ТИПОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТЕЙ У СОЦІОЛОГІЇ

Існують різні класифікації і підходи:

Ø Історичний (за формаціями і цивілізаціями –напр. особистість раба)

Ø За аналогіями і моделями поведінки (напр. „прораб”).

Ø За соціально-культурними групами(„кришнаит”). Сюди ж відносят «маргінальну особистість»

Ø За ступенями зрілості (інфантильний, дзеркальна, ідеаліст, діяч та ін.)

Ø За рівнем відношеннь: особистість-суспільство, особистість-група й особистість - особистість виділяють: трансгрессор, консерватор, творець, інноватор; конформіст, нон­кон­фор­міст, коллективист; егоцентрист, справедливість, альтруїст (теорія справедливості).

Трансгрессор – отріцає існуючий порядок та цінності,”увесь світ до основання ми розрушим....”

Консерватор- бажає зберегти існуючий порядок та цінності

Творець або інноватор, - створює нові засоби і цілі, нові цінності. Він теж девіантний, але його відхилення позитивні і конструктивні для товариства. Він прокладає нові стежини й алеї, навіть, якщо ломиться крізь кущі (П.Монсон).

Конформіст - єдиний тип не девіантного поводження. Припускає повне прийняття (хоча б зовнішнє) норм, цілей і способів дії, прийнятих у мікро і макросередовищі. Вони «ходять у парку тільки по алеях і освітлених вулицях», не задумуючись про тих, хто ховається в кущах, через страх бути не прийнятими або покараними (П.Монсон). «Я буду таким, яким вам потрібно», - це особистість позбавлена індивідуальності.

Нон–конформіст,або Людина, що бунтує, описана Г.Мар­ку­­зе й інш. Це людина, що на усе говорить «ні», він ніколи не поступається і не згодний ні на які компроміси. «Нехай цей світ прогнеться під нас» (хитА.Макаревича). Він руйнівник, революціонер, нічого не пропону­ючий замість. Усі його ідеи залежать від суспільства, чиї цінності він відхиляє, це теж самі ж цінності - тільки зі знаком «мінус». Способи його дій руйнівні і деструктивні для суспільства. Якщо згадати П.Менсона, то нонконформіст - це людина, що витоптує клумби і разбиває ліхтарі.

ВИСНОВКИ:

1. Взаємодія із середовищем на мікро (первинні групи) і макрорівні (система виховання, утворення, культура товариства, СМІ) особистість формується і розвивається, виступаючи одночасно суб'єктом і об'єктом дій і спілкування.

2. Взаємодія особистості з товариством містить у собі ідентифікацію (співвіднесення, ототожнення і самооцінку свого місця, статусу), адаптацію (зміни в результаті пристосування до нових умов і ролей), трансгресію (внесення новацій, ініціатив у мікро, а пізніше й у макросередовище).

3. Кожний із нас якоюсь мірою створює свою релігію, свою, мораль, свою техніку. Немає такої соціальної подібності, що не містила б цілої гами відтінків. Проте, галузь дозволених відхилень обмежена. Вона незначна там, де стосується релігійних або моральних явищ, де порушення стають гріхом. Вона більш велика у всьому, що стосується економіки, дозвілля і побуту, але й отут ми рано або пізно зштовхуємося з межею, що не можна переступити.(Е. Дюркгейм).Бути особистісттю означає створювати межи.

4. Виконення ролі не відповідно рольовим чеканням викликає рольовий конфлікт або рольову напругу. Одні ролі можуть мішати виконанню інших ролей (професійні і сімейні), або переходи в нову соціальну групу (стереотипи і навички колишніх ролей мішають новим ролям) важко підтримувати колишні стосунки і зв'язкі. За гарне виконання ролі група, співтовариство заохочує, за погане - карає.

Поиск по сайту: