АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Стихійне і випадкове у розвитку суспільства та свобода людини

Читайте также:
  1. I. Соціальне життя суспільства і соціальна взаємодія.
  2. Абсурдная свобода
  3. Адаптація людини до наслідків надзвичайних ситуацій (катастроф)
  4. Адаптивні типи людини. Антропоекологічні системи і здоров'я.
  5. Альтернативні моделі розвитку. Центральна проблема (ринок і КАС). Азіатські моделі. Європейська модель. Американська модель
  6. Антропометричні характеристики людини
  7. Антропометричні характеристики людини.
  8. Б процес збільшення і розвитку приміської зони великих міст
  9. Біологічні ритми та їх роль в життєдіяльності людини
  10. Біологія і культура в генезисі людини
  11. БУДІВЛЯ СУСПІЛЬСТВА.
  12. Ви никнення й розвитку виробничих відносин, виокремлення в способі

В історії діють люди, що наділені волею, свідомістю, при­страстями. З цього випливає, що розвиток суспільства постає як єдність двох тенденцій - свідомості і стихійності. Основними ознаками свідомого використання суспільних законів є:

1) адекватне відображення цих законів;

2) планування суспільного розвитку і передбачення його ре­зультатів;

3) збіг поставлених цілей і реальних результатів діяльності. Ознаками стихійності суспільних процесів можна вважати:

1) незнання об'єктивних законів;

2) хаотичність дій суб'єктів соціального розвитку;

3) непередбачуваність та неконтрольованість наслідків люд­ської діяльності;

4) невідповідність поставлених цілей досягнутим результа­там.

У цілому це буде орієнтація не на закономірне, а на випад­кове.

Чим обумовлена випадковість у розвитку суспільства і яку роль вона відіграє? Часто-густо випадковість стає формою про­яву історичної необхідності, формою реалізації закономірності.

У цілому це буде орієнтація не на закономірне, а на випад­кове.

Чим обумовлена випадковість у розвитку суспільства і яку роль вона відіграє? Часто-густо випадковість стає формою прояву історичної необхідності, формою реалізації закономірно­сті. Вона може бути способом перетворення можливості на дійс­ність.

Необхідність у суспільстві, як правило, діє у вигляді сти­хійної сили, що прокладає собі шлях через безмежну кількість випадковостей. Вона виявляє себе лише як кінцевий результат діяльності.

Випадковість виражає зовнішню зумовленість явищ, те, що може статися або й не статися, відбутися так або по-іншому. Як правило, вона з'являється в точці перетину подій та процесів, кожна з яких має необхідний характер. У конкретному суспі­льному житті будь-яка подія в один і той же час, але в різних відношеннях є і необхідною, і випадковою. Ця подія має як не­обхідні так і випадкові аспекти у їх взаємопроникненні.

Виникнення синергетики та поширення її принципів на людську історію привело до встановлення глибинної єдності і взаємопроникнення необхідності і випадковості. Необхідність реалізує себе між точками біфуркації (розгалуження траєкторії руху). А у самих точках біфуркації найбільш яскраво проявля­ється випадковість і людська свобода. Саме тут відбувається «вибір» соціальною системою варіантів свого подальшого розви­тку.

В розвитку соціальних систем завжди буває так, що те, що відбулося могло й не відбутися, а натомість могло відбутися щось інше. Уявлення про «лінійну» підпорядкованість суспіль­ного розвитку об'єктивним законам, що нібито діють автомати­чно, змінюються «нелінійністю» соціальної динаміки.

Закономірності соціальної динаміки за своєю суттю є зако­нами людської свободи. Людина як суб'єкт діяльності має обра­ти одну з багатьох альтернативних можливостей свого майбут­тя. У цьому виборі і свобода, і відповідальність людини.

Свобода як діяльність на підставі пізнаної необхідності но­сить різноманітний характер. Але сутність її одна - вибір з без­лічі можливих варіантів. Людина не є вільною у виборі об'єктивних умов своєї діяльності, проте вона має певну свободу у виборі цілей та засобів досягнення обраних цілей. Отже,

2. Унікальність людини;

3. Обмеження передбачуваності соціальних подій;

4. Нелінійність розвитку всесвітньої історії;

5. Глибокий генетичний зв'язок людини і Космосу. Таким чином, суспільство є надзвичайно складним, систем­ним предметом пізнання. Процес його пізнання почався ще в античності і продовжується в наш час.

Розвиток суспільства носить закономірний синергетичний характер. Людина може пізнати закономірності суспільного розвитку і діяти відповідно до них.

Запитання для самоконтролю.

1. Що таке суспільство?

2. Як співвідносяться соціальна філософія і соціологія?

3. Які основні підходи до осягнення суспільства як системи, що самоорганізується і саморазвивається?

4. Які є основні концепції діяльності?

5. Що таке спілкування, які його характерні риси?

6. В чому полягає специфіка суспільних закономірностей?

7. Що таке соціальна свобода?


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)