|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
XII. Каталіз
XII.I. Основні поняття і визначен ня Каталіз – це явище прискорення реакцій у присутності речовин-каталізаторів, які вступають у проміжну взаємодію з реагуючими речовинами, але не входять до складу продуктів реакції. Під проміжною взаємодією слід розуміти утворення реакційно здатних речовин з каталізатором і участь останнього в утворенні активного комплексу, хоч би в одній із стадій реакції. Каталізатор не входить до складу вихідних речовин і продуктів реакції і не може впливати на зміну енергії Гіббса ∆G. Значить, він не може викликати протікання реакцій, для яких у даних умовах ∆G>0, а може лише збільшити швидкість реакції в тому випадку, якщо ∆G<0. В стані рівноваги (∆G=0) каталізатор у рівному ступені прискорює як пряму, так і зворотну реакції. Каталізатори поділяють на гомогенні і гетерогенні. Гомогенний каталізатор і речовини, що реагують, утворюють єдину фазу, частіше всього рідку, в якій протікає каталітична реакція. До гомогенних каталізаторіов відносять також ферменти або ензими – біокаталізатори, під дією яких у живих організмах протікає синтез більшості речовин, необхідних для їх життєдіяльності. Гетерогенно-каталітичні реакції протікають на межі розділу фаз, що утворюються каталізатором і реагентами. Найбільш часто в ролі гетерогенних каталізаторів використовують тверді тіла, при цьому речовини, що реагують, знаходяться в рідкій або газовій фазах. Наведемо такі приклади каталітичних реакцій різних типів, що протікають у присутності гомогенних і гетерогенних каталізаторів. 1. Гідролізскладних ефірів є гомогенно-каталітичною реакцією кислотно-основного типу: СН3СООС2Н5 + Н2О → СН3СООН + С2Н5ОН Реакцію проводять у водних розчинах мінеральних кислот або лугів. Власне каталізатором є іони гідроксонію Н3О+ або гідроксил-іони ОН-. 2. Гідролізефірівамінокислот швидко протікає при рН 7-8 і 298 К у присутності іонів Zn2+, Мg2+, Cu2+, Co2+ у водних розчинах, а в клітинах живих організмів – у присутності ферментів, що називаються протеазами. Каталітична дія останніх обумовлена наявністю кислотних і основних груп, що зв’язані з молекулою білка-фермента. 3. Гомогеннекаталітичнегідруванняолефінів R–CH=CH2 + H2 → R–CH2–CH3 може бути здійснено в неполярних розчинниках при 298 К і атмосферному тиску в присутності комплексівперехіднихметалів. 4. Ізомеризація м-ксилолу в о- і п-ксилоли є гетерогенно-каталітичною реакцією кислотно-основного типу і проводиться в реакторах з нерухомим шаром пористого каталізатора при 700К і тиску 2мПа. Каталізатором використовують γ-Al2O3, γ-Al2O3/В2О3, Pt/Al2O3. Каталітична дія обумовлена наявністю на поверхні оксидів алюмінію різних кислотних груп. 5. Реакціясинтезуаміаку відноситься до гетерогенно-каталітичних реакцій і проводиться в колонах синтезу з нерухомим шаром каталізатора при 700 К і тиску 30-100 мПа. Каталізатором служить пористе залізо з добавками Al2O3 і К2О. 6. Рідкофазнегетерогенно-каталітичнегідруванняненасиченихсполук проводиться на порошкоподібних каталізаторах в автоклавах з інтенсивним перемішуванням рідкої фази при 300-500 К тиску 1-10 мПа. В ролі каталізаторів використовують пористий нікель, а також паладій або платину, що нанесені на пористі носії: вугілля, Cr2O3, Al2O3, SiO2. Таким чином, гомогенні та гетерогенні каталітичні системи зовсім різні за зовнішнім виглядом, методом їх одержання та експериментального дослідження, за апаратурним оформленням у промисловості. Проте глибокі експериментальні дослідження механізму елементарних стадій каталітичних реакцій обох типів дозволили зробити висновок, що немає принципової різниці між гомогенним, гетерогенним і ферментативним каталізом. Суть каталітичної дії єдина, і вона може бути зрозумілою лише на основі загальних законів реакційної здатності хімічних сполук і теорії будови молекул і атомів. У промисловості найбільшого розповсюдження набув саме гетерогенний каталіз. Каталітичні процеси, що здійснюються в основному на твердих каталізаторах, забезпечують у даний час одержання біля 90% всієї продукції хімічної та нафтохімічної промисловості. Кожний каталізатор здатний каталізувати лише певні хімічні реакції або класи хімічних реакцій. Термін “каталізатор” стосовно до якої-небудь речовини не має змісту у відриві від процесу, який він каталізує. Діапазон дії (специфічність) різних каталізаторів може бути досить різним. Так, кислоти каталізують протікання багатьох класів хімічних реакцій. У той же час ферменти здатні каталізувати лише один певний біохімічний процес. Специфічність властива в тій чи іншій мірі всім каталізаторам і обумовлена специфічністю хімічних зв’язків (ковалентним, донорно-акцепторним або водневим), які виникають між каталізатором і реагентом. В утворенні хімічного зв’язку з реагентами беруть участь певні групи атомів каталізатора. Таку групу атомів називають каталітичним або активним центром. У гомогенному каталізі кожна молекула каталізатора, наприклад іон гідроксонію, може розглядатися як активний центр. У комплексних сполуках перехідних металів активним центром може виступати “вакантне місце” в координаційній сфері комплексної сполуки іону металу. Активні центри гетерогенних каталізаторів знаходяться на поверхні твердого тіла і складаються з одного або групи атомів, іонів кристалічної решітки. Більш складну будову мають активні центри ферментів. Специфічність каталітичної дії того чи іншого каталізатора визначається хімічним складом, будовою і структурою його активних центрів. Будь-яка каталітична реакція включає щонайменше дві стадії: 1) взаємодія активного центру з молекулою реагента і утворення проміжної сполуки; 2) розпад проміжної сполуки з утворенням продуктів реакції і “вільного" активного центру. Останній знову вступає у взаємодію з молекулами вихідних речовин. Такі цикли можуть повторюватися багаторазово. Число циклів, що відбуваються за одиницю часу на одному активному центрі, називають числом оборотів каталізатора. Мірою каталітичної активності є число оборотів каталізатора. Для гомогенних каталізаторів число оборотів легко підрахувати, якщо розділити швидкість реакції на молярну концентрацію каталізатора: , (XII.1.1.) де nк- число оборотів каталізатора, с-1; w - швидкість реакції, моль/(с×м3); ск- концентрація каталізатора, моль¤м3. Для гомогенних каталізаторів кислотно-основної дії при 298К число оборотів складає 10-7-10-2, для комплексів перехідних металів - 1-104, а для ферментів - 102-105 с-1. Для гетерогенних каталізаторів число оборотів, зазвичай, не вдається визначити, оскільки природа і число активних центрів на поверхні каталізатора невідоме. Тому їх активність характеризують швидкістю реакції, віднесеної до одиниці поверхні каталізатора. Властивість каталізаторів прискорювати хімічні перетворення лише в одному з декількох можливих напрямків називають селективністю. Селективність є важливою технологічною властивістю каталізатора, оскільки її підвищення дозволяє зменшити кількість побічних речовин, а значить знизити кількість відходів виробництва і підвищити якість цільового продукту. Активність і селективність можна змінювати шляхом модифікації каталізатора. В гомогенному каталізі це досягається зміною будови молекули каталізатора і його активних центрів. Модифікація гетерогенних каталізаторів досягається шляхом введення в об’єм твердого тіла чи на його поверхню речовин, що не володіють каталітичною дією, але підвищують активність каталізатора. Такі речовини називають промоторами. Введення деяких речовин у реакційну систему, де знаходиться каталізатор, навіть у мізерних кількостях, може привести до значного зниження або повного припинення його каталітичної дії, тобто його отруювання. Речовини, що проявляють такий ефект, називають каталітичними отрутами. Деякі речовини при низькій концентрації їх у каталізаторі можуть проявляти промотуючу дію, а при високих - отруювати (інгібірувати) каталізатор. Явище промотування і отруювання пояснюється здатністю деяких речовин вступати в хімічну взаємодію з активним центром каталізатора. При цьому може відбутись формування нової більш активної структури активного центра і підвищення активності каталізатора. Напроти, утворення стійких інертних сполук активного центру з молекулою каталітичної отрути призводить до дезактивації і отруювання каталізатора.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |