Лекція 1. ВВЕДЕННЯ В СОЦІОЛОГІЮ

спільнотам людей, і окремій людині. Візьмімо, наприклад, ставлення до ринкових перетворень у сільському господарстві. 2003 р. за приватизацію землі виступало 45,2% опитаних, а проти — 29,4%. Ставлення ж до купівлі-продажу землі, тобто до наступного логічного кроку в реформуванні, одержало підтримку лише третини опитаних, тоді як половина респондентів висловилася проти. Або інший приклад: 874% опитаних тош самого 2003 р. оцінюють економічну ситуацію в країні як погану й дуже погану, і водночас половина респондентів підтримує розвиток приватного бізнесу (їх сукупна кількість становить 50,1% порівняно з 43,6% 1994 р.).

4. Протягом років незалежності України відбулася дальша приватизація способу життя людей, коли на перші місця за важливістю для людини висувалися її власне здоров'я, сім'я, друзі. У цій ієрархії особистісних пріоритетів матеріальний добробут посідав 2003 р. четверту, а створення в суспільстві рівних можливостей для всіх — п'яту позиції. Можна сказати, що загальна спрямованість ціннісних орієнтацій людей на тлі дедалі більшої індивідуалізації та уприватнення осббис- того життя позначалася домінуванням матеріальних цінностей у поєднанні зі сподіваннями на допомогу з боку держави. Потреби ж саморозвитку, самореалізації, самоствердження, цікава за змістом робота тощо (тобто нематеріальні духовні цінності й орієнтації) посідають другорядні позиції і є менш значущими для людей.

5. Однак ціннісні орієнтації респондентів досить рідко втілюються у реальність. Так, якщо 2003 р. 83,8% опитаних високо оцінили можливість мати цікаву роботу, то лише 10,1% насправді її мають. Водночас якби була можливість проводити вільний час за бажанням, то 30,1% опитаних більше б відпочивала, нічого не роблячи.

6. Однак економічна криза суспільства, погіршення матеріального стану і зниження соціального статусу людей (2003 р. кількість тих, хто офіційно в даний час не працює, становила 47,4%) співіснує з їхнім поміркованим оптимізмом щодо власного життя (І8,6% опитаних вважають, що вони задоволені своїм життям загалом) і надією на те, що життя повернеться на краще (12,4% відповідей такого гатунку). Лише 21,7% респондентів 2003 р. зазначили, що втратили соціальний оптимізм і надію на те, що стан у країні зміниться на краще. Значне покращення економічних показників протягом 2002-2003 рр. і найвищі серед усіх країн СНД показники економічнго зростання створюють добрий грунт для сподівань на краще життя.

Висновки

Усі ці явища й тенденції, виявлені срціологами, мають прислужитися владі й уряду України для розроблення Дієвішої та ефективнішої економічної політики, прискорення радикальних реформ і процесів приватизації, заходів, спрямованих на соціальний захист найвразливіших верств населення. Сліпе копіювання іноземних моделей економічного розвитку без урахування специфіки посттоталітарного стану навряд чи наблизить Україну до успіху. За допомогою соціології має бути обраний самобутній шлях до процвітання і добробуту, опертий на кращі традиції минулого та реалії сьогодення.

ЗМІСТ

1. Введення в соціологію......................................................5

2. Основні етапи соціології………………………….…………....16

3. Суспільство як система: будова і еволюція….............41

4. Соціальна структура су спільства. Нерівність,

мобільність, стратифікація………………………......................56

5. Методологія і техніка КСД……………………………………...73

6. Соціальна екологія – поселенські спільноти………….91

7. Соціологія праці ………………...........................................................116

8. Соціологія керування організаціями та колективами.....................................................................126

9. Мікросоціологія. Соціологія первинніх групп……...147

10. Соціологія особистості.....................................................................163

Лекція 1. ВВЕДЕННЯ В СОЦІОЛОГІЮ.

1.Соціологія як наука, і предмет. Структура соціології як науки. Рівні і поділи соціології. Поняття «Соціальне» як об'єкт соціології.

2. Місце соціології у системі наук: збіг, відмінності, взаємовпливи.

3. Основні підходи, течії і школи в соціології.

4. Функції і методи соціології.

Часу відведено на курс дуже мало.Це тільки коротке знайомство із соціологією. А як найкраще знайомитися? Мандруючи - не утомливо й корисно.

Я пропоную розглядати наші зустрічі, як захоплюючу подорож по річці. Ви любите річкові подорожі? Я дуже люблю. Ріка ця – повноводна й знаменита, називається «СОЦІОЛОГІЯ» (подібно Дніпру, Волзі, Нілу або Міссісіпі). Випливає і впадає вона в океан ФІЛОСОФІЇ і має багато припливів, річок і джерелець - даних конкретних наук про окремі аспекти життя суспільств.

Оскільки ми пливемо по річці, у нас будуть зупинки в портах - ОКРЕМІ ТЕМИ КУРСУ. На стоянках ми будемо заправлятися знаннями (лекції) і розвантажуватися (семінари). Це будуть не глибокі професійні дискусії і дослідження, а зразкове уявлення, знайомство з темою, схоже на одноденні екскурсії по знаменитих місцях, із нагадуванням великих імен і досягнень місцевих жителів минулого й сучасності. Ви будете не пасажирами на кораблі. Адже корабель навчальний - тому ви самі будете виконувати всі роботи - нести вахту, драїти палубу, готувати й прокладати курс кораблю.

Отже, в дорогу, наш корабель відправляється.

СОЦІОЛОГІЯ - буквальний переклад із латинської: наука про суспільство. Але суспільство також вивчають історія, філософія, соціальна психологія. Окремі сфери й елементи досліджують політологія, економіка, культурологія, лінгвістика й інші науки. Спробуємо більш точно визначити специфіку предмета соціології.

У багатьох підручниках можна зустріти визначення соціології як науки про закономірності становлення, функціонування й розвитку суспільства, соціальних відносин і спільнот. Однак таке визначення дав Ф.Енгельс розділу марксистської філософії - історичному матеріа­лізму, де загальні закони діалектики і матеріалізму використуються до історичних процесів. Дійсно, соціологія довгий час розвивалася в рамках філософії, так би мовити, в її материнському лоні. Суперечки про те, що вважати початком соціології, коли вона з'явилася, які теорії соціологічні за змістом, але філософські за формою і методами, продовжуються і донині. Ми до них повернемося в наступній лекції.

Поки загально визнане: З Нового часу (18 століття) почалися спроби охопити все різноманіття елементів і процесів суспільного життя єдиним вченням. Промисловий розвиток, утворення націо­нальних держав і буржуазні революції сприяли науковим узагалі­ненням, розкриваючи роль і взаємозв'язок різних соціальних інститутів у розвитку і функціонуванні суспільства. Політичні й економічні стосунки стали розглядатися в соціальному аспекті. Я приєднуюся до точки зору, що соціологія як наука з'явилася в першій половині 19 століття, але ще довгий час. не була самостійною, була під величезним впливом інших наук (філософії, біології, психології) шукала себе і свою специфіку. Подібно дитині, вона мала потребу в пелюшках і няньці, щоб навчитися мислити, ходити і розмовляти самостійно.

Першим наукове визначення завдань і предмета соціології дав у кінці 19 століття французький соціолог Еміль Дюркгейм. За Дюркгеймом, задача соціології – вивчати соціальні факти, пояснюючи їхні причини і вплив на суспільство як цілісну систему. Він же критикував своїх колег за філософську розумо­глядність (О.Конта), психологічний індивідуалізм (Г.Зіммеля), і біологічність (Г.Спенсера і соціал – дарвінізм).

Як і у філософії, у соціології по кожному питанню є декілька точок зору. По-різному розуміється і предмет її вивчення. Проаналізуємо їх:

Рівні: Задача соціології це:

Суспільство в цілому 1. Вивчати суспільство в цілому. Її прихильники

вивчається на пояснюють і прогнозують структури,

МАКРОРІВНІ риси і тенденції розвитку конкретних

соціальних систем. Вивчають їхню

будівлю, специфіку й еволюцію.

Окремі соціальні 2. Вивчати необхідно окремі елементи

інститути або спільноти суспільства, їх внутрішню будівлю, функції,

вивчають теорії властивості і взаємозв'язок. Такими вважа-

СЕРЕДНЬОГО РІВНЯ ють: соціальні інститути, сім'ю, релігію, ви-

робництво, культуру й ін., або соціальні

спільності - асоціації, які об'єднують людей

Мікро групи, сім'я, 3. Вивчати поведінку і взаємовідносини

Особистість - людей у суспільстві. Розкривати мотиви

об'єкти соціології і установки їхньої поведінки, вивчати дії

на МІКРОРІВНІ і думки. Соціологи даного напрямку

прагнуть з'ясувати, чому люди поводяться

певним чином: утворюють групи, женяться або

розлучуються, йдуть на війну, вірують.

Хто ж правий з них? Праві усі. Сьогодні соціологія - складна багаторівнева наука, складається з 3-х рівнів, відповідно соціальному життю. Перший рівень-це дії та думки реальних живих людей, яки існують на окремої терріторії, його вивчає мікросоціологія. Другий рівень-це взаємодія та функціонування різних соціальних груп (малих та великих), вин вивчається отраслевой соціологією. Третій рівень інституціональних суб’єктів, які стимулують та стабілізують діяль­ність груп та особистостей, акомулюючі ресурсну базу подальшого розвитку та діяльності індивідів та груп-це макросоціологія.

За цим принципом і побудований наш навчальний курс. Спочатку ми будемо вивчати суспільство як систему, потім окреми сфери та процеси, прикладну соціологі, а на прикінці – мікросоціологію.

Інший розподіл структури самої соціології як науки і навчальної дисципліни подібний всім іншим наукам. Вже сто років розрізняють теоретичну соціологію і прикладну. У деяких підруч­никах ці види соц.досліджень об'єднані з рівнями, що не дуже правомірно. Прикладна соціологія іноді зветься соціальними технологіями.

Засновником емпіричної або прикладної соціології був усе той же ЕМІЛЬ ДЮРКГЕЙМ. Він підкреслював, що треба йти «від соціальних фактів реальних, що об'єктивно існують, соціальних явищ, що емпірично спостерігаються і що фіксуються в показниках, що дозволяє їх порівнювати. Недостатньо просто зібрати факти, вибудувати їх у визначеній послідовності, побудувати ряди показників і перемінних, графіки і таблиці». Мета соціології - логічне опрацювання зібраних даних, перевірка гіпотез і теоретичне пояснення, що інтерпретує й узагальнює факти (на різному рівні).

Що ж можна вважати «СОЦІАЛЬНИМ ФАКТОМ»? Процеси і явища, породжені соціальними ж причинами (не космічними, біопсихічними і т.д.), а власне соціальними. Це не означає, що причини іншого роду ігноруються, просто їх розглядають не як причини, а як ЗОВНІШНІ умови або чинники.

Що ж означає настільки часто згадуваний нами прикметник «СОЦІАЛЬНЕ» по суті?

ВИСНОВОК: Соціологія вивчає структуру, закони функціонування і розвитку суспільства в цілому, окремих його елементів (інститутів, сфер громадського життя і соціальних спільнот), а також поведінку і взаємовідносини особистостей і мікро груп, їх інтеракцію і комунікацію одного з одним, інакше кажучи, соціальні процеси і факти.

Внутрішній світ індивіда, його поведінка не можуть вивчатися поза соціальним контекстом його зв'язків і контактів. Така абстракція й утопія довго панувала у філософії і політекономії у минулому. Сьогодні вона зустрічається в психологічних або економічних теоріях і рецептах. Індивід формується і живе в сім'ї, у колективі, в співтова-ристві, у конкретній культурі. Тому і вивчати треба людину у взаємодії, в конкретній життєвій соціальній ситуації, у взаємозв'язку біофізичних, психологічних і соціальних його властивостей і характе-ристик, - такий підхід сучасної науки (СИНТЕЗ). Тут соціологія тісно співпрацює з іншими суспільними й гуманітарними науками.

“СОЦІОЛОГІЯ ТА ІНШІ НАУКИ”

Розглянемо приклад. Візьмемо соціальний факт: певна жінка 35 років прийшла в туристичну фірму «Сам» і купила три путівки на Кіпр. Економіст буде з'ясовувати чи відповідає вартість путівок наборові послуг і який прибуток фірми. Психолог зацікавиться, чому вона вибрала саме Кіпр, саме дану фірму (реклама або щось ще) і чого вона очікує від відпочинку. Податкового інспектора - чи був сплачений податок. Юриста - де вона взяла гроші, чи законне їх джерело. А соціолога - хто ті ще дві особи, у яких вони стосунках, чи прийняли вони участь у виборі місця відпочинку, фірми, й у коштах, а також в оплаті путівок?

Соціологія використовує теорії, емпіричні дані і методи інших наук, зокрема - історії, статистики, економіки, психології, філософії, етнографії й ін. У свою чергу, вони використовують теорії, емпіричні дані й методи соціології. Ви самі переконаєтеся в цьому протягом вивчення курсу.

Соціологія має широке практичне застосування:

· У вирішенні конкретних проблем виробництва, організації праці й керування колективом окремих фірм і підприємств. Соціологи працюють на підприємствах.

· У розробці конкретних планів і програм соціального розвитку окремих організацій, поселень і регіонів, державної соціальної політики в ролі консультантів, експертів і розроблювачів. Наприклад: Програма «Діти України»,програма подолання бідності, а також проект розвитку нашого міста до 2008 року, висунутий І.Куличенком в вигляді передвиборчої програми на пост мера був розроблено під керівництвом.професор соціології Ю.Сурмін

· В експертизі технічних і містобудівних проектів також могуть приймати участь соціологи експерти в сфері соціального прогнозування та діагностики з оцінкою соціальних наслідків втілення цих проектів.

· При ОПИТУВАННІ (вивчення суспільної думки,) результати в разі опублікування, реально впливають на поведінку людей, міняючи їхню колишню позицію перед виборами або породжуючи ажіотажний попит. Хіт-паради, рейтинг політиків і телепрограм увійшли в наше життя із соціології. Вивчення рівня споживання і думки громадян про політиків – змушує їх змінювати свої рішення.

ВИСНОВКИ: Соціологія відносится до філософії як “конкретне знання” до “загального” і використує її теорії як методологічну базу. Соціологія відноситися до історії, економіки, політології та інших суспільних наук як “загальне”до “часткового” та служить їм методологічною та теоретичною основою.