Б) Ревізія розрахунків за податками і платежами

Окрему і важливу групу у соціальному аспекті становлять розрахунки по нарахуванню та сплаті податків і платежів у централізовані фонди держави. Такий облік здійснюють підприємства на рахунок 64 "Розрахунки за податками і платежами" який призначено для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видам» платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в доход бюджету. У кредит цього рахунка записують суми, які підлягають внесенню в доход бюджету, а в дебет - внесені платежі.

Рахунок 64 "Розрахунки за податками і платежами" має такі субрахунки: 641 "Розрахунки за податками" (податок на прибуток, ПДВ та ін.); 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами" – збори (обов'язкові платежі); 643 "Податкові зобов'язання" (сума ПДВ, визначена із суми попередньої оплати); 644 "Податковий кредит" (сума ПДВ, на яку зменшується податкове зобов'язання).

Кредитове сальдо показує заборгованість перед бюджетом, дебетове – переплату бюджету. Оскільки аналітичний облік на рахунку 64 здійснюють за видами платежів, це дає змогу ревізору перевірити правильність розрахунків за кожним видом платежів.

Згідно із Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 p. № 509-ХІІ з наступними змінами і доповненнями визначено статус державної податкової служби в Україні. Податкові служби мають широкі права. Вони здійснюють контроль за правильністю вирахування сум платежів і своєчасністю їх перерахування в дохід державного бюджету. Крім того, вони можуть застосовувати до підприємств фінансові санкції за порушення законодавства про оподаткування й стягувати адміністративні штрафи. Відомча контрольно-ревізійна служба покликана в процесі перевірки допомогти підприємству уникнути фінансових санкцій з причини неправильного вирахування і несвоєчасної сплати податків і платежів, тобто вжити профілактичні заходи.

Виходячи з цього основним завданням ревізії є перевірка правильності проведення відповідних розрахунків платежів у бюджет і державні цільові фонди та своєчасності їх перерахування відповідно до чинного законодавства. Під час проведення ревізії розрахунків за податками й платежами ревізори керуються Податковим кодексом України, Законами України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", "Про державну податкову службу", "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про ПДВ", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Положенням про ведення касових операцій, новим Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та затвердженими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Документальними джерелами ревізії є: декларації, довідки й розрахунки за окремими видами платежів, виписки банку з прикладеними до них документами про перерахування належних сум у бюджет і в державні цільові фонди, бухгалтерські записи з рахунків 64 "Розрахунки за податками і платежами", 65 "Розрахунки за страхуванням", 70 "Доходи від реалізації", 79 "Фінансові результати", 80 "Матеріальні витрати", 90 "Собівартість продукції", журнали-ордери, відомості, Головна книга і баланс з рахунка 64 "Розрахунки за податками і платежами", акти перевірок тощо.

Спочатку ревізор перевіряє якість постановки й ведення бухгалтерського обліку розрахунків за податками і платежами. Для цього ревізор повинен з'ясувати; чи забезпечує постановка бухгалтерського обліку на підприємстві перевірку достовірності звітних даних про доходи (прибуток) підприємства; правильність відображення в бухгалтерському обліку результатів попередньої перевірки (з боку ревізора, податкового інспектора та ін.); відповідність показників балансу даним Головної книги, регістрів синтетичного і аналітичного обліку, а також даним, відображеним у деклараціях і розрахунках, поданих у державну податкову адміністрацію (ДПА); правильність визначення валового доходу, валових видатків, прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), прибутку від іншої реалізації; правильність проведення інвентаризацій розрахунків за податками і платежами і відображення їх результатів в обліку і звітності; реальність даних обліку про затрати на виробництво, які відносяться на валові витрати (амортвідрахування, матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування, видатки майбутніх періодів, позавиробничі видатки, інші витрати); правильність реалізації готової продукції; об'єктивність визначення валових затрат з мстою оподаткування; правильність складання декларацій, розрахунків за податками і платежами на підставі перевіреної фактичної інформації й реально відображеної в обліку і звітності (за податком на прибуток, податком на додану вартість, акцизним збором, прибутковим податком, місцевими податками і зборами); своєчасність і повноту стягнення пені за несвоєчасність внесення в бюджет податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Після документальної перевірки, ревізор перевіряє правильність здійснених бухгалтерських записів щодо розрахунків за податками. Зокрема: внески з прибутку до бюджету відображається щомісяця шляхом запису в дебет рахунка 98 "Податок на прибуток" і в кредит рахунка 641 "Розрахунки за податками"; суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, записують у дебет рахунка 70 "Доходи від реалізації" з кредиту рахунка 64 "Розрахунки за податками і платежами"; розрахунки з інших платежів показують за дебетом рахунків 66 "Розрахунки з оплати праці" (на суму податків, утриманих із заробітної плати працівників підприємства), 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" (на суми простроченої кредиторської заборгованості) і кредитом рахунка 64 "Розрахунки за податками і платежами". Слід також уточнити правильність виведення оборотів і сальдо за кожним видом платежів на кінець звітного періоду, для чого дані аналітичного обліку зіставляють із записами в журналах-ордерах і Головній книзі за рахунками синтетичного обліку.

Одним із важливих завдань ревізора є перевірка правильності нарахування й повноти сплати податку на прибуток.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 08.07.1997р. № 214 затверджений Порядок складання декларації про прибуток підприємств із доповненнями до нього від 21.01.1998 р. № 37. Дані Декларації мають бути підтверджені первинними документами, даними бухгалтерського обліку й відповідати податковому обліку (звітності). Підприємство не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, подає декларацію про прибуток за звітний квартал і з наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Під час перевірки слід встановити своєчасність нарахування авансів. Авансові внески нараховуються за відповідними ставками від прибутку, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Авансові платежі вносяться в бюджет за підсумками першого й другого місяців кварталу до 20 числа другого і третього місяців кварталу відповідно. Декларація подається до ДПА незалежно від того, була в цьому періоді господарська діяльність чи ні. Якщо операції не, проводилися - цей рядок у декларації перекреслюється, але відповідні додатки до цього рядка не подаються. Крім того, ревізор перевіряє правильність обліку валового прибутку, а відтак тієї його частини, яка безпосередньо оподатковується. Тому зіставляють на ідентичність балансові дані пр° прибуток з його обліком у Головній книзі, журналах-ордерах, книгах за рахунком 79 "Фінансові результати", за Звітом про фінансові результати. Перевіряючи фактичний прибуток, необхідно впевнитися в обґрунтуванні бухгалтерських записів з дебету і кредиту рахунків 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний дохід", а також у законності витрат, що включаються в собівартість. Ревізор звертає увагу на точність коригування валового прибутку в бік збільшення або зменшення (перевищення витрат на оплату праці, дивіденди по цінних паперах, відрахування в резервний капітал тощо). Об'єктом оподаткування за майновими податками є також майно, що перебуває у власності юридичних і фізичних осіб, а джерелом сплати податків - їхні доходи.

Відповідно до законодавства податок на додану вартість (ПДВ) входшь у систему непрямого оподаткування і є різновидом універсальних акцизів. ПДВ включається до складу ціни всіх товарів і послуг. Об'єктом оподаткування є обороти з реалізації товарів (робіт, послуг). Під час перевірки розрахунків за податком на додану вартість слід керуватися Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 p. № 168/97-ВР з наступними змінами до нього та Інструкцією з бухгалтерського обліку ПДВ, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 1 липня 1997 р. № 141. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; ввезення (пересилання) товарів на митну територію України і одержання послуг; вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України. Платник податку має подати покупцю податкову накладну, яка складається в момент виникнення податкових зобов'язань. Перевіряючий аналізує правильність оформлення податкових накладних і книга обліку придбання товарів (робіт, послуг) та книги обліку продажу.

Методика ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165. Сума ПДВ, яка підлягає внесенню в бюджет сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також на молочну продукцію і м'ясопродукти, виготовлені у власних цехах, цілком залишається у розпорядженні цих підприємств (Закон України "Про внесення змін у статтю Ц Закону України "Про податок на додану вартість" від 14 лютого 1999 р. № 442. Набрав чинності 01.01.1999 p.).

Згідно з Декретом КМУ "Про акцизний збір" № 18-92 від 26.12.1992 р. з наступними змінами і доповненнями і Положення про строки сплати акцизного збору і надання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом Головної державної податкової інспекції України від 25.12.1995 р. № 99 з наступними змінами і доповненнями і Закону України "Про внесення змін в Декрет КМУ "Про акцизний збір" від 18.11.1999 р. № 1243-ХГУ визначено порядок складання платниками розрахунку акцизного збору. Об'єктами оподаткування є: обороти від реалізації виготовлених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну на інші товари, безплатної передачі товарів або з частковою їх оплатою; обороти від реалізації (передачі) товарів для власного споживання, промислової переробки і для своїх працівників; митна вартість імпортних товарів (продукції) на митній території України, у т.ч. в межах бартерних операцій. Акцизний збір вираховується: за ставками у відсотках до обороту від продажу товарів; у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції). Ставки акцизного збору єдині на всій території України.

Відповідно до законодавства ревізор перевіряє правильність розрахунку акцизного збору, який складається платником на основі даних нагромаджувальних відомостей реалізації підакцизних товарів (продукції). Перевіряючий враховує застосування пільг за акцизним збором з імпортних товарів. Не підлягають оподаткуванню: оборот з реалізації легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, автомобілів швиДО⁰' допомоги (окремого переліку (ст. 5 Декрету КМУ № 18-92. Діє з 11.01.1993 p.); митна вартість завезених і конфіскованих на території Укрий® алкогольних напоїв і тютюнових виробів, власника яких не визначено, ¹ аналогічних товарів, перевезених через територію України транзитом тощо.

Прибутковий податок з громадян утримується відповідно до Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 25.12.1992 р. № 13-92 з наступними змінами і доповненнями (Інструкція про прибутковий податок з громадян, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 № 12 зі змінами і доповненнями від 01.09.94 № 88, від 16.10.96 № 87). Об'єктом оподаткування громадян, які мають постійне місце проживання r Україні, є сукупний оподатковуваний дохід (у натуральній і грошовій формах) за календарний рік, одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, е дохід, одержаний з джерел в Україні. Нарахування, утримання й перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюють підприємства і фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів. Утримання податку провадиться із загальної суми місячного сукупного оподатковуваного доходу. Громадяни, доходи яких підлягають оподаткуванню, зобов'язані вести облік доходів, одержаних протягом року. Громадяни, які одержують доходи лише за місцем основної роботи, такого обліку не ведуть.

Поиск по сайту: