділяють три групи суб'єктів: державу (в особі представницьких органів, що приймають нормативно-правові акти у сфері оподаткування), податкові органи та платників податків. Деякі вчені до суб'єктів податкових відносин включають також і кредитно-фінансові установи, через які здійснюються платежі з перерахування податків до бюджетів відповідних рівнів.

54. Права і обов'язки органів державної податкової служби.
Основні завдання державної податкової служби регламентується Законом України “Про державну податкову службу в Україні”:

Завданнями органів державної податкової служби є (ст. 2 Закону):

– здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі – податки, платежі);

– внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

– прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

– формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб;

– роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

– запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Крім того, завданнями податкової міліції є (ст. 19 Закону):

– запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

– розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

– запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

– забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових обов’язків.

Таким чином, державна податкова служба України є централізованою системою, побудованою за принципом багаторівневої ієрархічної організації: державного, регіонального (область, автономна республіка), міського та районного рівнів управління. Кожен рівень має свою специфіку, функції, а також особливості організаційного, матеріального, інформаційного та іншого забезпечення, необхідного для ефективної роботи в усіх напрямах службової діяльності.

55. Податкові агенти. Представництво у податковому праві.

Податковий агент — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм Податкового кодексу.

Податковим агентом визнається особа, на яку Податковим кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені Податковим кодексом для платників податків.

Найчастіше податковими агентами є національні підприємства, які мають договірні відносини з іноземними та здійснюють діяльність у країні податкового агента, роботодавці чи особи, що виплачують дохід на користь платника.

До обов'язків податкових агентів належать:

1) правильного й своєчасного обчислення й утримання сум податків та зборів з коштів платників податків;

2) своєчасного перерахування цих коштів у відповідні бюджети.

Ці обов'язки деталізуються додатковими обов'язками податкових агентів щодо:

1) здійснення обліку доходів платників податків, утриманих і перерахованих у бюджети;

2) надання в податковий орган документів і інформації, необхідних для здійснення контролю за платником податків;

3) надання в податковий орган інформації про неможливість утримання податку в платника податків і сумах заборгованості останнього.

Використання інституту податкових агентів можливо за декількома видами податків, але не виключно:

1) при сплаті податку з доходів фізичних осіб податковими агентами виступають підприємства, установи, організації, приватні підприємці, які здійснюють виплату доходів фізичним особам;

2) при сплаті податку на прибуток підприємств іноземними юридичними особами, де податкові агенти виступають українські підприємства й організації, які здійснюють виплату доходів іноземним юридичним особам;

3) відносно новим є статус податкового агента при сплаті акцизного податку.

Податкове представництво — це правовідношення, через яке юридичні дії, що виконуються податковим представником від імені платника податку в межах повноважень, які визначаються особливістю, пов’язаною зі сплатою податків і зборів, створю-ють, змінюють або припиняють права й обов’язки платника по-датків.
Податкове представництво має такі форми:
1. Законне податкове представництво, яке ґрунтується на положеннях нормативних актів і не потребує додаткових угод. Це, наприклад, батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники.
2. Договірне податкове представництво — здійснюється за угодою сторін, кожна з яких може бути як юридичною, так і фізичною особою. Його підтвердженням є нотаріально посвідчені договори або доручення.
3. Офіційне податкове представництво — представництво платника податку, який бере участь у розгляді справи у відповід-ному суді. При цьому представник призначається судом за відсутності законного або договірного представника та за умови, що платник податку не може безпосередньо брати участь у розгляді справи.
Офіційного представника платника податків може бути призначено в таких випадках:
1) якщо особа, яка бере участь у справі, не може через об’єктивні обставини взяти участь у її розгляді;
2) якщо майно, яке є предметом розгляду спору, є безгосподарним.
Офіційними представниками платника податків не можуть бу-ти судді, слідчі, прокурори, посадові особи податкових органів.

56. Загальна характеристика та платники податку з доходів фізичних осіб.
Платниками податку є:

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВРУ, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Поиск по сайту: