Види податків і податкових платежів та їх класифікація

Еволюція податкових відносин знайшла своє відображення в існуванні різноманітних форм і видів податків. Для з'ясування місця та ролі кожного з них в суспільному виробництві важли­вою є класифікація, яка здатна сприяти досконалому відобра­женню специфічних особливостей окремих груп податків.

Кожен вид податків має свої специфічні риси і функціональне призначення та займає окреме місце в податковій системі.

Податки можна класифікувати за певними ознаками:

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяють на:

• податки на доходи та прибутки – обов'язкові платежі, які справляються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб в момент його отримання. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток чи валовий доход підприємства;

• податки на споживання – обов'язкові платежі, які справ­ляються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх плата не залежить від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання. Вони справляються у вигляді непрямих податків;

• майнові податки – обов’язкові платежі, які справляються внаслідок наявності конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державних формах власності (податок на нерухоме майно, податок з власників транс­портних засобів);

• ресурсні платежі або платежі рентного характеру – обов'язкові збори, які справляються в процесі використання ресурсів, які знаходяться в державній формі власності.

За формою оподаткування податки поділяють на:

• прямі податки — обов'язкові платежі, які напряму спла­чуються платником до бюджету держави в залежності від розміру об'єкта оподаткування. Причому сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об'єкта оподаткування (податок з прибутку підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок з власників транспортних засобів);

• непрямі податки – обов'язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об'єкта оподаткування, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито).

За рівнем державних структур, що впроваджують податки, податки поділяють на:

• загальнодержавні податки – обов'язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі і є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевих бюджетів;

• місцеві податки та збори – обов'язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади і є обов'язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній тери­торії. Місцеві податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів.

За способом встановлення податкових зобов'язань, податки поділяють на:

• розкладні (розкладкові) податки – обов'язкові платежі, які визначаються як розподілення загальної суми на певну кількість платників (подушні податки). Такі податки широко використовувались на ранній стадії розвитку оподаткування. Їх розмір визначали, виходячи з потреби здійснити конкретні витрати: викупити короля з полону, побудувати захисну стіну тощо. Суми витрат розподілялись між платниками – на кожного платника припадала конкретна сума податку. В теперішній час розкладні податки використовуються рідко, в основному в місцевому оподаткуванні;

• окладні (квотарні, дольові, кількісні) податки – обов'язкові платежі, які справляються за певними ставками від чітко визначеного об'єкту оподаткування. На відміну від розклад­них, вони виходять не із потреби покриття витрат, а з можливості платника заплатити податок. Дані податки безпосе­редньо чи непрямо враховують майновий стан платника податку.

За повнотою прав використання податкових надходжень, податки поділяють на:

• закріплені – обов'язкові платежі, які на тривалий період повністю чи частково закріплені як дохідне джерело конк­ретного бюджету (бюджетів);

• регулюючі – обов'язкові платежі, які можуть надходити до різних бюджетів (акцизний збір).

За суб'єктом оподаткування податки поділяють на:

• податки з юридичних осіб (податок на прибуток, кому­нальний податок);

• податки з фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб, податок на промисел);

• змішані (плата за землю, податок з власників транспорт­них засобів).

За джерелом сплати податки поділяють на:

• податки, що включаються у виробничі витрати;

• податки, що включаються у виручку від продажу;

• податки, що сплачуються з прибутку або доходу;

• податки, що сплачуються із фінансового результату;

• податки, що сплачуються із заробітної плати.

Класифікація податків згідно Податкового кодексу України:

2. податок на прибуток підприємств;

3. податок на доходи фізичних осіб;

4. податок на додану вартість;

5. акцизний податок;

6. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

7. екологічний податок;

8. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

9. плата за користування надрами;

10. плата за землю;

11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12. збір за спеціальне використання води;

13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14. фіксований сільськогосподарський податок;

15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16. мито;

17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Поиск по сайту: