|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Політика як вид діяльності. Політика і владаВажливим компонентом життєдіяльності суспільства є політика (грецькою politike - "державні чи суспільні справи", "мистецтво управління державою"). У найбільш загальному визначенні політика — це соціальний вид людської діяльності, пов'язаний із здобуттям і здійсненням влади. Політика — явище історичне. Вона відокремлюється разом із сімейною, майновою, територіальною, етнічною, класовою диференціацією суспільства. Політика пов'язана з державою і правом. Економічні, класові, національні та інші інтереси спонукають людей до політичної діяльності, що утворює надзвичайно розгалужену систему політичних відносин. Як історичне явище політика змінюється разом із ускладненням соціальної структури суспільства. Щодо країни, то розрізняють її внутрішню політику і політику зовнішню. В залежності від об'єкта спрямованості політичної діяльності державних органів чи політичних організацій, виділяють економічну, наукову, господарську, правову, молодіжну, освітню та інші види політики. Відомий німецький соціолог М.Вебер, відповідаючи на запитання "Що таке політика?" говорив, що політика означає прагнення до участі у владі. Той, хто займається політикою, той прагне до влади. Концепція влади є основною в аналізі політики як виду діяльності. Влада — головний зміст політики. Влада — це форма суспільних відносин, що характеризується здатністю і можливістю для окремих людей, груп, класів впливати на діяльність інших людей, соціальних груп, страт або класів економічними, правовими, моральними та іншими засобами. Це можливість або здатність одних примушувати інших робити те, чого вони, можливо, не хотіли б робити. Влада існує скрізь, де є стійке об'єднання людей: у сім'ї, виробничих колективах, різноманітних організаціях і установах, в усій державі. Вона є способом організації суспільних відносин, побудованих на принципах субординації взаємодіючих суб'єктів і служить одним із головних регуляторів суспільного життя. Основними формами влади е: політична, економічна, правова, моральна релігійна, батьківська та інші. Різноманітні форми влади взаємозв'язані, доповнюють одна одну. За час первіснообщинного ладу влада мала суспільний характер. Вона здійснювалася всіма членами роду чи племені, які обирали старійшину. Із посиленням соціальної диференціації, з появою класів і виникненням держави на зміну моральному авторитету старійшин прийшов авторитет публічної влади. Виник апарат влади, особливі примусові установи, які в особі держави відділилися від суспільства і стали над ним. Домінуючою в сучасному суспільстві є державна влада. Вона може офіційно використовувати примус за допомогою спеціального апарату насильства (збройних сил, поліції, суду, прокуратури тощо). Основними методами реалізації влади є: 1) авторитет (лат. autoritas - влада, вплив) - одна з форм здійснення влади. На відміну від зовнішнього примусу, влада авторитету гарантується традиціями, законністю, харизмою, тобто загальною потребою суспільства в лідерові, вождеві; 2) насильство — примусове нав'язування волі. Примусовість є одним із найважливіших методів реалізації влади; 3) заохочення, суперництво, співробітництво. Важливою рисою політичної влади е її легітимність. Легітимність (латиною legitimus - "законність") - здатність системи породити і підтримувати віру народу в те, що політичні інститути влади і лідери влади відповідають інтересам народу. Процедура легітимізації утверджує політику і владу, пояснює і виправдовує політичні рішення державної влади. Вона прагне забезпечити підкорення, згоду, політичну участь без будь-якого примусу. А якщо мета без примусу не досягається, то легітимація виправдовує примус. Отже, легітимна політика і влада авторитетні. Вивчення феномена влади та пов'язаних з нею проблем має давню історію. В історії влади у XVIII ст. видатний французький просвітитель Шарль Луї Монтеск'є створив теорію розподілу влади, яка функціонує і в сучасних суспільствах. Структурно влада, за Ш. Монтеск'є, поділяється на три системи. По-перше, законодавча влада (парламент, місцеві органи самоуправління). По-друге, виконавча влада (уряд і його установи, виконавчі органи на місцях). По-третє, судова влада (судова система, органи нагляду, тощо). Слід зазначити, що кількість гілок влади, що взаємодіють і конкурують між собою, може і не обмежуватися вказаною триадою. Так, дуже часто, четвертою владою називають засоби масової інформації. Таким чином, влада є істотним компонентом соціального управління на всіх ступенях розвитку суспільного організму. Вона забезпечує процеси організації та контролю систем відтворення суспільства, виховання, поведінки, діяльність у різних сферах, способів життя індивідів, соціальних спільностей суспільства. Влада і політика пов'язані круговою причинно-наслідковою залежністю. Як соціально-політичний феномен влада є протилежністю безвладдя, відсутності влади. Влада має свій механізм, до якого належать: по-перше, система відносин, структур, інститутів, методів, засобів реалізації влади; по-друге, політична система суспільства. Про це піде мова у наступному питанні. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |