Сукупні витрати та їх структура. Функція споживання та функція нагромадження

Визначення всієї продукції в країні з точки зору валових національних витрат передбачає пiдсумування витрат на кінцеву продукцію, інакше кажучи – на споживання, державнi витрати, чистий експорт та інвестиції.

Витрати на споживання включають витрати домогосподарств на рiзнi види продуктiв i послуг. Схеми витрат населення з рiзними рiвнями доходiв носять назву "якiсних схем поведiнки" i називаються "законами Енгеля" – (на честь пруського статистика XIX cт. Ернста Енгеля). Що вони показують? Бiднi сiм’ї повиннi витрачати бiльше на необхiдне для життя – їжу i житло. Iз зростанням доходiв витрати на бiльшiсть iз "харчових статей" зростають. Люди споживають бiльше продовольчих товарiв, причому кращої якостi. I все ж icнують межi грошових засобiв, якi витрачаються на їжу iз зростанням доходiв. Вiдповiдно, частка витрат на харчування зменшується, а на одяг, розваги, дорогоцiннi предмети збiльшусться.

Державні витрати – витрати держави безпосередньо на виробництво продуктiв i послуг (електроенергiю, школи, лiкарнi, бiблiотеки тощо). Як правило, цi послуги оцiнюються за витратами, а не за ринковою вартiстю. Важливу статтю державних витрат становлять трансфертнi платежi. До них вiдносять рiзнi види допомоги
(по безробiттю, непрацездатностi, дiтям, пенсiї за вiком, ветеранам вiйни i т.д.). Однак трансфертнi платежi не включаються в державнi витрати, коли обчислюються сукупнi (валовi) нацiональнi витрати (адже нi пенсiонер, нi безробiтний не надають нiяких послуг i нiчого не виробляють).

Чистий експорт – весь експорт за вiдрахуванням iмпорту. Оскiльки у нацiональний обсяг виробництва входить тiльки те, що вироблено даною краiною, то необхiдно вiдняти витрати iнших країн на виробництво товарiв у данiй країнi або реалiзовану продукцiю в данiй країнi, але вироблену iншими країнами. Якщо позначити iмпорт лiтерою "I", а експорт – " Е", то чистий експорт становить (Е-I).

Витрати на iнвестицiї – витрати на iнвестицiйнi товари, до яких вiдносять обладнання, верстати, виробничi споруди, матерiально-технiчнi запаси, житлове будiвництво та iн. Отже, валовi нацiональнi витрати – це сума всiх чотирьох видiв витрат у країнi.

Важливо наголосити, що пiд автономними сукупними витратами розумiють витрати, якi не знаходяться пiд впливом змiн у нацiональному доходi. А тепер проаналiзуємо бiльш детально перший iз складових елементiв загальних витрат.

Споживання на рiвнi домогосподарств головним чином залежить від розмірів доходу, яким розпоряджаються. Спрощена схема обчислення доходiв населення, якими розпоряджаються, є такою:

1. Доходи, одержанi населенням у зв’язку з його трудовою дiяльнiстю, включаючи доходи вiд пiдсобного господарства, iндивiдуальної трудової дiяльяльностi i т.д.

2. Доходи населення вiд власностi (проценти за вкладами, дивiденди та iн.).

3. Страховi вiдшкодування.

4. Доходи населення, одержанi в порядку перерозподiлу: пенсiї, допомога, cтипендiї.

5. Доходи, переданi населенням в порядку перерозподiлу: податки, внески, штрафи та iн.

6. Cтраховi платежi.

7. Всього доходiв, якими розпоряджаються: (1+ 2+ 3 +4 - 5 - 6).

Без сумнiву, на споживання впливатимуть i процентна ставка, i iнфляцiйнi очiкування, але ми абстрагуємось вiд подiбного впливу. Як витрачається доход домогосподарств? Безпосередньо на споживання та заощадження. Захiднi економiсти розрiзняють середню i граничну схильнiсть до споживання та заощадження. Середня схильнiсть до споживання обчислюсться за формулою:

Cпоживання (C).

Дохід(Д)

Cередня схильнiсть до заощадження обчислюється шляхом подiлу величини заощаджень на величину доходу, що знаходиться в розпорядженнi:

Заощадження(З).

Дохід (Д)

Для того, щоб обчислити, як змiниться споживання та заощадження у зв’язку зi змiною доходу, розраховують граничну схильнiсть до споживання i граничну схильнiсть до заощадженя. Цi показники обчислюються за формулами:

ГСС= Cпоживання (С) / Доходу (Д);

ГСЗ= Заощадження (З) / Доходу (Д).

Якщо, наприклад, дохід зрiс зi 100 до 150 грошових одиниць, споживання – з 80 до 110, а заощадження з 20 до 40 грошових одиниць, то гранична схильнiсть до споживання дорiвнюватиме 30/50 = 0,6.

Вiдповiдно гранична схильнiсть до заощадження складе: 20/50=0,4.

У сумi гранична схильнiсть до споживання i гранична схильнiсть до заощадження дорiвнюватиме – 1.

Тепер розберемось, що є функцiєю споживання та функцiєю заощадження. Нi для кого не секрет, що багатi заощаджуватимуть бiльше, нiж бiднi, не тiльки абсолютно, але i вiдносно. Дуже бiднi зовсiм не можуть заощаджувати. Бiльше того, вони щорiчно витрачають бiльше, нiж заробляють, покриваючи рiзницю збiльшенням боргiв або використанням минулих заощаджень. Таким чином, доход є основним фактором, що визначає заощадження.

У табл. 1 наведенi данi про споживання та заощадження, взятi з офiцiйного звiту про обстеження становища сiмей CША, проведене в 1950 роцi. В колонцi 2 показано чисте заощадження для кожного рiвня доходу, що знаходиться в розпорядженнi сiм’i. Рiвень "нульового заощадження", коли сiм’я не збiльшує та не скорочує своїх заощаджень, а cпоживає все, що одержує, приходиться на дохід в 4 тис. дол. i нижче цього рiвня.

Споживання перевищує дохід, заощадження виражене мiнусовим числом (-170 дол. i -110 дол). Вище 4000 дол. заощадження позитивне. Нас цiкавить економiчний аналiз не просто загальних сум заощадження i cпоживання, а додаткового заощадження i cпоживання iз кожного додаткового долара доходу. Так, при збiльшеннi доходу з 4тис. до 5тис. дол. додаткова 1000 дол. дiлиться на 850 дол. додаткового споживання i 150 дол. додаткового заощадження, iншими словами в пропорцiї 85:15. Як одержанi цi цифри? Вони одержанi шляхом вiдрахування 4 тис. дол. вiд 4850 дол. i "0" дол. вiд 150 дол.

Переконайтесь, що при збiльшеннi доходу понад 5тис. дол. додатковий доход розпадеться на споживання та заощадження в пропорцiї вiдповiдно 75:25, 64:36 i т.д. Тепер ви згоднi, що iз кожного долара додаткового доходу бiльш багатi будуть споживати дещо менше, нiж бiднi? Отже, заощадження в основному мають сiм’ї, чиї доходи перевищують середнiй рiвень. Щоб зрозумiти, як заощадження й iнвестицiї визначають рiвень нацiонального доходу та зайнятостi, ми повиннi детально розглянути, по-перше, графiк схильностi до заощадження, який показує залежнiсть мiж доходом i споживанням.

Таблиця 1

Ця залежнicть може бути представлена у формi дiаграми. У табл. 1 витрати на споживання (колонка 3) cпiвставленi з чистими сiмейними доходами (колонка 1). Через одержанi точки А, В, С, Д, Е, F, Y, H проведена плавна крива. Вона i називасться графiком споживання, або графiком схильностi до споживання, або часто-просто схильнiстю до споживання. Графiк споживання є вихiдним, важливим поняттям, основнi властивостi якого ми повиннi вивчити (рис. 4).

Рис. 4. Графік схильності до споживання

Лiнiя, проведена пiд кутом 45⁰, повинна показувати нам, чи є витрати на споживання рiвними, бiльшими чи меншими, нiж рiвень доходу. Точка, в якiй крива споживання пересiкає лiнiю пiд кутом 45⁰, показує нам той рiвень чистого доходу, при якому сiмейнi бюджети знаходяться у станi рiвноваги. На нашому графiку точкою рiвноваги є "В". У цiй точцi витрати на споживання дорiвнюють чистому доходу. При даному рiвнi ciм’ї нiчого не позичають i нiчого не заощаджують. Нi в якiй iншiй точцi кривої схильностi до споживання сiмейнi бюджети не знаходяться в станi рiвноваги. Праворуч вiд точки "В" крива розмiщена нижче лiнiї 45⁰. Стрiлки на малюнку показують, що вiдстань по вертикалi (витрати на споживання) менше, нiж вiдстань по горизонталi (чистий доход).

Якщо сiм’ї не витрачають всього свого доходу, то це означає, що залишок заощаджується. Лiнiя 45⁰ говорить ще про бiльше: вона дає нам можливiсть визначити, яку суму сiм’я заощаджує. Величина чистого заощадження вимiрюється вiдстанню вiд схильностi до споживання до розмiщеної вище лінії 45⁰, як це показано вiдповiдною стрiлкою на рис. 5.

Рис. 5. Графік схильності до споживання

Аналогiчно до цього, лiворуч вiд точки "В" крива розмiщена вище лінії 45⁰. Перевищення витрат над доходом є "чисте мiнусове заощадження." Воно обчислюється вiдстанню по вертикалi мiж двома лiнiями.

Отже, якщо крива схильностi до споживання розміщена вище лінії 45⁰, то сiм’я проїдає заощадження. Коли обидві лінії зустрiчаються, ciмейний бюджет знаходиться у станi рiвноваги. Коли крива схильностi до споживання розмiщена нижче лінії 45⁰, сім’я має позитивнi заощадження. Величина проїдання чи нагромадження завжди вимiрюється вiдстанню мiж двома лiнiями.

З графiка споживання ми легко можемо одержати новий графiк - схильностi до заощадження. На горизонтальнiй осi ми вiдкладаємо чистий доход. Вертикально – те, що ciм’я не витрачає, тобто її чистi заощадження, мiнусове або позитивне за своїм знаком рис. 5). А тепер звернiмо особливу увагу на додаткову величину, яку населення хоче витратити на споживання, якщо є додатковий долар доходу. Економiсти настiльки зацiкавленi в цьому поняттi, що дали йому спецiальну назву: "гранична схильнiсть до споживання". На рис. 5 видно, що мiж точками " В " i " C " доход зрiс на 1 тис. дол.: з 4тис. до 5тис. дол. Таким чином, додаткове споживання складає 0,85 вiд додаткового доходу. Iз кожного додаткового долара доходу 85 центiв йде на споживання i 15 центiв – на заощадження. Отже, ми можемо сказати, що мiж "В" i "C" гранична схильнiсть до споживання дорівнює 0,85. Гранична схильнicть до споживання має початкову величину для бюджетiв бiдних сiмей в 0,89, а пiд кiнець для сiмей з високими доходами падає до 0,49. Разом з граничною схильнiстю до споживання, йде поняття граничної схильностi до заощаджень.

Поиск по сайту: