Вплив інвестицій на зростання національної економіки. Модель макроекономічного мультиплікатора

Роль iнвестицiй у макроекономiцi подвiйна: по-перше, iнвестицiї виступають як компонент витрат, рiзкi змiни в iнвестицiях вирiшальним чином можуть вплинути на сукупний попит, а отже, на обсяг виробництва та зайнятiсть. По-друге, iнвестицiї ведуть до нагромадження капiталу. Розширення виробничих потужностей зумовлює збiльшення потенцiйного обсягу виробництва й економiчне зростання у довгостроковiй перспективi.

У ринковiй економiцi проблеми зростання вирiшуються через дiю вiдповiдних ринкових механiзмiв, спiввiдношення попиту та пропозицiї, що визначає необхiднi пропорцiї мiж споживанням та iнвестицiями. Однак, ця пропорцiйнiсть досягається через свою протилежнicть – через постiйне накопичення диспропорцiй та їх насильницьке розв’язання – перiодичнi кризи, що призводять, як ми бачили з попередньоi теми, до циклiчного розвитку.

У змiшанiй економiцi об’єктивнi закономiрностi розвитку товарного виробництва поєднуються з регулюючою функцiєю держави, що й дає можливiсть формувати науково-обгрунтовану iнвестицiйну полiтику в поєднаннi з відповідною їй полiтикою доходiв, яка визначає розмiри та cтруктуру споживання в суспiльствi. Це дозволяє у стислому виглядi cформулювати ряд вимог до процесу використання нацiонального доходу в межах нацiональної економiки.

1. При здiйсненнi нагромадження за умов науково-технiчного прогресу необхiдно брати до уваги зростання органiчної будови виробництва, яке веде до зниження частки живої працi у виробництвi, скорочення зайнятостi, зменшення доходiв, купiвельної cпроможностi, що стає перепоною на шляху реалiзацiї збiльшених обсягiв виробництва. Тому iнвестицiйна полiтика повинна корегуватися через мультиплiкатор з полiтикою доходiв.

Мультиплiкатор (помножувач) – чисельний коефiцiєнт, який вiдбиває мiру змiни доходiв при заданому зростаннi iнвестицiй. Наприклад, якщо при збiльшеннi iнвестицiй на 5 млрд. грошових одиниць нацiональний доход зростас на 15 млрд. грошових одиниць, то мультиплiкатор дорiвнюватиме 3. Вiн є величиною зворотною "граничнiй схильностi до заощадження" або, iнакше кажучи, якщо суспiльство з 1000 одиниць доходу 2/3 спрямовує на споживання, а
1/3 – на заощадження, то величина мультиплiкатора буде зворотною 1/3, тобто дорiвнюватиме 3. Тому, при заданiй величинi нацiонального доходу, визначаючи розмiри фонду нагромадження, необхiдно враховувати, що iнвестицiї виявляють мультиплiкацiйну дiю на рiвноважний стан як розмiру нацiонального доходу, так i на спiввiдношення мiж фондом нагромадження та фондом споживання. Так, при змiнi обсягу iнвестицiй на 10 одиниць точка рiвноваги нацiонального доходу перемiститься на 30 одиниць, що вiдповiдає змiнi розмiру нацiонального доходу (мультиплiкатор дорiвнюс 3). Тому в наведеному прикладi на кожну одиницю приросту iнвеcтицiй в суспiльствi необхiдно передбачити заходи щодо реалізації трьох додаткових одиниць. Це можуть бути заходи для збiльшення товарiв кiнцевого споживання, заробiтної плати, зростання державних виплат, заохочення пiдприємництва зменшенням податкiв тощо.

2. При визначеннi розмiрiв фонду нагромадження необхiдно враховувати головну проблему реалiзацiї валового суспiльного продукту. В іншому випадку збiльшення iнвестицiй зiткнеться, наприклад, з нестачею будiвельних потужностей, що призведе до незавершеного будiвництва, зниження ефективностi суспiльного виробництва. Iнвестувати можна лише те, що зберiгається або отримується у кредит у минулого чи майбутнього.

Тому, для збалансованого розвитку економiки, обсяг фонду нагромадження повинен дорiвнювати сумi заощаджень у суспiльствi.
В іншому випадку економiка вiдчуватиме перевантаження або кризу надвиробництва, або дефiцит.

Для врегулювання цих процесiв у розпорядженнi держави є могутнi пiдйоми економiчного впливу фiскальної полiтики (податки та державнi витрати), грошово- кредитної системи тощо. Звернiть увагу: заощадження ми визначили так званим залишковим методом, тобто подали їх як залишок тiєi величини вiльного вiд податкiв доходу, з якої вирахували витрати на споживання. Щоправда, не у всiх моделях визначають заощадження таким методом. Наприклад, у класичнiй моделi зазначеним методом визначається споживання, а не заощадження: споживання є залишком тiєi cуми вiльного вiд податкiв доходу, з якої були зробленi заощадження. Заощадження здiйснюють однi економiчнi агенти, а iнвестицiї можуть робити зовсiм iншi економiчнi cуб’єкти. Заощадження багатьох домашнiх господарств є джерелом iнвестицiй. Проте, домогосподарства, як i окремi люди, не роблять капiталовкладення, або iнвестування, що пов’язане з реальним приростом капiтального добра суспiльства. При цьому "заощаджувач" та "iнвестор" не поєднуються в однiй особi. Заощадження домогосподарств використовуються для iнвестування, в основному, через канали банкiвської системи. Джерелом iнвестицiй є також накопичення пiдприємств, якi функцiонують у рiзних сферах суспiльного виробництва. У цьому разi "заощаджувач" та "iнвестор" уже збiгаються. Значення заощаджень домашнiх господарств, якi одночасно не є пiдприємницькими фiрмами, дуже велике, але незбiгання процесiв заощадження та iнвестування призводить нацiональну економiку до нерiвноважного стану. Отже, джерелами iнвестування є як власнi, так i позиковi кошти.

3. Власнi заощадження виробники нацiонального доходу (бiзнес) перетворюють безпосередньо, орiєнтуючись на ринкову кон’юнктуру вiдповiдних товарiв i послуг. Чужi заощадження (держави i населення) iнвестуються у виробництво через виконання державного бюджету i ринок цiнних паперiв та кредиту. При цьому останнiй функцiонує на основi пошуку рiвноваги мiж попитом та пропозицiєю iнвестицiй.

4. При розробцi полiтики iнвестицiй і доходiв необхiдно враховувати, що однаковi економiчнi механiзми дiють по-рiзному за рiзних умов суспiльного виробництва. Так, якщо при неповнiй зайнятостi перевищення iнвестицiй над заощадженнями може бути стимулом економiчного зростання та збiльшення виробництва нацiонального доходу, то аналогiчний процес за умов повної зайнятостi призведе до збiльшення грошового нацiонального доходу, оскiльки зростуть "грошовi цiни", а реальний нацiональний доход не може перевищити рiвень, що вiдповiдає повнiй зайнятостi. В результатi будуть створенi умови для розкручування iнфляцiйної спiралi, яка виявить руйнiвний вплив на економiку.

Запитання та завдання для створення проблемних ситуацiй

Поиск по сайту: