Сутність діалектики та її принципи

Діалектику (грецькою - "вести бесіду", "суперечку"), як узагальнений метод (грецькою - "шлях", "спосіб") пізнання світу і, відповідно, діяльності в ньому, започаткував ще в IV ст. до н.е. Сократ. З тієї пори склалося декілька форм діалектики:

- антична, яка спиралася на життєвий досвід. Найяскра­віше вона відображена у вченні Геракліта, який ствер­джував, що "все тече, все змінюється", а також в тлу­маченні діалектики як мистецтва діалогу Платоном, в пошуках Зеноном суперечностей в логіці понять тощо.

- німецька ідеалістична діалектика започаткована І.Кантом, Й.Фіхте, Л.Шелінгом. Особливо глибоке і все­бічне вчення про діалектику розробив Гегель, визначи­вши її предмет, принципи, категорії та закони з позиції об'єктивного ідеалізму;

- матеріалістична діалектика сформульована К. Марк­сом і розвивається багатьма філософами й сьогодні. В ній гегелівська діалектика позбавлена "абсолютного іде­алізму".

Відповідно тому, в наш час діалектику тлумачать у бага­тьох визначеннях: і як гнучкий стиль мислення, і як теорію розвитку, і як теорію пізнання. Проте, діалектика, перш за все, формувалася як загальний метод і методологія науко­вого пізнання, а також творчої діяльності людей. Таким чином, предметом діалектики є всеохоплююче сприйняття світу в усій його різноманітності, всебічних зв'язках та взаємодіях, у постійних змінах і розвитку. Для того, щоб здійснювати такий складний процес пізнання необхідно керува­тися певними положеннями і правилами, тобто принципами діалектики.

По-перше, оскільки діалектика насамперед є найширшим методом пізнання, то, користуючись ним, слід дотримуватись таких головних гносеологічних основоположень, як об'єктивність, пізнаванність і активність творчого відо­браження.

По-друге, пізнаючи той чи інший об'єкт, слід уявляти його, і як ціле, і як частину ще більшого цілого, тобто як відповідну частку буття. Світ цілісний, єдиний. І незалежно від того, яким є те, що пізнається: матеріальне, духовне чи соціальне, воно лише крупинка безмежного Космосу і пов'язане своїм існуван­ням з безліччю інших явищ і процесів. Це принцип цілісності буття.

По-третє, суттєвим є принцип розвитку та універсаль­ності змін, тобто зрозуміння світу таким, що постійно усклад­нюється і наповнюється новими структурами та більш розгорненими станами своїх утворень. Сучасні наукові дослідження вказують на безперервні зміни в літо-, гідро-, атмо- і біосферах. Постійно ускладнюється і соціальне життя людей.

Тому, діалектичне розглядаючи кожен об'єкт, необхідно пам'ятати, що він постійно змінюється і в ньому з'являються нові властивості, характеристики, сторони і т.п. Відповідно і наші знання не є сталими та нерухомими, і тому вимагають по­стійного вдосконалення. Ті образи і поняття реального світу, що закріплені нашою свідомістю, безперервно потребують уточнен­ня та узгодження з новими знаннями про світ.

По-четверте, дуже важливим є принцип універсальності зв'язку. Він витікає з цілісності буття і взаємодії всіх явищ природи і людського життя, його індивідуальної, соціальної та духовної сфер. Зв'язок е взаємодією, взаємозалежністю, вза­ємовпливом усіх без виключення явищ, предметів та процесів. Це означає, що ні один об'єкт в мікро-, макро-, мега- чи мета-світах не існує сам по собі, без зв'язку з іншими об'єктами. Зв'язок, взаємодія, взаємовплив всього сущого є умовою і способом його існування. Завдяки тому і відбуваються зміни, рух і розвиток як людей, так і оточуючого їх Всесвіту. Завдяки тому механічна, фізична, хімічна і біологічна форми руху здатні переходити одна в одну, відбуваються космологічні, тектонічні і кліматичні зміни, частки речовини перетворюються в частки поля і навпаки. Так само і люди в своєму житті зале­жать як від інших людей, так і від соціуму взагалі. Вони суттє­во залежать і від природних умов на землі, і від космічних про­цесів в цілому. Таким чином, залежності-зв'язки, як і рух, зміни сущого є універсальним і необхідним явищем світу.

Але залежності, відношення, взаємодії не завжди однакові за силою, глибиною проникнення в сутність об'єкта, тривалістю тощо. Вони є глибокі і поверхневі, стійкі і тимчасові, одноразо­ві і такі, що повторюються, широкомасштабні і вузькі, сильні і слабкі. Так от, сутнісні, глибокі, стійкі, загальні, внутрішні, повторювальні зв'язки всього існуючого відображені в мис­ленні людини мають назву закону. Закони є: 1) окремі, (на­явні в різних сферах знань: у хімії, фізиці, біології і т.п.);

2) особливі, що охоплюють декілька сфер знань як кібернетика, математика тощо; 3) загальні або універсальні закони діалекти­ки. Вони знаходять прояв в усіх сферах буття.

Закони діалектики розкривають сутності, стійкі, необхідні, повторювані зв'язки предметів, процесів, явищ і тим самим по­яснюють їх будову, рух і функціювання. Сприяє тому знання категорій діалектики.

Поиск по сайту: