Закони діалектики

Якість надає об'єкту відповідну визначеність. Це та голо­вна властивість, особлива риса об'єкта, що робить його відмін­ним від інших. Скажімо, підручник має і розміри, і вагу, і фо­рму, але його якість визначають не вони, а знання, що він вмі­щує. Всі інші, несутнісні властивості любого об'єкта (обсяг, чи­сло показників, темп руху тощо) визначають його кількісну сторону. Ні один предмет чи явище у світі не існують без одно-часової наявності в них кількості і якості. Це співвідносні ка­тегорії. Якість близька до сутності, а кількість — до частини, елемента, змісту в сукупності. Єдність і певна рівновага кількі­сного і якісного виразу об'єкта визначає міра. Міра - це ті ме­жі, в яких співіснують кількість і якість. Так, для студента мі­рою є параметри навчального процесу, що визначені обсягом програмних знань і часом, необхідним для їх засвоєння.

Таким чином, існування об'єкта зумовлене єдністю якості і кількості. Якийсь час при його сформуванні вони перебувають в рівновазі і нібито ніщо не віщує змін. Насправді вони постійно відбуваються. Так, в учня з дня в день з'являються крихти но­вих знань, розширюється світоуявлення, та й фізично він стає іншим. Від того зміна кількісних показників у якийсь час виходить за межі міри, руйнуючи її, і тоді об'єкт змінює свою якість (згаданий учень-першокласник стає другокласником). Подібним чином з'являється кожен раз нова міра в усьому і скрізь, в межах котрої відбуваються свої кількісні зміни. Вони, в свою чергу, знову ведуть до виникнення нової якості, яка знову ж розгортає простір для нових кількісних змін. Такий кругообіг змін та взаємопереходів і становить діалектичний за­кон.

Процес переміщення від старої міри до нової є діалектичним стрибком і являє собою процес вступу об'єкта в нову якість. Тоді об'єкт переходить у свою протилежність - зі старого стану в новий, змінивши свою сутнісну визначеність. Стрибки бувають одноактні, разові, як катаклізми в природі, політичні перевороти в суспільному житті і т.п., і довготрива­лі, у формі поступових перетворень. Прикладом останніх може бути еволюційний шлях в розвитку природи, чи перехід від ди­тинства до зрілості людини. Вони можуть змінити в суті існу­вання як весь об'єкт, так і його окремі частини, що вже не вплине на його сутнісну зміну. Таким чином, завдяки з ясуванню взаємного переходу кількісних і якісних змін стає зрозумілим внутрішній процес виникнення нового об'єкта і з являється відповідь на запитання: "Як ці зміни відбувають­ся?"

Ще Геракліт вважав, що всі речі складаються з протилеж­ностей і їх боротьба постає як умова світової гармонії. Ці думки використав Гегель, обґрунтовуючи суперечність у всьому, як взаємодію, взаємозумовленість діалектичних протилежнос­тей - тих, які водночас вимагають наявності одна одної і запе­речують одна одну. Ними є різноманітні протилежні стани, ха­рактеристики, тенденції, властивості кожного об'єкта. Вони й утворюють суперечності, вирішення яких стає джерелом змін та розвитку.

Суперечність - категорія динамічна. Насамперед в ній на­явна тотожність — рівновага, співпадання усіх складових об'єкта. Але навіть тоді в об'єкті наявна і відмінність - праг- "нерівність" об'єкта. Тоді тотожність як рівновага і відмін­ність, як неврівноваженість, проявляються у формі діалектич­них протилежностей, а їх взаемозаперечення стає джерелом змін та розвитку. Скажімо, у студента, що лише поступив до ВУЗу, знання і незнання навчальної програми тотожні. Але за­своєння навчального матеріалу створює суттєву відмінність у співвідношенні знань і незнань. Зусилля по переведенню не­знань студентом в знання складають джерело його інтелектуа­льного розвитку.

Джерело розвитку виступає лише внутрішньою зумовлені­стю змін. Для повної їх детермінації цього замало. Необхідні ще й зовнішні чинники, що складають рушійні сили розвит­ку. Проте, визначальним тут е джерело розвитку, бо воно ви­ступає водночас і специфікуючою причиною, що зумовлює май­бутню сутність, форму і зміст наслідку, і разом з рушійною си­лою є кондиціальною причиною, яка перетворює можливість того чи іншого явища в дійсність. Джерело розвитку дає внут­рішній поштовх до змін і в певний момент стає причиною са­моруху, в той час, коли саморозвиток можливий лише з при­чини рушійних сил.

Суперечність, як діалектична взаємодія протилежностей (тотожності і відмінності), не стабільна. Вона весь час розгорта­ється, стаючи своєрідними ступенями розвитку об'єкта: тотож­ність -> тотожність-відмінність -> суттєва відмінність -> перехід однієї протилежності в іншу -» виникнення нового об'єкта (но­вих властивостей, станів, характеристик, нової якості в цілому). Такий шлях заміни старого новим.

3. Закон заперечення заперечення розкриває спрямування розвитку, і його головними категоріями є заперечення, старе, нове, спадкоємність. Заперечення - це переборювання, витис­кування старого новим. Старим стає те, що не відповідає потре­бам розвитку, гальмує його, а нове - навпаки. При тому для заміни старого новим характерна спадкоємність - відтворення на більш високому рівні характерних рис та елементів структу­ри вихідної ступені розвитку. Часто цей процес уявляють як спіраль, у якої витки постійно розширюються. Ці розширення, як поступальність розвитку, настають завдяки спадковості - переходу від старого до вищої стадії всього того, що ще відпові­дає умовам нового, більш досконалого. І так на кожному витку.

Але подібне тлумачення дії закону дещо спрощене, лінійне, оскільки в дії закону завжди просліджується суперечність конс­труктивного і деструктивного, особливо там, де діє людина. Конструктивне ніколи не буває абсолютним запереченням, повним відкиданням позитивного в старому. Воно позбавлене нігілізму, безоглядних руйнаційних дій і являє собою еволюційний, поступовий та спадкоємний процес. Деструкція ближче до революційних перетворень, ламання суті старого, минулого в основі, в корінні.

В людській діяльності панує не природна стихійність, а сві­домість і воля. Тому в соціумі наявна значна кількість форм діалектичного заперечення: зближення, злиття, скасування, узгодження, вдосконалення, доповнення, розгорнення, еволю­ція, революційні зміни тощо. Глибока та всебічна уява про дії закону заперечення заперечення допомагає уникати помилок і негативних наслідків в процесі взаємодії суспільства і природи, в пізнанні буття в усіх його проявах, у соціальних змінах та перетвореннях. Усі три названі закони діалектики діють одно­часно, в єдиному "потоці". Їх спільний прояв має назву зако­номірності.