Природа цінностей

Цінність - це людський вимір речей, це ставлення до них людини з позиції своїх потреб та інтересів. Чим більше ви­тратила людина своїх фізичних і духовних сил на освоєння того чи іншого предмета, тим більш небайдужим, небезстороннім є її ставлення до нього. Цінність існує об'єктивно як властивість предмета. Але це не природна властивість, а суспільна. Самі по собі предмети - ні позитивні, ні негативні. Вони отримують ціннісну характеристику лише по відношенню до потреб люди­ни, оцінюється не фізичний, природний зміст предметів, а їх суспільна функція.

Цінність в житті суспільства виступає соціально-значимим орієнтиром діяльності суб'єктів, одним із факторів розгортання політичної історії. Вони є чимось більш високим, ніж звичайна зацікавленість людини. Саме через культурні цінності людина задовольняє свої потреби, і саме існування цінностей відрізняє людину від тварини. Цінності становлять фундамент культури, і предметним полем формування цінностей є культура. Ці кате­горії невіддільні одна від одної. Культура і визначається через систему цінностей та ідей, що слугують для регулювання пове­дінки членів даного соціуму.

Культура є цементом будівлі суспільного життя, а цінності - осередком духовного життя суспільства. Культура встанов­лює, що таке цінність, що - антицінність. Люди, що поділяють однакові цінності, становлять соціальну групу, об'єднуючись у політичній, економічній боротьбі, спрямовуючи, таким чином, історію в певному напрямі. Цінності скріплюють громадську думку, єдність, цілісність соціуму, перешкоджаючи руйнівному впливу ззовні. Особливу роль в суспільстві виконують соціальні цінності, що виступають у формі соціально-політичних ідеалів, ідей, ціннісних настанов, орієнтацій, надцінних ідей, на зразок національної ідеї. Виконуючи роль інтегруючих, соціалізуючих, комунікативних засад у житті суспільства, цінності забезпечу­ють духовно-вольову єдність суспільства, високий рівень само­свідомості й організованості його членів.

Цінності можуть бути предметними і суб'єктивними. Предметні цінності - це ті сторони будь-яких об'єктів людсь­кої діяльності, які викликають суб'єктивне відношення до них людини. Предметні цінності - це природне благо і зло спожива­ча, вартість предметів праці (корисність), культурна спадщина, корисний ефект пізнання, моральне добро і зло, естетичні хара­ктеристики природних і суспільних об'єктів, предмети релігій­ного поклоніння тощо. Людський світ, тим самим, не є простою сукупністю об'єктів пізнання або перетворення. Він набуває суб'єктивного значення, переживається людиною як частина її самої, на нього розповсюджуються людські якості і властивості. Предметні цінності і є відображенням значення предметів в людському житті, вони оцінюються людиною в поняттях "пози­тивного" і "негативного": добра і зла, істинного і хибного, до­зволеного і забороненого, справедливого і несправедливого, пра­вди і брехні, прекрасного і потворного, доброго і поганого тощо. Способом і критерієм оцінки виступають суб'єктивні цінності. Вони є сукупністю настанов і оцінок, імперативів і заборон, іде­алів і принципів, цілей і проектів, які виконують функцію норм, усталених орієнтирів поведінки людини, її життєдіяльно­сті. Здатність цінностей бути регуляторами і орієнтирами люд­ських відносин і поведінки індивідів обумовлена їх суспільним характером. Цінності є продуктом колективної діяльності лю­дей, соціальних груп, націй, класів, суспільства.

Світ цінностей - це світ саме практичної діяльності. Нашє емоційне ставлення до явищ зовнішнього буття, їх оцінка здій­снюється в практичному житті. Ціннісна свідомість не ціка­виться, чим є предмет сам по собі, для неї важливо лише те, яке значення він має для нас, в чому його цінність. Таким чи­ном, аксіологія як теорія цінностей має починати аналіз приро­ди цінностей з дослідження характеру і структури людської ді­яльності.

Цінності проявляються як структурний елемент діяльності. Свій ціннісний світ людина видобуває в процесі предметно-практичної діяльності. А будь-який акт діяльності включає в себе ідеальний момент, під час якого складається задум дії, іде­альна мета, план реалізації, а також життєвий сенс цієї діяль­ності, загалом те, задля чого здійснюється вся дія. Саме цей момент діяльності і характеризує категорія цінності. Генетично цінності в процесі суспільної практики акумулювали в собі по­треби, інтереси, емоційні переживання суб'єкта.

Об'єднані в єдиний комплекс потреби, інтереси й емоційні переживання утворюють єдиний феномен цінності. Можна ви­значити цінність як об'єктивну значимість явищ, ідей, зумов­лену потребами й інтересами соціального суб'єкта. Але цінністю є не тільки наше ставлення до об'єктивних речей, а й предмет, який знаходить потребу для свого задоволення, отже, це — фун­кція предмета задовольняти наші потреби. Маючи таку складну будову, цінності в процесі діяльності виконують роль останньої підстави вибору цілей і засобів реалізації діяльності.

Поиск по сайту: