Ключові економічні проблеми будь-якого суспільства та можливі механізми їх вирішення

Незалежно від рівня розвитку суспільства, державного устрою, панівної ідеології, масштабів країни, тощо, всі ресурси завжди обмежені, тому що бажання, потреби людей безмежні. Саме тому, необхідно навчитися ефективно використовувати людський капітал, землю, її надра, сировину, станки і та ін. З цих причин, кожна людська спільнота та передова індустріально розвинена країна, та система з централізованим плануванням, і окреме плем’я – стикається, і мусить розв’язувати три фундаментальні та взаємопов’язані такі проблеми.

1. Які товари слід виробляти і в якій кількості? (Скільки кожного з товарів має дати економіка та скільки кожної з послуг запропонувати? Коли це краще зробити? Чи слід виробляти багато товарів споживання і небагато товарів виробничого призначення, чи навпаки?).

Суспільство загалом не може визначити все і водночас. Воно повинно прийняти рішення, що необхідно мати вже сьогодні, з виробництвом чого можна зачекати, а від чого взагалі можна відмовитися.

2. Як слід виробляти товари? (Хто має їх виробляти? З використанням яких ресурсів і технологічних підходів? Хто має обробляти землю, а хто навчати? Чи виробляти товари за допомогою ручної, чи автоматизованої праці? На підприємствах приватних чи державних?).

3. Для кого виробляти товари? (Кому пожинати плоди економічних зусиль? Або, формально кажучи, як має розподілятися національний продукт між різними індивідами та домогосподарствами? Чи хочемо мати суспільство, в якому мало багатих і багато бідних? Кому мають належати високі прибутки?).

Кількість створених товарів і послуг обмежена, тому й виникає проблема їх розподілу. Її вирішення визначає цілі суспільства, стимули його розвитку.

Ці три проблеми притаманні будь-якій економіці. І доти, доки бракуватиме деяких товарів, ці питання поставатимуть, безумовно, і перед майбутнім.

Вирішувати означені проблеми необхідно (як показує світовий досвід) лише на основі розвитку та раціонального використання продуктивних сил і ресурсів.

Щоб привести продуктивні сили суспільства в дію, потрібно відшукати оптимальні співвідношення (пропорції) між усіма речовими елементами виробництва та чисельністю працівників. Так, якщо відомо, скільки треба виробити певних товарів, то й слід знати, яка потрібна кількість предметів праці (сировини, матеріалів, напівфабрикатів), засобів праці (верстатів, машин, обладнання), трудових ресурсів (робочої сили), а також яку використовувати технологію.

У процесі вирішення трьох ключових економічних проблем (що, як і для кого?) люди, вступаючи в певні, незалежні від їх волі та свідомості відносини, виробничі відносини, повинні вирішувати ще три проблеми економічної організації виробництва.

1. Як повинні розподілятися ресурси між галузями виробництва?

2. Які конкретно підприємства повинні здійснювати виробництво в кожній галузі?

3. Які комбінації ресурсів, яку технологію кожне підприємство повинно використовувати?

Надалі слід зазначити, що саме з використанням обмежених ресурсів для задоволення потреб пов’язані всі проблеми економічного розвитку. І їх вирішення базується на двох фундаментальних економічних аксіомах.

Перша аксіома – потреби суспільства безмежні, повністю незадоволені.

Друга аксіома – ресурси суспільства, необхідні для виробництва товарів і послуг, обмежені чи рідкісні.

Зазначене протиріччя вирішується шляхом вибору. Вибір і вирішення ключових проблем розвитку економіки можна здійснювати різними способами. Різні суспільства використовують різні підходи та способи розв’язання економічних проблем, що заслуговують на увагу.

Перший спосіб ґрунтується на традиціях і звичаях. На різних стадіях розвитку звичаї керували економічною поведінкою. Що, як і для кого – вирішувалося традиціями, які передавалися з покоління в покоління. В Стародавньому Єгипті син обов’язково переймав справу батька. В деяких слаборозвинутих країнах і зараз діють традиційні економічні системи. Перелік благ, технологія виробництва та розподіл базуються на звичаях, освячених часом. Економічні ролі індивідів визначаються спадковістю та кастовою приналежністю. Технічний прогрес проникає в ці системи з великими труднощами, бо він вступає в протиріччя з традиціями та загрожує стабільності існуючого ладу.

Другий спосіб заснований на командно-адміністративних методах. Командною є економіка, в якій уряд приймає всі рішення щодо виробництва та розподілу. За командної економіки, подібної до тієї, що діяла в колишньому Радянському Союзі протягом більшої частини цього століття, уряд володів практично усіма засобами виробництва (землею і капіталом); він також володів і керував діяльністю підприємств, був роботодавцем для більшості працівників і вказував їм, як виконувати їхню роботу. Інакше кажучи, в командній економіці уряд вирішує основні економічні завдання через свою власність на ресурси та владу.

Третій спосіб базується на ринковому механізмі. В ринковій економіці всі відповіді на економічні питання (що, як і для кого?) визначаються ринком, цінами, прибутками та збитками. Тобто ринковою є економіка, в якій приватні особи та фірми приймають основні рішення щодо виробництва та споживання. Фірми виробляють товари, які дають найвищі прибутки (що?), методами виробництва з найменшими затратами (як?). Споживання визначається рішенням індивідів (на що витратити зарплату?) та майновими доходами, отриманими за рахунок праці та власності (для кого?).

Однак, слід звернути увагу на те, що жодне суспільство не можна віднести безумовно до якоїсь однієї системи господарювання, оскільки, жоден з цих способів не існує у чистому вигляді. В усіх суспільствах існує змішана економіка з елементами ринку, традицій та командної системи.

Глибоке розуміння основних економічних проблем і механізмів їх вирішення передбачає всебічний аналіз способу виробництва.

Поиск по сайту: