БУДІВЛЯ СУСПІЛЬСТВА

ЛОГІЧНЕ ВИВЕДЕННЯ ОСНОВНИХ КАТЕГОРІЙ

Соціальна структура

Соціальні інститути

Соціальні суб'єкти

Соціальні дії

Соціальні зв'язки

Соціальні рухи

Соціальні організації

Соціальні зміни

Мал.3

Чому ж незважаючи на швидкі і глибинні зміни, суспільство зберігається? Що його підтримує? Суспільство зберігається завдяки міцности Соціальних структур. Різні школи соціології виділяють різні елементи соціальної структури.

Дюркгейм вважав, що головними в структурі є не елементи, а ФУНКЦІЇ, що породжують і створюють елементи, необхідні для функціонування системи в цілому. Тому суспільство в нього не сума елементів, не сукупність індивідів, а система утворення асоціацій людей, наділена особливими властивостями. Структура в нього, -це функція, що затвердилася у нормах та інститутах ( дітородіння і виховання породили сім΄ю), «дія- це функція, що викристалізувалась і стала навичкою». Він розкрив механізм появи структур із повторюваних дій і об'єднань індивідів. З іншого боку, як може існувати функція без елементів її виконуючих? Напевно, точніше називати це соціальною потребою.

Інші погляди:

1. Елементами структури вважають соціальні інститути (М.Вебер, Р.Мертон)

2. Елементами структури вважають соціальні групи і спільноти (К.Маркс)

3. Елементами структури вважають сукупність конституйованих правил (норми, закони, моделі), знань і ресурсів (Дж.Мід, Е.Гідденс, П.Бурдьє)

ВИСНОВОК: Таким чином, соціальна структура містить у собі, з одного боку, соціальний склад (елементи, що утворюють систему), з іншого, - зв'язки між елементами, що розрізняються по мірі поширення їхньої дії, за значенням у характеристиці структури на певному щаблі розвитку суспільства.

Однак найбільше стабільним елементом структури виступають Соціальні Інститути. Їх можна назвати «конструкціями», які несуть суспільну систему. Н.Смелзер визначає їх як побудови, створені для використання ресурсів суспільства у формі взаємодії з іншими, для задоволення тих або інших соціальних потреб. Найпершою функцією соц.інститутів є підтримка стабільності системи за допомогою зведення діяльності людей до більш-менш передбачених зразків соціальних ролей. Всі ролі пов'язані між собою множиною прав і обов'язків, що визначають характер їхньої взаємодії (Парсонс). Таким є механізм вмикання індивіда в соціальну систему.

Якщо соціальні інститути перестають задовольняти потреби людей, люди - перестають дотримуватись прав й обов'язків на себе узятих.

Справа в тім, що однієї з функцій соціальних інститутів є встановлення і підтримка істотних розходжень, що ґрунтовно укорінені в недвозначних ідентифікаціях, тобто - підтримка існуючих границ та страт. Сталість відмінностей іманентно властива інститутам через застосування різного роду ресурсів для константності різноманітності, що фактично гарантувало відтворення соціального порядку.

На невичерпності їхньої реальності усе, ще дозволено напо-лягати спонукаючіми регуляторами дій індивідів і груп(чи ж домінуючим контекстом), - вони вже не можуть бути постійними. Крім того, приймати і підтверджувати важливість колишніх інституціо­нальних відмінностей означає консервувати прихильність соціоло­гічної уяви к звичним моделям інститутціональної структури суспільства індустріальної епохі і фактично двигатись по осі історичного часу в зворот ньому напрямку. І тому усе більш масовим стає поведінка акторов, що не приймають їх в увагу. Застарілі інституціональні структури хоча і не деконструюються, але дуже ґрунтовно дискредитуються сприй­нявши нові імпульси волюта­ристічною дією. Частково так відбувається ще і тому, що суб'єкти дії інформовані про обмежену можливість інститутів виконувати традиційні функції. Приміром, держава як соціальний інститут нині стиснутий — і це не тимчасове явище — у можливостях регулювати процеси в національній економіці. При цьому будування влади державних інститутів (національних урядів, регіональної влади) в пострадянських країнах відбувається повз волі і бажань відповідних структур і професійно-статусних груп.

Зв'язки,обумовлені взаємодією організацій, називають інсти­туційними, а соціальні системи, що виникають при цьому – соціаль­ними інститутами. Інституційні зв'язки можна назвати ще норма­тивними, тому що їхній характер і зміст встановлюються суспільством. Тому вони виконують також функції соціального керування і контролю.

М.Спенсер виділяв такі основні функції соціальних елементів-ІНСТИТУТІВ: а) активна оборона від зовнішніх ворогів і грабіжників - каральна система; б) діяльність, що утворює, - створення засобів подальшого існування - виробництво; в) координація і регуляція усіх видів діяльності - політична система.

Сучасні соціологи Брати Ленські (1970) виділили 6 функцій, необхідних для підтримки цілісності і нормального функціонування системи: а) комунікація (загальна мова, інфроструктура); б) вироб-ництво товарів і послуг; в) їх розподіл; г) захист і безпека; д) заміна членів суспільства, що вибувають (народження, соціалізація, імміг­рація); е) контроль і корекція діяльності, врегулювання конфліктів. Ці функції здійснюють усі члени суспільства по відношенню один до одного за допомогою соціальних інститутів.

Невірно вважати, що соціальні інститути не змінюються і не змінюють своїх функцій (найяскравіші приклади –виробництво і сім'я). Є декілька законів зв'язку між соціальними інститутами (це моя концепція): 1. Всі вони взаємозалежні й необхідні. Тількі загалом вони створують систему. 2 Кожний прагне зайняти головуюче положення в системі (політика, релігія, економіка й ін.),тоді починаються дісфункція,за часом коли ситуація не змінюється в системі наступає кризс, а потім можливий крах системи,розпад (напр. СРСР)..3.Нужда, потреба, у відповідь на яку виникає соціальний інститут, поступово стає для нього необхідною умовою існування: замість того, щоб боротися зі злочинністю, каральні органи створюють «пригноблених». Армії, покликані захищати, перетворюються в агресорів. Системи соціального захисту покликані боротися з бідністю - її відтворюють знову, міняючи критерії бідності. Першим цей закон відкрив Е. Дюркгейм, потім П. Монсон. Для збережіння свого положення соціальному інституту необхідний об'єкт охорони і турботи, тобто чужі страждання для них мотив до активної діяльності, але усунення соціальної потреби і нерівності не входить у цілі даного інституту.

Зовні соціальний інститут виглядає як сукупність осіб, установ та норм із своїми специфічними функціями. Зі змістовного боку - це система доцільно орієнтованих стандартів поведінки окремих осіб у конкретних ситуаціях. Так, якщо юстиція як соціальний інститут зовні може бути охарактеризована як сукупність осіб, установ і матеріальних засобів, що здійснюють правосуддя, то зі змістовної точки зору - це сукупність стандартизованих зразків поведінки правоспроможних осіб, що забезпечують дану соціальну функцію. Зазначені стандарти поведінки втілюються у визначених ролях, характерних для системи юстиції (роль судді, прокурора, адвоката, слідчого і т.п.).

Соціальний інститут, таким чином, визначає орієнтацію соціальної діяльності і соціальних стосунків посередництвом взаємопогоджуваної системи доцільно орієнтованих стандартів поведінки акторів. Їхнє виникнення й угрупування в систему залежить від змісту розв'язуваних соціальним інститутом задач. Кожний такий інститут характеризується наявністю мети діяльності, конкретними функціями, що забезпечують її досягнення, набором соціальних позицій і ролей, а також системою санкцій, що забезпечують заохочення бажаного і стримування поведінки, що відхиляється.

Соціальні інститути існують та відвторються завдяки діяльності соціальних суб’єктів.

Класифікації соціальних суб'єктів ми розглядалися в минулій лекції. Узагальнимо ще раз. Вони можуть бути індивідуальними або колек­тивними (традиційний підхід); акторами, агентами або учасни­ками (сучасна соціологія). Суб'єкт - це той, хто діє або бере участь у соціальних процесах та впливає на результати дій.

СОЦІАЛЬНА ДІЯ включає невтручання, вижидання, терплячу покірність, внутрішню незгоду. Соціальною називається дія соціальна по наслідках або причинах. Вона може бути орієнтована на минуле, дійсне, майбутню поведінку ІНШОГО (М. Вебер). Орієнтація на Іншого - найважливіша ознака соціальної дії, але вона може бути спрямована і на самого себе (якщо я хочу себе змінити або змінити свою поведінку). Усвідомлену орієнтацію дії на Іншого (його реакцію) називають Чекання. Чекання та дії повинні збігатися, інакше немає сенсу і не можлива взаємодія. (Дж.Мид). Структуру соц.дії та їх типологію дав МВебер: мета, яка детерминована потребами, інтересами та мотивами суб ' єкта дії. Мета –це очикуваній або бажаний результат,На нєй будується план (програма дії),в якому враховується: засоби, методи, сроки, ресурси.Реалізація плану з корекцією, суто дія. Рехзультат, якій порівнюється з планом та метою.Але результат завжди не зовсім такої,якої очикували.Тому що діють інші субєкти, тому дія завжди є взаємодія.

Т.Парсонс вважав соц. взаємодію безупинним процесом, що має таку структуру: а) Діяч із потребами і цілями; б)Соціально-класовий контекст і життєва ситуація як сукупність умов і обставин соціального середовища; в) Упорядкована програма дій - вибір засобів, способів, методів з обліком; г) Взаємодія по реалізації і корекції плану; д)Облік чекань і можливих дій з боку інших учасників.

У процесі взаємодії між учасниками виникають зв'язки і стосунки. Стосунки залежності, потреба во взаємодії були присутні споконвічно(О.Конт) і спонукали до дії. Нам очевидна наша залежність від родичів, сусідів, колег (особисті зв'язки) і їхній вплив на нас, але не завжди усвідомлюється, як впливають інституціональні зв'язки: еконо­мічне положення країни, політичний режим, культура і т.п. (формаль­ні знеособлені зв'язки).

Соціальні зв'язки являють собою вираження спільностіта залеж­ності функціонування або розвитку двох (і більше) елементів соц. структури. Зв'язок і є вираження такої сумісності.Соціологи розріз­ня­ють: зв'язки функціонування,розвитку, генетичні і кореляційні зв'яз­ки.

Під соціальним зв'язком звичайно розуміють набір чинників, що зумовлюють спільну діяльність людей у конкретних спільнотах у визначений час для досягнення тих або інших цілей. Соціальні зв'язки встановлюються на тривалий період часу незалежно від персональних рис окремих особистостей. Соціальні зв'язки мають об'єктивний харак­тер. Це зв'язки індивідів, зв'язки людей із явищами і процесами навколишнього світу, що складаються в ході їхньої практичної діяльності. Сутність соціальних зв'язків виявляється в змісті і характері соціальних дій людей, що складають дану спільноту.

Поиск по сайту: