АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Етносоціальді процеси в системі суспільних відносин

Читайте также:
  1. II. Соціальні відносини як форма прояву соціальних взаємодій.
  2. Аграрне виробництво в національній економіці. Форми господарювання і земельні відносини
  3. Адміністративно-правових відносин.
  4. Аудит у системі господарського контролю
  5. Взаємовідносини органів державної влади й місцевого самоврядування з органами Служби безпеки України
  6. Взаємовідносини органів публічної влади із судовими органами
  7. Ви никнення й розвитку виробничих відносин, виокремлення в способі
  8. Види правовідносин
  9. Видова структура міжнародних відносин
  10. Виникнення грошових відносин. Еволюція і типи грошей.
  11. Виробничі можливості в економічній системі та проблема економічного вибору
  12. Відносин

Важлива роль у життєдіяльності суспільства належить етносоціальним відносинам. Етнос (з грецької - група, плем'я) — стійка, цілісна спільність людей, що історично склалася.

Різноманітні соціально-етнічні спільноти як суб'єкти суспіль­них відносин надають їм особливої неповторності. Сучасне люд­ство складається приблизно з двох тисяч націй, народностей та племен. Такий стан людства не випадковий, він є результатом усієї світової історії. Історичні спільності людей виникають вна­слідок її відносної просторової ізоляції. Вони відрізняються від інших спільностей мовою, особливою культурою, ментальністю (сукупністю установок та схильностей мислити, почувати, сприймати світ і діяти певним чином) і навіть психічними влас­тивостями.

Людство органічно входить до біосфери Землі, і, крім соці­альних відмінностей, у ньому присутні відмінності природні. Природні відмінності обумовлені не минулою соціальною історі­єю, а еволюцією людського роду як такого. За природними ознаками людство поділяється на раси та етноси.

Раса — велика група людей, у якої зовнішній вигляд обу­мовлений загальними, спадковими ознаками (кольором шкі­ри, формою голови, обличчя, розмірами тіла і т.д.). Понят­тя "раса" відбиває біологічну різноманітність людства. Як біо­логічна спільнота раса надзвичайно стабільна. За останні 15 тис. років не виникло жодної нової і не зникло жодної старої раси. Слід підкреслити, що расові відмінності людей не є при­чиною соціальної та інтелектуальної різниці між ними. Істори­чну долю народів також неможливо пояснити біологічними чинниками.

Поняття етносу ґрунтовно розробляються відомим російсь­ким природодослідником та соціальним мислителем Л.М.Гумільовим. Він зазначав, що етноси - це не раси, але і не соціальні спільноти. Вони формуються під впливом природної приналежності людського угрупування до певного середовища, кліматичних умов, ландшафту, рослинного і тваринного світу.

Етногенез Л.Гумільовим розглядається як природній про­цес, сутність якого становить енергія живої речовини. Ця речовина формується під впливом трьох енергетичних потоків: ене­ргії Сонця; енергії розпаду радіоактивних елементів в середині Землі та Космосу, що пробиває іоносферу. Етнос для Л.Гумільова - це передусім структурована сукупність людей зі спільним стереотипом поведінки, що здатна до цілеспрямованих дій. Члени етносу мають визначену самосвідомість і під прово­дом наділених високим енергетичним потенціалом керівників здійснюють спільні заходи.

Причину походження етногенезу Л.Гумільов пояснює яви­щем пасіонарності. Пасіонарність — це непоборна сила, яка задається космічною енергією, консолідуючи з різних осіб єдину спільність — етнос. Отже, етноси - це біофізичні реаль­ності, які оповиті соціальною оболонкою.

Дійсно, ми не можемо заперечувати, що етнічне буття лю­дини прив'язане до певної місцевості з її географічними особли­востями. Етнос характеризується спільністю побуту, культури, традицій, звичаїв, психічних рис та інших об'єднуючих факто­рів. Ці фактори формуються під впливом природно - кліматич­них умов та тривалої генетичної еволюції. Проте етнос, будучи за своїм походженням пов'язаним з природою, все ж свої голо­вні характеристики формує в соціально-культурному середови­щі. Іншими словами, етнос як такий е не суто природним, а соціально-природним утворенням. Його слід відрізняти від істо­ричних спільностей людей, таких як рід, плем'я, народність, нація.

Названі історичні спільності людей хоча і формуються на основі певних етнічних спільностей, проте є продуктом історії, соціокультурним утворенням.

Історично першою соціально-етнічною формою спільності людей є рід. Як соціальна спільнота рід виникає з первісної людської стадності і є результатом розвитку продуктивних сил суспільства. Американський історик та етнограф Льюїс Генрі Морган (1818-1881), досліджуючи систему родових відносин індіанців-ірокезів, виділяв такі їх основні риси: рід обирає ста­рійшину чи вождя, регулює шлюбні стосунки, здійснює взаємо­допомогу, захист та кровну помсту; має власну назву (рід чере­пахи, змії тощо).

Визначальними рисами родових відносин є: рівність всіх членів роду, відсутність приватної власності, суворе дотримання екзогамії (заборони шлюбів всередині роду).

Отже, рід - це група кровних родичів, які ведуть похо­дження по одній лінії (материнській чи батьківській), усві­домлюють себе нащадками спільного предка (реального чи міфічного), мають спільне родове ім'я.

Із розвитком первісного суспільства чисельність родів по­ступово збільшується. Відбувається об'єднання їх у племена. Плем'я — форма етнічної спільності й суспільної організація первісного суспільства. Характерними рисами племені були: наявність племінної території, певна економічна спільність, єдина мова, культура, самосвідомість.

Обмін діяльністю, а згодом і надлишковим продуктом зумо­вив виділення багатих і бідних родів, виникнення племінної знаті, племінної верхівки, яка прибирає всю владу до своїх рук.

На зміну племенам прийшла нова форма етнічної спільності - народність і нова форма організації суспільства - держава.

Народність - це соціально-етнічна спільність людей, що характеризуються спільною територією, єдиною мовою (поряд із існуванням різних діалектів племен), елемента­ми єдиної культури.

Початок формування народностей відноситься до періоду консолідації племінних союзів. Першими склалися народності рабовласницької епохи: давньоєгипетська, давньоеллінська та ін. В Європі процес утворення народностей завершився перева­жно в період феодалізму. Давньоруська народність була спільним коренем для російської, української та білоруської народ­ностей, які згодом склалися у нації. Нації - це більш зрілі, більш розвинені соціально-етнічні спільності людей.

У світовій суспільній думці немає одностайності у визначенні поняття "нація". Одні вчені визначальною ознакою нації вважають "національний дух", "національну самосвідо­мість", "національний характер", другі зводять націю до спіль­ності людей, що однаково мислять, треті трактують націю як "несвідому психічну спільність". Є і географічні, і біологічні, і психологічні тлумачення нації.

У вітчизняній літературі тривалий час визначення нації бу­ло пов'язане з такими ознаками, як спільність економічного життя, території, мови, культури та деяких особливостей хара­ктеру.

Визначаючи поняття "нація", необхідно врахувати і етнічні, і соціально-економічні, і соціокультурні, і духовні чинники. Націю можна визначити як форму спільності людей, що вини­кає завдяки єдності певних засад.

По-перше, єдність територіальних засад. Кожна нація має свою територію. Нація, яка за певних умов втрачає свій "жит­тєвий простір", поступово може перетворитися на етносоціальну спільність меншої внутрішньої консолідації.

По-друге, єдність етнокультурних засад. Нація складаєть­ся, як правило, з людей одного етносу. Етнічними ознаками є самосвідомість, мова, традиції, звичаї, обряди, що передаються від покоління до покоління. Без мови немає нації. Нація згасає і тоді, коли втрачається її духовна культура.

По-третє, єдність економічних засад. Спільність господар­ських зв'язків так чи інакше консолідує людей.

По-четверте, єдність психологічних засад. Кожна нація має спільні риси психічного складу. Зазначена спільність охоп­люється поняттями "національний характер", "національна ме­нтальність".

Національний характер - це своєрідне сполучення загаль­нолюдських рис відповідно до конкретних умов буття нації, що проявляються в ціннісних відносинах до навколишнього світу, в культурі, традиціях, звичаях, обрядах тощо.

Національна ментальність - це сукупність установок та схильностей мислити, діяти, почувати і сприймати світ певним чином. До неї входять національні цінності, нор­ми, вірування, форми світосприйняття.

Слід зазначити, що ті чи інші ознаки нації певною мірою діють на різних етапах її розвитку. Так, на етапі становлення нації особливо важливу роль відіграють територіально-мовна та економічна єдність. У процесі подальшого розвитку можливі відгалуження нації у вигляді діаспори. У цих умовах зазначені вище ознаки нації вже не відіграють такої суттєвої ролі, як у період її становлення. У наш час глибинні перетворення в еко­номіці привели до того, що спільність економічного життя пе­рестала вважатися визначальною ознакою нації. У той же час найбільш суттєвою визначальною ознакою нації визнається на­ціональний характер

Таким чином, нація не зводиться лише до соціального бут­тя, а включає і природне, і етнічне, і культурне, і психологічне.

У розвитку сучасних етносоціальних процесів спостеріга­ються дві взаємопов'язані тенденції. Перша - етносоціальна диференціація. Це процес уособлення тієї чи іншої соціально-етнічної спільноти, що відбиває її прагнення до утвердження національної незалежності. Друга тенденція - це інтеграція, яка передбачає злам національних кордонів, розширення зв'язків між різними соціально-етнічними спільнотами, погли­блення економічних, культурних відносин між народами.

Національні відносини є важливою складовою соціальних відносин. Зазнаючи впливу економічних, політичних, соціаль­но-побутових відносин, національні відносини, зі свого боку, чинять зворотну дію, певним чином впливають на всі сфери су­спільного життя.

Основними формами національних відносин є: взаємовідно­сини між етносоціальними спільностями людей і міжособистісні стосунки представників різних етносоціальних спільностей.

Сучасна епоха - це час зростання національної самосвідомо­сті, яка стає могутнім чинником консолідації нації.

Однак за своєю спрямованістю, за характером співвідно­шення з загальнолюдськими цінностями вона може бути як творчою, так і руйнівною.

Дилемою міжнаціональних відносин є або взаєморозуміння, дружба, або підозра і ворожнеча. У наш час дедалі більше усві­домлюється єдність людства. Сувора правда полягає в тому, що людство або інтегрується на основі планетарної свідомості, пріоритетності загальнолюдських цінностей у світове співтова­риство, або, якщо розколеться на ворогуючі табори, нації, релі­гійні конфесії, буде приречено на загибель.

Таким чином, різноманітні соціально-етнічні спільноти ві­діграють важливу роль у життєдіяльності соціуму, надають йо­му особливої своєрідності, неповторної забарвленості. Знання національної культури, традицій, звичаїв народу дає змогу зро­зуміти національне як самобутнє надбання людської цивілізації.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)