АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Співвідношення культури і цивілізації

Читайте также:
  1. Артефакти культури. Знання, цінності і регулятиви як три основних види смислів культури.
  2. Атрибутивні ознаки і властивості культури
  3. Види інноваційних стратегій та їх співвідношення
  4. Використання логічних операторів та операторів співвідношення
  5. Відновлення репресій у 60-70-х рр. ХХ ст. Їх наслідки для розвитку культури.
  6. Вопрос№24: Характерні риси розвитку театрального мистецтва і музичної культури українського народу в другій половині XVII - XVIII ст.
  7. Генезис теорії культури
  8. Господарство в період державно-монополістичного розвитку суспільств європейської цивілізації (перша половина ХХ ст.)
  9. Господарство суспільств Європейської цивілізації в період середньовіччя.
  10. Громадянське виховання – це виховна діяльність школи, сім’ї і громадськості спрямована на формування громадянської культури вихованців.
  11. Діяльність братства та їх роль у розвитку культури
  12. Економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільств европейської цивілізації (перша половина ХХ ст.)

Історія людства при глибокому осмисленні постає не як ці­лісність, а як низка послідовних і співіснуючих соціокультурних утворень, розмежованих у просторі і часі. Для нелінійного осмислення історичного процесу важливо опанувати поняттям "цивілізація" (латиною -"громадянський", "громадянське сус­пільство"). Воно, як і культура, в сучасній літературі немає од­нозначного тлумачення.

У XVIII ст. цивілізацію розуміли як соціально-історичний процес, як ступінь розвитку суспільства, а цивілізування вва­жалося залученням до культури. Пізніше американський етно­граф Люїс Морган (1818-1885) назвав цивілізацією стан суспі­льства, відмінний від дикості і варварства. А російський соціо­лог Микола Данилевський (1822-1885) в книзі "Росія і Європа" вже розглядав історичний процес як низку автономних співіс­нуючих культурно-історичних типів, етап зрілості яких на­звано цивілізацією. Так з'явилася думка про множину цивілі­зацій (у Данилевського їх характеризується 10). Вже згаданий О.Шпенглер ділив історію на 8 замкнених у собі культур, але для нього цивілізація була не злетом, а омертвінням культури.

По іншому оцінив феномен цивілізації англійський історик і соціолог Арнольд Тойнбі (1889-1975) в 12-титомній праці "До­слідження історії". Він відзначив послідовне існування ЗО куль­тур і зробив висновок, що кожна з них не обособлене явище, а таке історичне утворення, що має тисячі соціокультурних взає­мин з іншими. Такою є, наприклад, "цивілізація християнсько­го Заходу ".

Тойнбі пояснював, що серед компонентів зародження циві­лізації наявні і вселенська церква, і універсальна держава, і рух племен, і певні кліматичні умови тощо. Ці сили приводить в дію Виклик - ситуацію, яка загрожує існуванню суспільства (скорочення родючості земель, демографічний вибух та ін.). То­ді суспільство, згуртовуючись і активізуючи дії проти Виклику, дає Відповідь. Хто не дає відповіді - гине. Ключова роль в опо­рі Виклику належить творчій меншості, але повинна бути активною дія і нетворчої більшості. Тим самим Тойнбі підійшов До нелінійного розуміння цивілізації, розуміння її як складної системи, що здатна до самозародження, самозбереження і само­розвитку.

Нелінійним є монадо логічний підхід до вивчення цивілізаційного процесу. Монада (грецькою - "єдине", "цілісне") в філософських вченнях означає конструктивне начало буття. Йо­го сутність стає зрозумілою при уяві живої істоти не як чогось одиничного, замкненого у собі, а як множини, що ввібрала у себе багатьох інших індивідів, навіть коли ця істота не схожа з ними у явищі. Адже за суттю живі самостійні істоти однакові.

Такими є і цивілізації, що складають конструктивне начало і творчий процес історії людства. У загрозливій ситуації певна соціальна спільнота (населення регіону, країна, нація) дає від­повідь на виклик зовнішнього середовища і тоді з'являється геном сукупність детермінант - сил та умов, завдяки яким зароджується цивілізаційний процес. Наслідком реалізації геному стає набуття відповідною цивілізацією своєрідної індиві­дуальності, особливого характеру. Причому, принциповим тут е не ієрархія цивілізацій (від нижчої до вищої), а розгляд їх як своєрідних, неповторних індивідів історичного масштабу. Тоді історичний процес постає як спільнота, цілісність таких індиві­дів і від того він набуває різноманітних форм і багатомірності.

Якщо лінійний підхід до розгляду цивілізації подає істори­чний прогрес у вигляді постійного вдосконалення суспільного життя, ідеал якого знаходиться за його межами, десь попереду, то монадологічне уявлення інше. Нелінійний підхід бачить ци­вілізацію як процес її самовизначення і внутрішньої реалізації суспільного ідеалу, створення самобутніх структур з обов'язковим засвоєнням цінностей загальнолюдського характе­ру. Такі структури і цінності належать лише даній цивілізації і є архетипними утвореннями.

В той же час цивілізація чутливо сприймає всі цінності, що були створені раніше іншими цивілізаціями, тобто залишається відкритою для інших архетипних утворень. Так, кожна цивілі­зація, самоідинтифікуючись, проходить головні ступені людсь­кого поступу, і її критерієм є не щось зовнішнє, неконкретне, а повнота розгорненості та людської доцільності. Таким чином, формується майбутнє людства.

Наявність різноманітних підходів до виявлення сутності культури і цивілізації ускладнює визначення їх співвідноснос­ті. Проте більшість філософських поглядів на цю проблему сходяться на ширшому тлумаченні поняття культури ніж цивілізації. Адже вважається, що лише загальні досягнення куль­тури можуть об'єднати людство в русі до сучасного стану ци­вілізації. Недаремно ще засновник київської філософської шко­ли Микола Бердяев (1874-1948) вказував на необхідність куль­турної цивілізації.

З цієї причини суспільство в наш час вважається тоді циві­лізованим, коли в ньому на найвищому рівні реалізуються усі культурні надбання і розгорнені усі сфери життєдіяльності лю­дей. У такому разі, всім членам суспільства доступні у повній мірі здобутки суспільного виробництва, досягнення науки і техніки, освіта та мистецтво. А соціально-політичні умови жит­тя спонукають та забезпечують вільний розвиток і повну самореалізацію кожного індивіда.

Саме гуманна культура детермінує розгорнення цивілізаційного генома, оскільки вона виховує і соціалізує людину та активізує її творчу діяльність. Тоді культура в цивілізаційному процесі спрямовує людину на добро, красу, істину, любов. Та­ким чином, на засадах гуманістичних досягнень культури за­безпечуються творчий рух людства до сучасної цивілізації. Тому невід'ємною і сутнісною рисою нинішнього цивілізаційного роз­витку має бути гармонійна єдність культури і цивілізації.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)