Система запалювання

Численность населения

Население мира изменяет свою численность крайне неравномерно. Первые люди появились на Земле около 50-ти тыс. лет назад. Численность их составляла около 100 человек и росла очень медленно (голод, болезни, межплеменные столкновения). Средняя продолжительность жизни составляла около 20 лет. За 5 тыс. лет до н.э. общая численность людей составляла около 40 млн. чел. К этому времени люди заселили все континенты кроме Антарктиды. К началу нашей эры численность увеличилась до 200 млн чел., продолжительность жизни – до 25 лет. Сменилось 2500 поколений, умерло около 2.5 млрд. людей. С начала нашей эры сменилось 65 поколений, умерло около 85 млрд. чел.

Динамика численности населения такова:

Ø 100 чел. – 50 000 лет назад;

Ø 40 млн. – 5 в до н.э;

Ø 1 млрд. – 1804 г;

Ø 2 млрд. – 1927 г (123 года спустя);

Ø 4 млрд. – 1974 г.;

Ø 5 млрд. – 1987 (13 лет спустя);

Ø 6 млрд. – 1999.

Естественный прирост резко рос в 20 веке:

Ø на рубеже 19-20 в.в. ЕП = 10-15 млн. чел. ежегодно.

Ø в середине 20 в. – 20-30 млн.ч.;

Ø в настоящее время – 80-90 млн.ч.

Ежесекундно в мире рождается 21 ребенок, умирает 18 чел. За день естественный прирост составляет 260 тыс.чел., а за год – 90 млн. чел. По прогнозам ООН наиболее вероятной численностью к 2050 году будет 8.9 млрд. чел. (макс. – 10.7, мин. – 7.3).

НО! Темпы прироста также изменялись. Своего максимума они достигли во второй половине 1960-х годов («демографический взрыв» - 2.04%). Затем стали снижаться, в настоящее время темпы прироста населения составляют около 1.3 % в год, а к 2050 г. по прогнозам ООН достигнут 0.47 % и на этом должны стабилизироваться.

В настоящее время численность населения увеличивается в основном за счет развивающихся стран, в которых проживает 4/5 населения (в развитых, соответственно, 1/5). К 2050 г. в развивающихся странах будет проживать 87 % населения.

По странам мира (в настоящее время):

Ø 11 стран с численностью свыше 100 млн.чел. общей численностью 3.7 млрд. или 61.5% населения (Китай, Индия, США, Индонезия, Бразилия, Россия, Пакистан, Бангладеш, Япония, Нигерия, Мексика);

Ø 12 стран – по 50-100 млн. чел. общей численностью 735 млн. или 12.2 %;

Ø 16 стран – от 25до 50 млн. (583 млн. ч. Или 9.7 %);

Ø 38 стран – от 10 до 25 млн. ч. (610 млн. или 10.1 %);

Ø 33 страны – от 5 до 10 млн ч.(229 млн или 3.8 %);

Ø 45 стран – от 1 до 5 млн. ч. (130 млн или 2.2%);

Ø На оставшиеся 70 стран и зависимых территории приходится лишь 33 млн. чел. или 0.5 % населения планеты.

Динамика численности населения в России.

За период с первой (1897 г.) по последнюю (2002 г.) переписей население Россия в современных границах увеличилось с 67.5 до 145.2 млн. чел. или в 2.2 раза), в то время как население мира в целом возросло в 4 раза. Если бы население России увеличивалось бы по мировым закономерностям, оно составило бы к настоящему времени, по разным оценкам, 250 – 450 млн. чел. Потерянный человеческий ресурс России составляет более 125 млн. чел.

Главными причинами, повлиявшими на данную ситуацию, стали 4 демографических кризиса за последние 100 лет:

Ø Первая мировая и гражданская войны 1914-1926 г.г., а также восстановительный период: демографические потери населения (включая потери от снижения рождаемости) составили 12-16 млн. чел.

Ø Неурожай, голод, репрессии 1929-1934 г.г.: потери – 8-10 млн. чел. плюс эмигранты.

Ø Великая отечественная война: общие потери России составили 21-27 млн. чел. (по данным демографов – около 40 млн.).

Ø Вторая волна последствий ВОВ, экономический кризис и развал СССР – 1990 г. по настоящее время.

Таким образом, только прямые потери России в 20 веке составили 42 – 65 млн. чел. Косвенные потери, вызванные сужением базы воспроизводства (не родилось!) составили более 10 -15 млн. чел. Ни одна страна мира таких потерь в этот период не имела!

Особенности размещения населения

Население планеты также размещено крайне неравномерно. На 7 % суши размещено около 70 % населения. Средняя плотность населения в мире - 44 чел./км². Максимальная (официально) - более 900 чел. на кв. км. (Бангладеш). В микрогосударствах – даже больше. В Западной Европе – 163, в странах Карибского бассейна – 150, в Южной, Центральной, Восточной Азии – 120; в Северной Америке – 13, в Центральной Африке – 12, в Океании – 3. В то же время половина обитаемой суши имеет плотность менее 5 чел. на кв. км. (в России – около 8, в РК – около 2-х). 15% суши вообще не заселено (Антарктида, большая часть Канады, Гренландии, острова Северного Ледовитого океана и др.), еще на 50% проживает менее 1 чел/км².

Более 50 чел/км² проживает в Европе (без Северной), Восточном Китае, Индо-Гангской низменности, Японии, острове Ява, дельте Нигера, долине Нила, северо-восточных США, районе Рио-де-Жанейро, районе Буэнос-Айреса. Из городов выделяются Каир (более 30 тыс.), Мадрас (около 20 тыс.), Буэнос-Айрес и Токио (в обоих 13 тыс.).

50% населения Земли проживает внутри 200 км зоны вглубь от побережья Мирового океана, причем 33% - внутри 50 км зоны. Из 30 крупнейших городов мира только 5 расположены вне 200 км зоны: Москва, Париж, Мехико, Чикаго, Дели.

Более половины населения проживает на высоте менее 200 м над уровнем моря. На высоте более 1000 м живет более 50% населения в следующих странах: Боливия, Перу, Мексика, Афганистан и Эфиопия.

Размещение населения планеты по природным зонам таково:

ü Смешанные леса умеренного пояса – 39 %;

ü Тропические леса – 27 %;

ü Тропические степи (саванны), степи умеренного пояса – 12 %;

ü Горные районы – 12 %;

ü Кустарниковые районы средиземноморского типа – 4 %;

ü Засушливые степи и пустыни – 4 %;

ü Тайга – 1 %;

ü Тундры и арктические пустыни – менее 1 %.

Столь же контрастным может быть расселение по территории крупных стран (Россия, Австралия, Китай, Канада, Бразилия и др.).

Основные факторы традиционного расселения:

Ø Природные условия;

Ø Занятость в с/х;

Ø Тяготение к торговым и транспортным путям.

Помимо природных условий, расселение зависит:

ü от типа историко-экономической формации;

ü уровня развития государства,

ü величины территории;

ü численности населения.

ü

В России в настоящее время 93% населения проживают в пределах главной полосы расселения, которая имеет клинообразную форму, сужаясь от западной границы к Владивостоку. В Сибири она тянется вдоль ТрансСиба, в Европейской части ее северная граница проходит по линии Санкт-Петербург-Петрозаводск-Киров-Пермь, южная - Ростов-на-Дону-Самара-Челябинск. Самая высокая плотность населения в России - Москва и Московская обл. (320 чел./км²). Самая низкая - в Эвенкийском и Чукотском АО (1 чел./100 км²). Численность и плотность населения регионов России представлена в таблице:

Система запалювання

Система запалювання забезпечує на всіх режимах роботи двигуна своєчасне запалення робочої суміші в камерах згорання електричною іскрою високої напруги, що виникає між електродами свіч в певні моменти відповідно до порядку роботи циліндрів і режиму роботи двигуна. Джерелом високої напруги служить котушка запалювання, перетворююча струм низької напруги від джерел струму в струм високої напруги. У систему запалювання також входить розподільник запалювання, який забезпечує подачу високої напруги по свічах окремих циліндрів.

Призначення і прпнцип дії. У циліндрі карбюраторного двигуна робоча суміш запалюється електричною іскрою, що утворюється між електродами свічки запалення. Для цього до них в певні моменти підводиться висока напруга. Величина напруги пробою тим більше, чим більше проміжку між електродами і чим вище тиск в циліндрі, складає приблизно 8-12 кВ, але для підвищення надійності займання робочої суміші створюють напругу 16 — 20 кВ.

Сукупність приладів і пристроїв, що забезпечують займання робочої суміші в циліндрах відповідно до порядку і режиму роботи двигуна, називається системою запалення. Система запалювання повинна забезпечувати на електродах свічі високої напруги (не менш 12 кВ) на всіх режимах роботи двигуна. Залежно від джерела живлення системи підрозділяються на системи батарейного запалювання й системи запалювання від магнето. На автомобілях і автобусах одержала поширення батарейна система запалювання, яка по способу переривання струму може бути контактною, контактно-транзисторною й безконтактною системою запалювання.

Принципова схема контактної системи батарейного запалювання приблизно однакова для всіх двигунів.

У систему батарейного запалювання (мал. 1) входять: акумуляторна батарея й генератор з реле-регулятором, котушка запалювання 14, додатковий резистор 18, переривник, розподільник 20, конденсатор 9, свічі запалювання 1, подавительные резистори 2, вимикач запалювання 15 і проведення низької й високої напруги.

Рис. 1. Схема системи запалювання двигуна ЗИЛ-131: ВК, ВКБ - затиски котушки запалювання; КЗ, СТ, AM - затиски вимикача запалювання.

На схемі батарейного запалювання прилади з'єднані між собою проводами й утворюють ланцюги низької й високої напруги. Струм високої напруги виходить у результаті спільної роботи переривника й котушки запалювання. Кулачок 6 переривника, обертаючись, розмикає й замикає ланцюг низької напруги, у результаті чого в первинній обмотці 13 котушки запалювання 14 виходить переривчастий струм. Цей струм створює мінливе магнітне поле. При розмиканні контактів 7 і 8 струм у ланцюзі низької напруги переривається й створене їм магнітне поле швидке зникає. При зникненні магнітне поле перетинає витки первинної й вторинної обмоток, у яких индуктируется э.д.с. Е.Д.С. індуктируємая у вторинній обмотці, буде тем вище, чим більше струм у первинній обмотці, швидкість зникнення магнітного поля й число витків вторинної обмотки. Ця э.д.с. може досягтися 17-24 кВ, що досить для пробою іскрового проміжку між електродами свічі. При розмиканні контактів 7 і 8 переривника важільцем 10 і кулачком 6 у первинній обмотці 13 индуктируется э.д.с. самоіндукції, що досягає 200-300 В. Під дією цієї э.д.с, спрямованої убік зникнення струму, між контактами створюється дуговий розряд ("іскра"). При цьому сильно руйнуються робочі поверхні кон тактів. Іскріння в контактах при розмиканні зменшує швидкість зникнення магнітного поля й різко знижує индуктируемую э.д.с. у вторинній обмотці.

Для збільшення швидкості переривання струму в первинній обмотці й зменшення (підгоряння) контактів переривника паралельно їм підключають конденсатор 9, який у момент розмикання контактів заряджається, що різко зменшує іскріння між контактами. Потім при розімкнутих контактах заряджений конденсатор розряджається через первинну обмотку 13 котушки запалювання, додатковий резистор 18 і акумуляторну батарею, створюючи їмпульс струму зворотного напрямку, що прискорює зникнення магнітного поля, у результаті чого э.д.с, индуктируемая у вторинній обмотці 12 значно підвищується й досягає граничного значення.

При включеному запалюванні й замкнутих контактах переривника під дією э.д.с. акумуляторної батареї (або генератора) у ланцюзі низкої напруги тече струм (показаний стрілками на провідниках) низької напруги. Шлях струму низької напруги: " + " акумуляторної батареї - затиск 19 тягового реле стартера - затиск AM вимикача запалювання - контактна пластина ротора 16 вимикача - пружна пластина 17 - затиск КЗ вимикача - додатковий резистор 18 - первинна обмотка 13 котушки запалювання - затиск 11 переривника - важілець 10 переривника - контакти 8 і 7 переривника - маса (корпус) автомобіля-"-" акумуляторної батареї.

Виниклий у вторинній обмотці струм високої напруги підводить до розподільника 20, а від розподільника - до свіч запалювання 1. Що з'явився між електродами свічі "іскра" запалює робочу суміш у циліндрі. Шлях струму високої напруги (зазначений пунктирними стрілками): вторинна обмотка 12 котушки запалювання - подавлюючий резистор 5 -електрод 4 ротора розподільника 20 - електрод кришки 3 - подавлюючий резистор 2 - центральний і бічний електроди свічі запалювання 1- маса (корпус) автомобіля-"-" акумуляторної батареї - " + " акумуляторної батареї - затиск 19 тягового реле стартера - затиск AM вимикача запалювання - контактна пластина ротора 16 вимикача - пружиняща пластина 17 -затиск КЗ вимикача - додатковий резистор 18 - первинна обмотка 13 котушки запалювання - вторинна обмотка 12 котушки запалювання.

Контактна система запалювання має ряд істотних недоліків. До них ставляться: недостатня напруга у вторинному ланцюзі, особливо при збільшенні частоти обертання колінчатого вала двигуна; обмеження збільшення ступені стиску й частоти обертання колінчатого вала двигуна; швидке зношування контактів переривника, що знижує надійність роботи системи запалювання й, як наслідок, погіршує економічність двигуна.

Контакти переривника доводиться часто зачищати й одночасно коректувати кут замкненого стану їх, а також кут випередження запалювання.

Поиск по сайту: