Процеси серверiв

Стандартним сервером або просто сервером є процес реалiзацiї деякої служби, потрiбної групi клiєнтiв. За органiзацiєю розрiзняють iтеративнi сервери (iterative server), якi самi обробляють запит i, у разi потреби, повертають клiєнту вiдповiдь, та паралельнi сервери (concurrent server), якi передають повiдомлення у потiк виконання або в iнший процес, обробляють запит i надсилають вiдповiдь (наприклад, в UNIX).

За способом звернення клiєнта до сервера розрiзняють процеси iз запитом у кiнцеву точку (endpoint) або порт машини iз сервером, i процеси iз запитом з динамiчним визначенням кiнцевої точки, наприклад, з використанням демона (рис. 8.5).

Рис. 8.5. Прив'язування клiєнта до сервера iз застосуванням демона DCE

Демон DCE (Distributed Computer Environment) переглядає загальнодоступнi кiнцевi точки. Для пiдвищення продуктивностi застосовують суперсервер (superserver), який переглядає всi кiнцевi точки запитаної служби i розгалужує процес оброблення серед серверiв (рис. 8.6).

Рис. 8.6. Прив'язування клiєнта до сервера з використанням суперсервера UNIX

За перериванням роботи сервера розрiзняють кiлька способiв розривання зв'язку мiж клiєнтом i сервером. Найпростiший - це застосування клiєнтського додатка, що призводить до переривання зв'язку. Ще один спосiб - надсилання один одному сигналу кiнця зв'язку (out-of-band), який обробляється з вищим прiоритетом.

За зберiганням сервером iнформацiї про клiєнта розрiзняють сервери без фiксацiї стану (stateless server) - Web-сервери - i сервери з фiксацiєю стану (stateful server) - файловi сервери. В останньому випадку ведеться таблиця пар (клiєнт, файл), яка дозволяє вiдслiдковувати пересилання останнiх версiй файлу в разi збоїв.

Сервером об'єктiв (object server) називають сервер, орiєнтований на пiдтримання розподiлених об'єктiв. На вiдмiну вiд стандартного сервера сервер об'єктiв не є конкретною службою, а лише надає засоби доступу до локальних об'єктiв за запитами вiд вiддалених клiєнтiв. Сервер об'єктiв - це мiсце для зберiгання об'єктiв. Об'єкт складається з двох частин: даних, якi вiдображають його стани, i кода, який реалiзує його методи. За умови однакового подання звернення до них однакове, що характерно для середовищ DCE. Для рiзних об'єктiв є й рiзнi способи звернення до них. Зокрема, за пiдтримання сервером кiнцевих потокiв виконання, по одному на кожний об'єкт, сервер передає об'єкту запит. Можна виокремити також потiк виконання за кожним запитом, однак при цьому треба захистити об'єкт вiд одночасного доступу.

Правила доступу до об'єкта називають полiтикою активiзацiї (activation policies), оскiльки об'єкт перемiщується в адресний простiр сервера.

Механiзм групування об'єктiв вiдповiдно до полiтики активiзацiї кожного з них називають адаптером об'єктiв (object adapter) або пакувальником об'єктiв (object wrapper). Адаптер контролює один або кiлька об'єктiв. На серверi можуть одночасно працювати кiлька адаптерiв об'єктiв. Пiсля отримання сервером запиту на звернення до об'єкта цей запит спочатку передається вiдповiдному адаптеру об'єктiв, як показано на рис. 8.7.

Адаптер об'єктiв вибирає iз запиту посилання на об'єкт i надсилає запит через серверну заглушку об'єкта вiдповiдно до своєї полiтики активiзацiї. Заглушка зазвичай генерується з визначення iнтерфейсу об'єкта, виконує демаршалiнг запиту i звертається до вiдповiдного методу.

Поиск по сайту: