Форми та функції суспільної свідомості

Крім своїх рівнів суспільна свідомість містить у собі певні форми. Різноманітність форм суспільної свідомості обумовлю­ється багатьма чинниками.

По-перше, складністю суспільного буття. Основні сфери су­спільного буття відбиваються відповідними формами суспільної свідомості.

По-друге, способом відображення суспільного буття. Один і той самий об'єкт людина намагається пізнати з різних сторін. Наприклад, відносини між людьми можна розглядати в мора­льному, правовому, політичному, естетичному і навіть у релі­гійному аспектах.

Кожна з форм суспільної свідомості виникає як наслідок суспільних потреб. Так, мораль і мистецтво виникли разом із появою суспільства. Політична та правова свідомість виникають тоді, коли з'являється держава. У наслідок певних потреб ви­никає наука як форма суспільної свідомості.

Яка ж специфіка основних форм суспільної свідомості?

Політична свідомість — це відображення політичних відносин. Вона є сукупністю ідей, концепцій, поглядів, полі­тичних установок, за допомогою яких обґрунтовуються і втілюються в життя політичні інтереси певних соціаль­них спільностей (класів, політичних партій, націй, дер­жав).

Суттєву роль у.життєдіяльності суспільства відіграє правова свідомість. Право - це система загальнообов'язкових правил поведінки, які встановлюються, гарантуються і зберіга­ються державою з метою регулювання суспільних відносин.

Правова свідомість - це сукупність ідей, теорій, поглядів на юридичні права та норми, що регулюють пове­дінку людей у суспільстві.

Із правосвідомістю тісно пов'язана моральна свідомість. Мораль — сукупність історично обумовлених правил, норм, звичаїв, принципів співжиття і поведінки людей. Мо­ральні норми - це вимоги і заборони, яких повинна дотримува­тись людина.

На відміну від правових норм, корми моралі не закріплені в юридичних законах. Вони спираються на силу громадської ду­мки, виховання, традиції тощо. Структурно мораль включає такі компоненти, як моральна свідомість, моральні відносини і моральна практика. Основним компонентом моралі є голос сові­сті. Не міркування щодо вигоди, не страх, а саме совість визна­чає моральність чи аморальність того чи іншого вчинку.

Загальнолюдська суть моралі була висловлена ще в "золо­тому правилі" давнього мудреця Конфуція: "Ніколи не роби іншому такого, чого ти не хотів би, щоб це зробили тобі". Осно­вними загальнолюдськими нормами моралі вважаються шану­вання людського життя і гідності, шанування іншого способу життя, доброзичливе ставлення до людей, чесність, працелюб­ність, дбайливе ставлення до тварин, до природи тощо.

Моральна свідомість існує у вигляді духовних цінностей як уявлень про добро, честь, віру, надію, любов; норм, що вираже­ні у кодексах, заповідях, прислів'ях, а також у вигляді знань, що розкривають та обґрунтовують ці норми та цінності.

Естетична свідомість - це відображення об'єктивної дійсно­сті у художніх образах. На відміну від наукового пізнання, що відображає світ у формі образів, що викликають емоційну реа­кцію.

Естетичний образ будується за законами і виступає основ­ною формою естетичної свідомості. Естетичний образ формує певний життєвий настрій.

Взірцем естетичної досконалості, що формується в процесі освоєння дійсності за законами краси, є естетичний ідеал. Як всеосяжне мірило естетичного відношення людини до дійсності, ідеал стає найвищим критерієм оцінки предметів і явищ чи прекрасних, чи потворних.

Прекрасним називають таке поєднання певних частин у ці­ле, яке дає людині естетичну насолоду і задоволення від взає­модії з ним. Воно характеризує явища, які воло діють-вищою духовною цінністю.

Протилежним поняттю "прекрасне" є поняття "потворне" як почуття і усвідомлення людиною того, що здатне принести відразу.

Ключовою цінністю естетичної свідомості визначають красу як символічне чуттєво-емоційне вираження відповідності реа­льності певному ідеалу.

Краса (гармонія) завжди визнавалася благом. Але різні епо­хи, різні цивілізації мають різні канони краси. Здатність вияв­ляти красу виховувалась через формування почуття насолоди від споглядання та переживання прекрасного. Так, за допомо­гою сформованого почуття про гармонійне поєднання окремих звуків у мелодію, кольорів у картину тощо людина набуває зда­тності викликати у себе певні емоції (суму, веселого настрою, внутрішнього піднесення та ін.).

Історична відносність почуттів прекрасного і потворного на­очно виявляється у примхах моди, взаємозаперечних ідеалах краси різних епох та цивілізацій. Наприклад, серед деяких аф­риканських народів існують ідеали жіночої краси, згідно яких жінка стає красунею лише за умови, що вона має не менше 160 кілограмів ваги. А перша красуня племені сягає близько 240 кілограмів.

Отже, прекрасне для людини є джерелом естетичної насо­лоди, радості від створення гармонії, у який кожна складова частина перебуває на необхідному місці. Без цієї гармонії по­рушується цілісність предмета чи явища, виявляється його не­повнота, незавершеність.

Важливе місце в духовному житті людини і суспільстві по­сідає релігія та релігійна свідомість.

Релігійна свідомість — це сукупність поглядів, уявлень, на­строїв, почуттів, ідей, теорій пов'язаних з вірою в надприродне.

За різноманітними проявами буття релігія бачить їх творця — бога.

- У християн — Трійцю.

- В іудаїзмі — Ягве.

- В ісламі - Аллаха.

- В індуїзмі - Брахму, Вішну, Шиву. Як і наука, релігійна свідомість охоплює увесь світ. Як і мораль, вона оцінює людські стосунки. Як і мистецтво, релігія охоплює світ естетичного.

Суспільна свідомість виконує різноманітні функції, які не можна звести лише до відображення суспільного буття. Ві­домо, що свідомість не лише відображає світ, а й творить його. Тому суспільну свідомість ми можемо розглядати як поліфункціональний феномен.

Кожна з форм суспільної свідомості виконує пізнавальну функцію. Так, моральна свідомість пізнає світ через призму добра і зла, естетична - за допомогою художніх образів, релі­гійна - через одкровення Боже.

Прогностична функція формує уявлення про майбутнє. Так, економічна свідомість створює прогнози економічного бут­тя тих чи інших держав, націй і суспільства в цілому. Релігій­на свідомість сформувала уявлення про потойбічний світ, в який переселяються померлі, обґрунтовує ідею кінця світу то­що.

Основою формування суспільної свідомості є спілкування разом із людською діяльністю. Тому однією з найважливіших функцій суспільної свідомості є комунікативна функція. Засо­бами комунікації є усне і друковане слово, міміка, жести, сим­воли тощо.

Пізнаючи і перетворюючи дійсність, люди об'єднуються на­вколо тих чи інших політичних, моральних, релігійних та ін­ших ідей, поглядів, переконань, створюють відповідні соціальні спільності. У даному випадку суспільна свідомість виконує інтегративну функцію.

Регулятивна функція суспільної свідомості вибудовує пра­вила поведінки людини в суспільстві. Правова свідомість ґрун­тує свої регулятивні норми на розумі, мораль і мистецтво біль­ше апелюють до почуття, найвищім виявом якого є совість, а релігія спирається переважно на віру.

Жодна з названих функцій не може бути здійснена без пе­реведення ідей, теорій, норм, символів, знаків тощо у внутрі­шній світ особистості. Ідея має бути усвідомленою, сприйнятою людиною. Тому суспільна свідомість виконує функцію вихован­ня особистості.

Таким чином, палітра людської свідомості надзвичайно різ­номанітна, як за своїм змістом, так і за своєю формою. Досвід людської дії і спілкування, взаємин з природою осідає у відпо­відних формах духовності: моралі, мистецтві, філософії, релігії тощо. Ці об'єктивовані форми, що є духовним досвідом бага­тьох поколінь людей, існують як відокремлене в суспільному житті надлюдське утворення, як дух.

Об'єктивовані в соціальних формах різні вияви духовності утворюють духовну сферу суспільного життя.

Людина співвідносить себе з космосом, соціумом, іншими людьми. Це породжує такі форми духовності як світогляд, пе­реконання, вірування, сподівання, а також зразки пізнавально­го, морального та естетичного відношення до світу, найвищим вираженням якого є Істина, Добро, Краса.

Контрольні запитання:

1. Що таке духовність і яка його структура?

2. Що таке ментальність і менталітет?

3. Що таке цінності і яка Їх роль у духовному житті?

4. Що таке суспільна свідомість і як вона співвідноситься з суспільним буттям?

5. Охарактеризуйте рівні суспільної свідомості.

6. Яким є співвідношення суспільної психології та ідеології?

7. Дайте характеристику основних форм суспільної свідомості.

8. Які функції виконує суспільна свідомість?

Поиск по сайту: