Теорія стадій життєвого циклу або росту особистості К. Ериксона

Кожна стадія зв'язана з рішенням конкретної задачі або протиріччя. Якщо вона вирішена успішно, відбувається успішний розвиток, якщо ні - комплекси і проблеми переходять на наступний рівень і ускладнюють рішення нових задач. На кожній стадії особистість набуває конкретних якостей, що впливають на її подальший розвиток.

1 стадія. (грудний вік). Боротьба між довірою і недовірою до світу і людей. Формуються базові стосунки й установки.

2 стадія. (1-2 роки). Автономія і безпорадність. З одного боку - прагнення до самостійності, з іншого - відсутність сил, умінь і знань, що викликають переляк, сумніви і сором.

3 стадія (3-5 років). Боротьба між ініціативою і почуттям провини. Пізнання світу, предметів, людей. Час запитань. Бажання усе збагнути, зрозуміти самому і бажання бути «гарним».

4 стадія (мол. школа 6-11 років). Працьовитість, ретельність борються з почуттям неповноцінності, переживаннями невдачі, невміннями.

5 стадія (підлітки 12-17 років). Індивідуальність і рольова дифузність (розмитість) Проблема вибору: починаючи від зачіски до професії, партнера й ін.

6 стадія (молодість 18-29). Інтимність (парна) і самітність. Розуміння себе.

7 стадія (дорослість середнього віку, має свої три етапи - 30-60 років). Творчість і застій (у роботі, сім'ї, ідеалах, життєвих цілях, саморозвитку й ін.)

8 стадія (старість -теж із трьох етапів - 60-90 років). Боротьба між умиротворенням (від прожитого життя, досягнутого) і розпачем (страхом смерті, хвороб, страждань).

Причини соціалізації дорослих можна звести до трьох позицій:

1. Дж.Клаузен (1972 р.) пояснює це результатом змушених змін, відповідь на «виклик долі» -стреси, кризи, зміни соціальних умов, культурні і технічні інновації. Наприклад: утрата роботи, удівство, криза 40-літніх, «спустіле гніздо». Соціалізація дорослих, таким чином, - це адаптація до змін.

Труднощі адаптації можуть викликати утечу від реальності (самогубства, пияцтво, наркоманію), або просто життя не задумуючись, або вхід в світ мрій і фантазій. Футуршок (страх майбутнього) Тоффлер пояснював, як відхід від дійсного або прагнення жити одним днем - втеча від майбутнього (молодіжні субкультури).

М.Сельє розробив вчення про стреси як успішну адаптацію до росту нервових навантажень і швидких змін. Відповідно до цього вчення, кожна людина має визначений запас життєвої спроможності «адаптаційну енергію стресу». Соціобіологи вивели ген «життєстійкості». Відомо про позитивний вплив стресу і соціальних напружених умов для формування геніїв, сильних особистостей і ін. Здоров'я ми втрачаємо не через стреси, а через наше невміння правильно реагувати на них і небажання змінюватися. Соціопсихологи говорять, що в кожної людини є запас життєвих сил

(див. мал. 4).

Мал. 4

Особистий діапазон

Поиск по сайту: