 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Методи та форми наукового пізнання
Під методом у найзагальнішому значенні розуміють певний спосіб, прийом, шлях вирішення якоїсь проблеми чи задачі. Методи наукового пізнання - це сукупність правил і прийомів, яка конструюється дослідниками свавільно. Наукові методи мають об'єктивний характер, основою їх формування є закономірності, закономірні зв'язки і відношення предметів. Філософське вчення, що досліджує методи пізнання, називається методологією.
Сучасна система науки досить різноманітна, як і сама наука. У методології безліч класифікацій наукового методу. Йдеться, наприклад, про методи експерименту, методи обробки інформації (емпіричних даних), про методи побудови наукових теорій та їх перевірки, методи викладення наукових результатів. Крім того, розрізняють методи емпіричного пізнання (вимірювання, експеримент, спостереження тощо) та теоретичного (формалізації, аксіоматичний, теоретичного моделювання тощо).
З позиції сфери застосування методи поділяються на загальні і часткові. Часткові, спеціально-наукові, використовуються в окремих науках (наприклад, в математиці - метод математичної дедукції, у космології - метод радіоактивного розпаду, в економіці - метод економічного аналізу, економічної статистики тощо). Загальнонаукові методи використовують всі або майже всі науки. До таких методів відносяться аналіз і сингалез, індукція і дедукція, узагальнення і абстрагування, метод експерименту і аналоги, моделювання, формалізацїї, аксіоматичний метод та інші.
Метод абстрагування- виділення єдності найбільш істотних ознак, характерних зв'язків і відношень предметів і явищ з метою проникнення в сутність останніх.
Узагальнення - логічне завершення абстрагування, поширення спільних ознак предметів на всі предмети даної множини. Внаслідок узагальнення відбувається мислене об'єднання окремих предметів у загальне поняття, наукову абстракцію.
Аналіз і синтез- взаємообумовлені методи пізнання. Аналіз- мислене розчленування цілісного предмета на його частини, виділення окремих ознак, властивостей предмета і вивчення їх як певних елементів цілого. Аналітичний метод спрямований на визначення внутрішніх тенденцій і можливостей предмета. Синтез - зворотній процес - мислене поєднання в єдине ціле розчленованих частин предмета. Синтетичний під хід в процесі пізнання передбачає вміння побудувати цілісний образ, модель досліджуваного предмета.
Метод сходження від абстрактного до конкретного - метод за допомогою якого здійснюється синтез абстракцій, внаслідок чого, дійсність відтворюється системно і цілісно. За своєю сутністю цей метод є єдністю аналітичного і синтетичного методів.
Індуктивний і дедуктивний методи пізнання - загальні види умовиводів, взаємопов'язані методи пізнання. Дедукція - достовірний висновок в процесі переходу від більш загального до менш загального знання. Індукція - загальний висновок, що робиться, виходячи зі знання про одиничне чи часткове.
Наукове спостереження – метод вивчення ознак і відношень окремих предметів, які розглядаються в їхніх природних умовах.
Експеримент — метод вивчення предметів і явищ, у якому людина активно втручається в їх природний стан і розвиток, створює для них штучні умови.
Методи аналоги і моделювання - методи, що ґрунтуються на перенесенні знань, отриманих при аналізі певного об'єкта /моделі/, та інший об'єкт, менш вивчений.
Метод екстраполяції - метод дослідження, що дає можливість при певних умовах розповсюдити знання про одні предмети на інші, подібні до перших у певних відношеннях.
Динамічні і статистичні методи - дві великі групи методів, що досліджують об'єкти в різних аспектах. Динамічні методи спрямовані на явища, взаємозв'язок яких має необхідний характер (однозначний причинно-наслідковий характер), в яких випадковість відіграє незначну роль. Закономірність цих явищ має необхідний характер. Усі названі вище методи відносяться до динамічних. Статистичні методи використовуються для дослідження не окремих явищ, а їх множини. Поряд з необхідністю велике значення тут має випадковість.
Системно-структурний метод заснований на дослідженні матеріальних утворень як систем, що мають певну структуру і певну кількість елементів.
Математичні методи /аксіоматичний, математичне моделювання, математична статистика тощо/ засновані на формалізації пізнавального процесу, на абстрагуванні від конкретного змісту об'єкта, на аналізі кількісних і структурних сторін предметів.
Наукове пізнання особливе. В ньому, при наявності єдності чуттєво-сенситивного та раціонального, провідна роль належить раціональному. Але його основні форми {поняття, судження, умовиводи) не повною мірою відображають науковий пізнавальний процес. В науковому пізнанні формуються і набувають певної самостійності такі його форми:
1) науковий факт - це наукові відкриття, події, результати досліджень, достовірність яких ще не доказана;
2) наукова проблема, яка споріднює два змістовних положення: знання про незнання і передбачення можливості наукового відкриття;
3) наукова ідея поєднує істинні знання про дійсність з вірогідними знаннями про науковий факт;
4) наукова гіпотеза є одним з можливих варіантів вирішення наукової проблеми, істинність якої ще не встановлена і не доведена;
5) наукова теорія являє собою систему достовірних і конкретних знань про дійсність, має чітку структуру і є узагальненими знаннями про ту чи іншу ділянку світу.
Всі форми наукового пізнання діалектичне взаємопов'язані і взаємообумовлюють одна одну. Завдяки цьому можливі як фундаментальні теоретичні, так і прикладні наукові дослідження, що ведуть до істинних знань.
Контрольні запитання:
1. Що означає гносеологія і як формулюється її основне питання?
2. Яка структура пізнання, основні принципи сучасної гносеології?
3. У чому полягає діалектика абсолютного та відносного в об'єктивній істині?
4. Яка структура практики та її функції?
5. У чому полягає діалектичний взаємозв'язок логіки та інтуїції, пояснення та розуміння в процесі пізнання?
6. Чим змістовно відрізняються поняття "чуттєво-сенситивне" та "раціональне" від понять "емпіричне" та «теоретичне»?
7.Які основні рівні наукового пізнання?
8.Які основні методи наукового пізнання?
9.Розкрийте основні форми наукового пізнання.
Поиск по сайту: