ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ

Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 22 червня 1995 р. № 114 «Про затвердження переліку закладів охорони здоров'я, переліку лікарських посад і переліку по сад фармацевтичних працівників», до переліку лікарських посад внесено посаду «лікар загальної практики—сімейний лікар».

Посади лікарів загальної практики—сімейних лікарів вво­дяться відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я Ук­раїни від 23 лютого 2000 р. № 33 «Про штатні нормативи та типо­ві штати закладів охорони здоров'я».

Витяг із Наказу МОЗ України «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я»

...Посади лікарів загальної практики-сімейних лікарів можуть вводитись рішенням органу охорони здоров'я в межах штатної чисельності лікарів дільничної служби (лікарів-терапевтів дільничних та лікарів-педіатрів дільничних) з розрахунку 1 посада на 1500 чоловік дорослого і дитячого населення у міських поселеннях і на 1200 чол. — у сільській місцевості...

У своїй діяльності лікар ЗПСМ керується Примірним положенням, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров'я країни від 23 лютого 2001 р. № 72 «Про затвердження окремих документів з питань сімейної медицини», в якому зазначено ви­моги до організації роботи лікаря ЗПСМ, норми навантаження та розрахункові норми обслуговування, порядок призначення і звільнення лікаря, його права та обов'язки.

Витяг із наказу МОЗ України «Про затвердження окремих документів

з питань сімейної медицини»

Примірне положення про лікаря загальної практики—сімейної меди­цини

1.Лікар загальної практики—сімейної медицини забезпечує надання ква­ліфікованої первинної лікувально-профілактичної допомоги прикріпленому за сімейно-територіальним принципом населенню в обсязі кваліфікаційної характеристики лікаря із спеціальності «загальна практика—сімейна ме­дицина» в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу та вдома.

2.На посаду сімейного лікаря призначається лікар, який закінчив лі­кувальний або педіатричний факультет вищого медичного навчального закладу III—IV рівнів акредитації або медичний факультет університе­ту, пройшов первинну спеціалізацію у вищому медичному навчально­му закладі системи післядипломної освіти за спеціальністю «загальна практика—сімейна медицина» і має сертифікат лікаря-спеціаліста з цієї спеціальності.

3.Навантаження лікаря загальної практики—сімейної медицини про­водиться з розрахунку 1 посада лікаря на 1100—1200 осіб дитячого і до­рослого населення в сільській місцевості, і 400—1500 осіб — у міській місцевості.

4.Розрахункові норми обслуговування для лікарів загальної практики— сімейної медицини встановлюються на 1 годину роботи: 5 відвідувань на прийомі в поліклініці, 2 відвідування — підчас обслуговування хворих вдома.

5.Призначення та звільнення лікаря загальної практики—сімейної ме­дицини, який працює у закладі охорони здоров'я комунальної власності здійснює головний лікар лікувально-профілактичного закладу.

6.Лікар загальної практики—сімейної медицини в своїй роботі безпосе­редньо підпорядковується завідувачу відділенням загальної практики— сімейної медицини, у випадку його відсутності — головному лікарю амбулаторно-поліклінічного закладу.

7.Лікар загальної практики—сімейної медицини зобов'язаний:

— надавати кваліфіковану, в тому числі невідкладну, медичну допо­могу в обсязі кваліфікаційної характеристики фахівця із спеціальнос­ті «загальна практика—сімейна медицина» в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу та вдома;

— в показаних випадках забезпечувати консультування хворих за­відувачем відділенням, лікарями інших спеціальностей амбулаторно-поліклінічного закладу, за домовленістю — спеціалістами інших лікувально-профілактичних закладів;

— проводити підготовку хворих до госпіталізації та забезпечити своє­часне їх направлення на стаціонарне лікування;

— використовувати в своїй роботі сучасні методи профілактики, діа­гностики, лікування та реабілітації хворих при різних захворюваннях;

— здійснювати профілактичну роботу, направлену на виявлення факто рів ризику, ранніх і скритих форм захворювань;

— організовувати і проводити комплекс заходів щодо диспансеризації населення дільниці (виявлення, взяття на облік, проведення лікувально- оздоровчих заходів) та спостереження за станом його здоров'я;

— проводити санітарно-протиепідемічну роботу на дільниці;

— проводити санітарно-освітню роботу серед населення дільниці;

— проводити експертизу тимчасової непрацездатності хворих, за наявності показань направляти їх на лікарську консультативну комісію;

— систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію та рівень медичних знань медичної сестри загальної практики—сімейної медицини;

— вести обліково-звітну медичну документацію;

— забезпечувати консультування населення дільниці з медико-соціальних та медико-психологічних питань, питань планування сім'ї;

— організовувати надання медичної допомоги населенню в екстремалі, них ситуаціях.

8.Лікар загальної практики—сімейної медицини має право:

— здійснювати контроль за роботою підпорядкованого йому середнього і молодшого медичного персоналу;

— подавати пропозиції керівництву щодо покращання організації на­дання медичної допомоги населенню на засадах загальної практики— сімейної медицини;

— брати участь в нарадах, науково-практичних конференціях, семіна­рах з питань надання лікувально-профілактичної допомоги на засадах загальної практики—сімейної медицини;

— провадити підприємницьку діяльність за спеціальністю «загальна практика—сімейна медицина».

9. Робота лікаря загальної практики—сімейної медицини здійснюється за графіком, в якому передбачено фіксовані години амбулаторного при­йому хворих, допомога вдома, профілактична та інша робота і який за­тверджується головним лікарем лікувально-профілактичного закладу.

Рівень необхідних загальних і спеціальних знань має відпо­відати кваліфікаційній характеристиці лікаря ЗПСМ. Ця квалі­фікаційна характеристика затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23 лютого 2001 р. № 72 «Про за­твердження окремих документів з питань сімейної медицини», де перераховані усі розділи та необхідні навички і маніпуляції,: якими має володіти лікар ЗПСМ.

Обов'язок сімейного лікаря — надання первинної медичної допо­моги будь-якому хворому, незалежно від його віку і статі.

Один із найважливіших принципів сімейної медицини — про­філактична спрямованість. Складовими елементами щоденної роботи сімейного лікаря та медичної сестри є: прогнозування ри­зику розвитку окремих захворювань, їх доклінічна діагностика, своєчасність інформування пацієнта, а також проведення профілактичних заходів.

Тільки сімейний лікар сумлінно ставиться до питань профілактики хвороб у процесі повсякденної роботи зі своїми пацієнта­ми і їхніми родичами. Пояснюється це не лише тим, що він краще зрівняно з колегами вузької спеціалізації знає своїх пацієнтів і шкідливі для їхнього здоров'я обставини життя, а й тим, що тіль­ки сімейний лікар зацікавлений у зниженні показника захворю­ваності закріплених за ним верств населення.

Сімейний лікар частіше за інших спеціалістів має викорис­товувати раціональну, як з медичної, так і з економічної точки зору, обґрунтовану тактику щодо необхідних лабораторних та інструментальних методів дослідження, рекомендувати необхід­ність застосування спеціалізованих технологій лікування.

Надаючи допомогу декільком поколінням пацієнтів з однієї родини, сімейний лікар і сімейна медсестра не лише стають свід­ками, а й тісно стикаються з внутрішніми проблемами родини. Ставлення сім'ї до питань здоров'я її членів, впливи екологічних факторів, спорту, особливостей харчування, значення для здоров'я шкідливих звичок тощо — має постійно контролюватися медич­ним працівником, який повинен передбачувати як очікувані, так і непередбачувані переходи кожного із членів сім'ї в зону ризику. У спеціаліста з сімейної медицини є унікальна можливість застосо­вувати превентивні заходи на ранньому етапі патологічних змін.

Будь-які спеціалісти, у тому числі й фахівці зі спеціальності «загальна практика—сімейна медицина», повинні постійно удоско­налювати рівень своїх знань і вмінь, підвищувати кваліфікацію.

Поиск по сайту: