Елементами соц. структури є соц.спільнота та соц. група

Соціальна спільнота - відносно стійка сукупність людей із по­дібними рисами у всіх або деяких аспектах життєдіяльності, умовах і способі життя, масовій свідомості, цінностях і інтересах. Спільноти - форми людського гуртожитку. Спільноти в суспільному виробництві (колектив, клас, профес.група) або етнічні,або демографічні спільноти.

Соціальна група - сукупність людей, що мають загальні соціальні ознаки і виконуючу необхідну функцію в структурі суспіль­ного поділу праці і діяльності. Розрізняють первинні і вторинні соціальні групи, номінальні і реальні, великі і малі.

ВИСНОВКИ з 3 ПИТАННЯ:

1. Соціально-економічна стратифікація виділяє соціальні групи і класи на основі таких критеріїв:

Ø

Ø масштаби накопиченої власності

Ø досягнутий рівень життя

Ø масштаби контрольованого капіталу

Ø соціально-професійний статус

Ø (освіта, кваліфікація, посада, попит на ринку праці)

Ø трудовий статус (умови, утримання праці, самостійність у процесі праці)

Ø владний статус (влада, панування, авторитет)

2. До чинників індивідуальної мобільності відносять: шлюб із пред­ставником більш високого статусу сім'ї, рівень освіти, зміна мате­ріального способу життя (квартира, машина), зміна типової ста-тусної поведінки (манери, промова, зачіска), зміна соціального оточення, армія, політика, церква, кар'єра, власність. Чинники групової мобільності: революції, війни, зміна політичного режиму, зміни в конституції та законодавстві, народні повстання і бунти, створення імперії, колонізація земель, марши протетсту, забастовки.

ЕТНІЧНА СТРУКТУРА.

Серед соціальних стосунків значне місце посідають національні і міжетнічні відносини.

Етносоціологія - галузь соціології, що вивчає генезис, сут­ність, функції, загальні закономірності розвитку етносів, міжетнічні (міжнаціональні) стосунки і розробляє методологію їхніх досліджень.

Етнос (плем'я, народ – грецьк.) - історично сформована у визначених геокліматчних умовах, стійка сукупність людей, що володіють загальними рисами і стабільними особливостями культури (включаючи матеріальну і побутову) і психологічного складу, а також свідомістю своєї єдності і відмінності від інших подібних утворень (самосвідомість, самоідентифікація), що фіксується в назві («Моє життя серед бельгійців”).

Поряд із категорією «етнос» часто зустрічається поняття «нація», але вони розрізняються. Нація (народ-латинь.) - тип етносу, характерний для розвиненого класового (індустріального) суспільства.

Етноси і раси, відповідно до Л.Гумильова, виникли в результаті взаємодії біо-гео-фізичних (природних) і соціокультурних процесів. Його теорія «пасіонарного стрибка і наступного вгасання енергії» у процесі етногенезу пояснює роль тих або інших народів в історії людства. Але не всі народи вписуються в цю схему.

Можна згадати расові школи Чемберлена і Гумпловича, натуралістичні й органістичні школи соціології Х1Х століття в Європі і Росії, культурно-антропологічні дослідження Леві-Стросса (50 р.р. ХХ ст..), теорії замкнутих культур і цивілізацій або циклічного розвитку (Тойнбі, Шпенглер) і ін. Якщо узагальнити, то можна виділити дві позиції:

1. Вважають етнічні і національні риси тільки біологічними й уродженими рисами, непереробними якісними розходженнями.

2. Ці розходження тільки зовнішні (фенотипічні), на поведінку, спроможності і характер не впливають. Останні - результат культури і виховання.

Років п'ятнадцять тому була висловлена ідея існування певного «культурного гена» або пам'яті предків, що зберігається в підсвідомості. Приклад - досвіди телепатії і гіпнозу. Але експерименти Леві - Стросса начебто доводять визначальну роль культури і навчання.

Поняття «етнічна група» дотепер строго не визначена, у силу величезної культурно-історичної розмаїтності. Мільтон Улігер (1976) запропонував вважати етнічною групою - частину суспільства, члени якої усвідомлюють себе носіями визначеної культури або вважаються такими в очах інших (відомий вихід від своєї етнічної приналежності серед радянських євреїв), крім того, зайняті діяльністю характерною для їхнього походження і даної культури (кавказці – гарні торговці).

Етноси не існують ізольовано один від одного, навіть на перших щаблях локальних цивілізацій між ними були зовнішні контакти. Та й внутрішньо етноси розвивалися. Вони можуть утворювати поліет-нічні держави або нації (Давній Рим) або спілкуватися, торгувати один з одним не об΄єднуючись. Вони можуть жити поруч: англосакси і канадці, що говорять французькою, будучи частиною єдиного цілого (нації), а можуть злитися (США). Французи виникли з гасконців, нормандців, провансальців та ін.

Взаємодії і взаємовпливи етносів називають етнічними процесами. Сучасні держави не однорідні. В них виділяють «корінну» або «титульну» народ/націю і «національні меншості», які часто дискримінуються, якщо не юридично, то фактично.

Історичні типи етносів: рід - плем'я - народ (народність, малий поліс «афіняни», «одесити»), що розвиваються у відповідності до теорії еволюції Г.Спенсера. У сучасному суспільстві існують нації (маючі державність) і малі народи, що не мають державністі. Це частина націй, що проживає на іншій території (діаспора) у результаті міграцій або завоювань, або ті, що не стали нацією (спізнілі) татари, адварці, чеченці, нанайці й ін.

Крім етносів виділяють Субетноси (східні і західні українці, землі в Німеччині) і Суперетноси (канадці, американці, араби, мусульмани,Радянський народ).

Етнічні процеси діляться:

Ø ВНУТРІШНЬОЕВОЛЮЦІЙНІ, що можуть проходить у двох формах: консолідації (об'єднання субетносів, напр.Давня Київська Русь або німці) або інтеграції (об'єднання етносів у суперетнос).

Ø МІЖЕТНІЧНІ, що розрізняються по формах, характеру, цілях і наслідках:

· Асиміляція (поступове зникнення, розчинення в чужій культурі,а також генетичне, через змішані шлюби і вимирання).

· Плюралізм і толерантність (вільне культурно-національне визначення і розвиток, автономія націй і етносів).

· Колоніалізм (гноблення, експлуатація однієї нації іншою).

· Вигнання, переміщення, завоювання або переселення народів (сталінізм, Нагірний Карабах, вавілонське полонення, арабо-ізраїльський конфлікт, Югославія й Албанія).

Емпіричні соціологічні дослідження етнічних стосунків і процесів. Метод включеного і невключенного спостереження жіття нелегальніх емігрантів з Туреччини й арабських країн у Німеччині сер.80-х р.р., дослідження життя негритянського кварталу США, етнічні українці в Канаді (село і місто). Першим була Маргарет Мід (30 р.р.ХХ ст.) – її книги: «Повноліття», «Купання в трьох культурах», «Секс і темперамент у примітивних суспільствах». Вона вивчала гендерне розходження і статеве виховання в трьох типах племен. З останніх досліджень цікава стаття Сітрама і Когделла у журналі «Людина»: Міжкультурні комунікації і системи цінностей. В СРСР дослідження міжетнічної дистанції початок – сер.90-х р.р.. Гудків і Левенсон, роботи Саєнко та Рудницької «Етнічні спільності України» Київ,1998г.;“Національна самосвідомість студентів і молоді “ Дніпропетровськ 1995г. Гнатенка П.І. Висновки – ступінь асиміляції і національної самосвідомості різний, як і ставлення до представників інших національностей.

Друга проблема - зберігання самобутньої культури малих народів. Усвідомлення цінності кожного унікального голосу і цілісності світової культури - вимагає державної допомоги розвитку друкарських органів, шкіл, громадських культурних і релігійних центрів усіх національних меншостей держави, вивчення культури й історії один одного.

Існує проблема національної ідентичності змішаних шлюбів декількох поколінь. Проблема визначення та відсутністі фактичних даних про чисельність етносів і нац.груп в Україні, так як запис із документів вилучений, а статистичний облік тільки за переписью не побудувати, крім того, у переписі запис робиться із слів людини (самоідентифікація), що не дає можливості для виборки.

Методологічно не вирішена проблема Критеріїв національної ідентичності:

Ø По батьках - Генеалогічне фамільне древо, але змішані браки

Ø Мова і культура, але ассиміляція

Ø Релігійний (Росія до 1917 р.)

Ø Громадянство (усі громадяни Франції -французи, за вердиктом Наполеона)

Ø Самовизначення

Ріст національної самосвідомості і національних рухів малих народів (самостійна держава), тоді як інші об'єднуються (Європа) у державу, за останні 10 років доводить, що до ідеї змішання і злиття всіх з усіма люди поки не готові.

Існує розподіл на демографічні групи за статю, віком і місцем проживання, і зв'язана з ними нерівність, а також соціокультурні (релігійні,сексуальні й ін.) ознаки,- це вивчите самостійно.

ВИСНОВКИ з 4 питання:

1. Положення і взаємовідносини етнічних груп залежать від правової бази, державної національної політики, культури побуту і спілкування, ступеня толерантності масової свідомості.

2. Дискримінація є зневажливе або вороже (анти-) ставлення до «інших», «чужих», спостерігається у формі расової ксенофобії соціально однорідних груп із низькою мобільністю, міграцією і маргінальною (стадною) культурою незадоволених власним життям і шукаючих «ворога». Рафіновані ідеологічні шари еліти дають їм «наукові пояснення» і лідерів, але їхні представники теж, як правило, «защемлені», «скривджені». Часто особисті негативні риси переносяться на національні і вважаються властивими усім людям такої національності.

3. «Соціальне зло» в особі інородців допомагає направити гнів мас із політичних структур на національні і расові меншості. Вважати інших нижче по праву нац.приналежності - спосіб піднятися, підвищити статус без будь-яких особистих зусиль і внеску, принижуючи інших. Це спосіб самоствердження примітивної особистості, іноді зводиться в принцип політики і керування державою.

4. Пропаганда расової і національної ненависті і нерівності повинна бути заборонена в правовій державі, як і прояви вандалізму й образи почуттів національних меншостей.Це задача для виховання в сім'ї, у дитячих закладах, задача пропаганди і культури.

ЛІТЕРАТУРА:

Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка. – К., Академія 2005. – С.129-141.

Соціологія.Підручник / За ред.. Юрій М.Ф.,- 2007, К.: Кондор, - с.82-90

Структурні виміри сучасного суспільства. К.:ІС НАНУ,-2006 –Лекція 1,3,6,7

Культура. Суспільство. Особистість. К.:ІС НАНУ,-2006 – Лекція 1,2.3

Оксамитная С., Бродская С.Социальный класс как фактор дифференциации… Ж: Соціологія: теорія, методи, маркетінг,2004, - №4,- с.24-42

Симиончук Е. Рабочий класс в Украине. - ж: Социология: теория, методы, маркетинг, 2005, -№4,- с.5-25

Бедность в Украине. Методпособие Л.Черновой. Дн-к, 1998

Гиденс Э.Стратификация и классовая структура. // Соц.исследования 1992, №9,11.

Гнатенко П.И.Национальная псіхология. Дн-к., 1996.

Рудницька Т. М. Етнічні спільноти України. К.1998.

Етнічна структура українського суспільства. Лекція 3/ / Структурні виміри сучасного суспільства. К.:ІС НАНУ,-2006,с.74-99

Етномовна диференціація в Україні. Лекція 6 // Культура, суспільство, Особистість. К.:ІС НАНУ, - 2006с. 179-201

Евтух В. Б., Трощинський В. П. Етно-національна структура українського суспільства. Довідник. – К., 2004.

Колодий І. Середній клас. - //ж: Социология: теория, методы, маркетинг, 2007,-№ 3,-с.128-142

Коваленко, Савчинський Р. Багатомірний аналіз соціальної стратифікації укр.. суспільства. ж: Соціологія: теорія, методи, маркетінг, 2007,-№ 3, -с.5-23

www. i-soc. com. ua, www. ukraine. ua., www. ukrstat. ua

Питання до самоконтролю

1. Соціальна рівність і нерівність – точки зору.

2. Критерії стратифікаційного аналізу.Статуси і ролі в

суспільстві.

3. Зміни у соціальної структури сучасної України

4. Етноси, етнічні групі, їх ознаки та взаємовідносини.

5. Соціально-демографічні групи та нерівність у суспільстві.

6. Соціальна мобільність-поняття, критерії та механізми.

Поиск по сайту: