Суть капіталу. Виробничі фонди підприємства та їх кругообіг

В економічній теорії сформувались різні підходи до визначення суті капіталу.

Він ототожнюється з нагромадженою працею, призначеною для подальшого виробництва або продажу й одержання доходу; з самозростаючою вартістю, що в процесі свого руху приносить додаткову вартість; з фінансовим ресурсом, що приносить прибуток власнику у вигляді процента; як певне вкладення, завдяки чому забезпечується одержання прибутку.

Капітал (від лат. сapitalis – головний) самозростаюча авансована вартість; вкладення, які дають змогу отримати дохід.

Матеріально-речовий зміст капіталу – це речові та особисті, фінансові й інтелектуальні фактори товарного виробництва, його продукти (товари і послуги), які обслуговують процес створення економічних благ та їх просування у сфері виробництва, обміну та споживання.

Соціально-економічну форму капіталу визначає власність економічних суб’єктів на засоби виробництва, створений продукт і отримання відповідних доходів.

За сучасних умов категорія капіталу аналізується за різними аспектами.

· За сферою застосування – це промисловий, торговельний, позиковий.

· За напрямами інвестування – речовий, людський капітал.

· За роллю у створенні додаткової вартості – постійний і змінний.

· За масштабами функціонування – національний, міжнародний.

· За джерелами формування – власний і залучений.

· За формами функціонування – індивідуальний, колективний, суспільний тощо.

· За способом обороту та перенесення вартості на готову продукцію – основний та оборотний.

Розглянемо більш широко кругообіг і оборот промислового капіталу.

Капітал функціонує за схемою Г – Т – Г, постійно здійснюючи своєрідний рух по колу, безперервно повертаючись до своєї початкової форми.

Стадії руху промислового капіталу:

I. Закупівля необхідних факторів виробництва (засобів виробництва (ЗВ) та робочої сили (РС).

II. Виробництво товарів.

III. Продаж створеної товарної продукції.

Г-Т………….В…………..Т^І – Г^І

Кругообіг промислового капіталу – безперервний рух капіталу за трьома стадіями із послідовною зміною форм і повернення у свою початкову форму у збільшеному, розмірі.

Оборот капіталу – це безперервно повторюваний кругообіг, в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми. Відрізок часу протягом якого до підприємця повертається вся грошова сума авансованого капіталу, що зросла на величину прибутку, становить один оборот.

Кількість обертів авансованого капіталу за рік визначається за формулою:

,

де n – кількість обертів авансованого капіталу за рік; О – рік (12 місяців); о – тривалість одного обороту.

Окремі частини промислового капіталу обертаються з різною швидкістю.

Засоби праці (будови, споруди, верстати, машини) функціонують декілька років (до кількох десятків) і беруть участь у багатьох виробничо-технологічних циклах частинами, переносячи свою вартість на створену продукцію.

Ця складова промислового капіталу називається основним капіталом.

Предмети праці (сировина, матеріали, напівфабрикати тощо) повністю споживаються протягом одного виробничо-технологічного циклу. Їхня вартість повністю включається у вартість створеної з їх допомогою продукції. Після реалізації готової продукції у грошовій формі знову спрямовується на закупівлю нових партій предметів праці. Отже, оборотний капітал – частина промислового капіталу, що функціонує у вигляді предметів праці, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів (у тому числі заробітної платні) та, обертаючись, переносить свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничо-технологічного циклу.

Прискорення обороту капіталу збільшує масу та підвищує норму прибутку, тому раціональне господарювання передбачає пошуки шляхів такого прискорення.

Оборот основного капіталу відбувається у формі амортизації, тобто поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в міру її зношування.

Розрізняють фізичне та моральне зношування основного капіталу. Фізичне зношування – втрата споживної вартості та вартості у результаті виробничого споживання і під дією сил природи (ржавіння, поломка тощо).

Моральне зношування відбувається при появі більш досконалого, дешевшого та якісно нового устаткування при збереженні фізичної придатності засобів праці, які знаходяться в експлуатації.

Амортизаційні відрахування – щорічне списання частини вартості основного капіталу, джерело відшкодування зношування основних засобів і джерело для майбутніх інвестицій.

Норма амортизації визначається, як виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості елементів основного капіталу.

,

де – норма амортизації; К – початкова вартість основного капіталу; Р – затрати на ремонт обладнання; Л – ліквідаційна вартість засобів праці; n – нормативний строк служби основного капіталу.

За допомогою норми амортизації держава впливає на швидкість обороту основного капіталу, стимулюється впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Поиск по сайту: