Виникнення та суть монополізму. Форми монополій. Монополія та монопольна влада

Вивчення першого питання полягає в необхідності визначення суті монополізму та розкриття основних причин його виникнення. Закономірно, що є декілька визначень монополії, наприклад, монополія (від грец. "monos"– один, "poleo" – продаю) – це ринок, на якому працює один продавець, який виробляє переважну кількість певної продукції, завдяки чому впливає на процес ціноутворення та привласнює високі (монопольні) прибутки. Це виняткове право будь-якого виду господарської діяльності, що належить юридичній особі або державі, виключне право, якими володіє держава, підприємство, організація чи окрема особа на здійснення певної діяльності. Це великі об’єднання виробників будь-якої організаційної форми, що зосередили у себе переважний об’єм виробництва окремих видів товарів і мають через це фінансові переваги перед іншими виробниками. Монополія – ринкова структура, коли на ринку одна фірма являється єдиним виробником продукту, що не має близьких замінників. До того ж, поява у цій галузі конкурентних фірм заблокована значними вхідними бар’єрами. До бар’єрів відносять фактори, які ускладнюють або віддаляють вихід фірм на існуючий товарний ринок у ситуації, при якій вже діючі підприємства одержують надприбутки. Бар’єри можуть виникнути як наслідок антиконкурентних дій суб’єктів, зокрема, таких як: встановлення контролю над ринками сировини або збуту; встановлення монопольними утвореннями занижених цін з метою усунення конкурентів; розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівлі або колом споживачів; неправомірні угоди між конкуруючими господарюючими суб’єктами, спрямовані на встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, націнок; інші дії, що обмежують доступ на ринок продавців, покупців та інших господарюючих суб’єктів.

Монополіст як єдиний виробник певного товару чи послуги може значно підвищити ціну продукту, не турбуючись про дії конкурентів, якщо попит на його продукцію є нееластичним. Це призводить до певної дискримінації споживачів, внаслідок чого частина членів суспільства не отримує цей продукт, бо ціна на нього для них надто велика. За умови існування конкуренції на цьому ринку споживачі спожили б більше цього продукту – тому що ціна його була б меншою.

Закономірності розвитку суспільного виробництва (процес концентрації виробництва та централізації капіталу, еволюція власності від індивідуальних форм до колективних) є основою виникнення та функціонування монополій. При збільшенні розмірів підприємств діє так званий ефект на масштабах, тобто скорочуються витрати на виробництво продукції, зростає продуктивність праці, збільшується прибуток.

Основною причиною зміни розмірів підприємств є науково-технічний прогрес. Так, технічне ускладнення виробництва тривалий час йшло паралельно зі збільшенням його розмірів. Починаючи з 70-х років ХІХ ст., напрями НТП ефективно реалізуються переважно на порівняно невеликих підприємствах, хоча деякі, як і раніше, потребують укрупнених форм виробництва. Загалом, як свідчить практика, середній розмір промислового підприємства стабілізується чи скорочується. Оптимізація загальної розмірної структури підприємств досягається в останні роки не стільки укрупненням їх розмірів, скільки пошуком раціонального поєднання підприємств різних розмірів.

Характерна риса сучасної ринкової економіки – зростаюча хвиля поглинань і злиття. Вона відбувається у межах крупного бізнесу, де панує невелика кількість гігантів. Їх конкурентоспроможність залежить від боротьби не проти дрібних, а проти собі подібних підприємств. Як наслідок цієї боротьби, відбувається процес "мегазлиття". Хвиля поглинань і злиття відбувається і на міжнародному рівні. Спостерігається швидке та глибоке переплетіння активів великих компаній різних держав.

Існує три види злиття: горизонтальним є злиття господарюючих суб’єктів, які виробляють та продають однакову продукцію, вертикальним є злиття, які виробляють і продають продукцію, необхідну кожній з них на різних етапах виробництва, тобто їх господарські зв’язки визначаються поняттям "продавець - покупець", злиття конгломератів є злиття господарюючих суб’єктів, зайнятих в різних галузях. Якщо у початковий період панівними формами монополій були трести, картелі, синдикати, які по суті є наслідком горизонтальної інтеграції (злиття), то через розвиток антимонопольного законодавства, прийняття антитрестівських законів їх роль знизилась при різкому посиленні вертикального комбінування та диверсифікації виробництва. Так, на сьогодні, у системі виробничих монополій розвинених країн з ринковою економікою провідне місце посідає концерн. Концерн – багатогалузеве об’єднання, до складу якого входить цілий ряд підрозділів і філій, які, як правило, діють за принципом автономії. Так, наприклад, з 200 наймогутніших корпорацій (акціонерних товариств) США частка багатогалузевих – досягла 96 %, близько 80 % – транснаціональні.

Розрізняють, залежно від функціонального призначення, такі типи монополій:

1) природна, тобто, як наслідок об’єктивних причин (наприклад, через використання рідкісних природних ресурсів);

2) організаційна – об’єднання однакових за профілем видів діяльності підприємств і організацій, створюваних з метою зменшення числа об’єктів управління: галузева, відомча монополія, різні види асоціацій;

3) технологічна коли, за певної технології попит на продукт може задовольнити одне чи кілька підприємств (енергетика, залізничний транспорт, міське комунальне господарство);

4) економічна, чи господарська виникає шляхом домовленостей і угод між господарськими суб’єктами чи в результаті перемоги в конкурентній боротьбі на ринку;

5) науково-технічна, коли проникнення в галузь обмежують патенти і ліцензії (вона носить тимчасовий характер).

До цих типів монополій треба додати монополію держави у деяких видах господарської діяльності: організація випуску та регулювання пропозиції грошей, забезпечення населення суспільними товарами, монополія на ринках товарів нееластичного попиту.

Залежно від рівня управління існує:

– монополія держави на організацію економіки;

– монополія міністерств і відомств;

– монополія підприємств і організацій.

Метою монополізму є максимізація прибутку. Фірма прагне зберегти своє панівне становище на ринку, щоб максимально використати монопольну владу.

Основні показники монопольної влади:

– відсутність досконалих товарів-замінників;

– існування різноманітних вхідних і вихідних бар’єрів, що фактично стають - джерелом монопольної влади;

– при монополії фірма-монополіст диктує ціну, здійснює відчутний контроль за нею, оскільки контролює загальний обсяг пропозиції.

Поиск по сайту: