Розвиток і взаємозв’язок продуктивних сил і виробничих відносин

Процес виробництва становить єдність та взаємообумовленість двох сторін: продуктивних сил і виробничих відносин.

Продуктивні сили беруть участь у суспільному процесі виробництва і визначають продуктивну спроможність суспільства. Якщо розглядати загальну для всіх суспільно-економічних формацій структуру продуктивних сил, то до її складу входять: по-перше, люди, які володіють виробничим досвідом, надають руху засобам виробництва і саме тому виступають основною продуктивною робочою силою; по-друге, до складу продуктивних сил входять всі засоби виробництва.

Предмети праці входять до складу продуктивних сил так як вони йдуть на продуктивне споживання і використовуються як джерела енергії. До структури продуктивних сил у всіх формаціях належать також використовувані людьми сили природи: вітер, сонце тощо. За сучасних умов до складу продуктивних сил включається також наука (специфічна продуктивна сила), форми та методи організації виробництва. Важливим елементом продуктивних сил стала інформація.

Сучасні продуктивні сили є складною системою. У процесі історичного розвитку склад продуктивних сил загалом, як і їх окремих елементів, постійно змінюється, наповнюється якісно новим змістом.

Виробничі відносини є суспільною формою розвитку продуктивних сил у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і духовних благ. Інакше кажучи, виробничі відносини – це ті зв’язки та відносини, в які, незалежно від волі та свідомості, вступають люди в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і духовних благ. Саме через виробничі відносини розкриваються:

– по-перше, форми власності;

– по-друге, становище працівників у виробництві;

– по-третє, форми розподілу й обміну;

– по-четверте, форми споживання продуктів.

Між продуктивними силами та виробничими відносинами існує складний і суперечливий зв’язок і взаємозалежність. Продуктивні сили суспільства визначають зміну виробничих відносин. Цей зв’язок можна проілюструвати так:

СВ=ПС/ зміст ВВ /форма,

де СВ – спосіб виробництва; ПС – продуктивні сили; ВВ – виробничі відносини; – зв’язки між ПС і ВВ.

Продуктивні сили завжди існують у рамках певних виробничих відносин. Поза виробничими відносинами немає продуктивних сил. Виробничі відносини виступають соціально-економічною, внутрішньою, змістовною формою продуктивних сил і виражають їх соціально-економічний зміст і призначення. Виступаючи суспільною формою способу виробництва, виражаючи відносини між людьми щодо виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ, виробничі відносини впливають і визначають потреби членів суспільства, мету, специфіку та темпи розвитку продуктивних сил. Суттєво впливають вони і на процес праці, умови праці, розвиток самої людини та вдосконалення нею засобів виробництва тощо.

У цьому проявляється діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин. Щодо суперечності між ними, то вона відображає, з одного боку, залежність виробничих відносин від продуктивних сил, а з іншого – активну роль виробничих відносин у розвитку продуктивних сил. Суперечлива єдність продуктивних сил і виробничих відносин зумовлює розвиток суспільства, матеріальний зміст якого становлять продуктивні сили, а суспільно активну форму – виробничі відносини. Розвиток і зміна засобів виробництва підпорядковані закону відповідності виробничих відносин рівню та характеру розвитку продуктивних сил.

Згідно із законом відповідності виробничих відносин рівню та характеру розвитку продуктивних сил, виробничі відносини, як правило, використовуються після перетворення продуктивних сил (можливий також розрив у часі). Але розвиток продуктивних сил, постійний їх відрив не стають на заваді встановлення відповідності виробничих відносин рівню та характеру розвитку продуктивних сил. Єдність і взаємообумовленість продуктивних сил і виробничих відносин означає:

– по-перше, продуктивні сили та виробничі відносини єдині – як дві сторони одного способу виробництва;

– по-друге, ці сторони виробництва єдині і тому, що повинні приходити у відповідність одна з одною;

– по-третє, дві сторони суспільного виробництва єдині і як сторони суперечності.

Поиск по сайту: