СОЦІОЛОГІЯ МІСТА

Перші міста виникнули 5-6 тис. років до нашої ери в Месо-потамії (р. Тигр і Євфрат - територія сучасного Іраку), єгипетські міста на узбережжі Нілу й індустські в долині р. Інд (сучасний Пакистан), китайські в р. Хуанхе. Не випадково скрізь фігурує ріка. Це були держави-міста, на чолі яких стояв цар -він же священнослужитель або живий Бог. Аналогічно античні грецькі міста-поліси, що створили на основі своїх спільнот народи - субетноси майбутньої грецької нації (троянці, спартанці, афіняни) або міста древньої Русі (новгородці, кияни, суздальці), що обирали або запрошували собі правителів-князів. Назви етносів йдуть від назви міст. Міста з'являються в сприятливій для сільського господарства й оборони місцевості в якості управлінського, військового і культурного центру. Нерівність міста і села була споконвічно, що пізніше виростало в конфлікти і війни сільського населення проти влади центру (міста). У містах розвива-ється ремесло і торгівля, культура й освіта.

Історично відомі такі типи міської забудови як європейські, японські (східні) і колоніальні. Кожний має відмінність і специфіку, різні функції й архітектуру. Чинники змін - стихійні лиха, особливо пожежі і масові інфекційні хвороби, руйнації в період війн, історичні перерви, - змінювали вигляд і спосіб життя міста. «Місто -фортеця», «місто-сад», «місто-казка». Особливістю європейських міст була наяв­ність міської автономії і самоврядування (Магдебурзське право) від короля або феодала - абсолютного володаря сільських жителів. Зараз наш мер Дніпропетровська виступив з ініціативою поширити це право на українські міста. Розроблен Статут міста, створена міська територіальна громада Дніпропетровську.

У 1995 р. ЮНЕСКО заснувала премію «Міста - за мир» для муні­ци­палітетів, що досягли успіхів у «зміцненні суспільної солідарності, поліпшенні життєвих умов у соціально гострих районах і розвитку дійсної гармонії міського життя». Раз на п'ять років цією премією нагороджується одне місто кожного з п'ятьох континентів. Бо гетерогенний склад мешканців створює загрози конфліктів. Зараз в Україні дуже велика проблема відношення до іноземців та меншин.

Програма MOST, розроблена в 1994 р., припускає вивчення змін, викликаних урбаністичним розвитком і інформування місцевих органів влади. Згідно з прогнозами, у 2015 р. число жителів міських зон (включаючи прередмістя) зросте вдвоє в порівнянні з 1950 р., а число городян - у п'ятеро, число міст із населенням більш 1млн. -в вісім разів. Причому такі темпи передбачаються насамперед у найбідніших країнах ПІВДНЯ, що буде пов'язане з величезними соціальними про­блемами, ускладністю системи контролю й оподатковування.

Превалювання сільського населення над міським трималося аж до індустріальної епохи (Х1Х –п. ХХ ст.), але скорочення сільських робочих місць і індустріальні технології села (агроселища) призвели до масових міграцій селян у міста і передмістя. Можливо, основна маса населення світу буде жити у великих або малих містечках, але є й інші перспективи

Міста споживають велику частину енергії і водопостачання, поглинають харчові продукти і будівельні матеріали. Замість цього вони розливають стічні води і знищують навколишнє середовище. Їхнє навантаження на фізичне оточення перевищує можливості їхнього задоволення, особливо гостро постає проблема відходів (промислових, військових, побутових).

Місцева влада часто не в змозі забезпечити потреби городян у найнеобхідному: житло, робота, питна вода, каналізація, тепло, освіт­лення, нормальні дороги і транспорт і перекладає ці проблеми на держбюджет.

Міста і городяни, без сумніву, причетні до розвитку сучасної цивілізації. Городянин був першим, хто мав право жити в місті, користуючись правами і виконуючи обов'язок, подібно іншим городянам, допомагав будувати цивілізацію.Тепер міста стали тромбом майбутньої цивілізації. Саме тут криється найбільша небезпека духовної деградації суспільства, пов'язана з тим, що люди думають і піклуються тільки про себе. Якщо не налагодити взаємозв'язок між усіма жителями міста, він розпадеться на шматки по лінії класових, расових, релігійних і культурних особливостей. Тільки міцна міська спільнота із розвиненою самосвідомістю і здоровим патріотизмом допоможе вирішити виклик історичного моменту. Олюднення міст вирішальне значення для кожного з нас. А це можливо тільки, якщо жителі зможуть приймати активну участь у житті і плануванні розвитку міста, якщо вдається відновити дійсного громадянина. Тільки на шляху використання творчих можливостей кожного жителя (чоловіка і жінки, багатого і бідного, молодого і старого) міста зможуть служити своїм городянам. (Кур'єр Юнеско. Грудень 1999, с.9)

Особливий тип поселення Передмістя (Згадаємо 30-р.р. книгу Ільфа і Петрова «Одноповерхова Америка»), але ті ж процеси спостерегаються в Англії, Канаді, Франції, Італії, Півночі Європи. Вищі класи і навіть середні шари, маючи особисті автомобілі, прагнуть жити поза великими містами в екологічно чистому і соціально спокійному середовищі «свого кола». У 1984 р. 44% жителів земної кулі проживали в передмістях (селищах недалеко від міста, у приміському красивому і сприятливому середовищі) або особистих віллах (відокремлені поселення в природі).

У 60-70 р.р. почалася агломерація (поглинання) при розростанні границь міст самостійних передмість і селищ, сіл (Наприклад: Кодаки, Мандриківка,Сухачовка, Придніпровськ у Дніпропетровську). З'явилися урбанізовані зони, що злилися, де немає меж і вільного простору між поселеннями. Поняття локального розселення в них безглузде. Наприклад: Париж, Лос -Анжелес, Тель-Авів, Юрмала (Ризький курорт на узбережжі Балтійського моря).

Однак варто розрізняти елітні селища і передмістя «багатих» від учорашніх сільських поселень, що увійшли у межу міста, що зберігають риси маргінальності, занепаду і нерівності, де живуть дуже бідні шари та нелегали.

Основним каналом мобільності сільських жителів в городян була масова тимчасова або постійна міграція в міста в період індустріалізації. Вона могла бути економічно змушеною або примусовою (як у СРСР у 20-30 р.р.) Див. роман А. Платонова «Кітловина». Індивідуальні переїзди траплялися і раніше. Голодуючі селяни йшли в міста в пошуках роботи, віддавали дітей в обслугу або учні ремісникам. Самі влаштовувалися працівниками на фабрики або пропонували разові послуги в сфері торгівлі і побуту (пічники, столяри, будівельники, офіціанти, пралі і т.п.). Робітники жили в заводських селищах при фабриці, станції, руднику. Низький рівень життя, злидні, бійки, скупченість, хвороби, -- прикмети таких поселень. Друга хвиля індустріалізації пройшла в 40-70 р.р. 20ст. Більшу частину сучасних підприємств СРСР побудовано в той час. Масовий попит на робочі руки, будівництво відомчого житла, дитсадків, зон відпочинку - вирішувало соціальні проблеми працівників і закріплювало їх на підприємстві.

Сільські жителі приносять свої навички і звичаї, стандарти соціальних стосунків у місто. Однак через якийсь час вони втрачають колишні навички, не звикнувши і не полюбивши міських звичаїв. Вони і їхні діти стали «Маргіналами», з особливою маргінальною культу­рою. Перше покоління, поселившись у багатоповрхівках, будує сараї, копає у дворі льохи замість дитячих майданчиків, на загальних газонах розводить свій садок-город, збираючи з нього врожай і ігноруючи зага-льні інтереси. Виходять у двір із гістьми і гармошкою і гуляють, як на селі на свята. Розписують на свій смак вікна, стіни лоджії. Архі-тектори-урбаністи розуміли тягу людини до природи, до землі. Тому вони передбачили вазони і шухляди на лоджіях і балконах для квітів. Але більшість садить там овочеву розсаду і зелень до столу або на продаж. Ще більш комічні прояви -розведення дрібної птиці і худоби на балконах або в голубнику, заважаючи сусідам. На балконах і лоджіях влаштовують шухляди, створюючи пожежонебзпечність і порушуючи єдність архітектурного вигляду будинку. Їхні діти просто продовжують ці традиції. У таких мікрорайонах - інший стиль спілкування в магазинах і на вулиці з незнайомими, більше знають про життя сусідів, ніж у старих міських районах або будинках інтелігентів, інша система цінностей, норми і культура.

Дослідження міського і сільського способу життя показали, що тип поселення вразливо впливає на поведінку і світосприймання жителів, що селяни і городяни відрізняються майже також, як земляни і марсиани.

Так з'явилася теорія УРБАНІЗАЦІЇ - навчання про розвиток міст. Іноді говорять про ії стихійний розвиток. Як соціальний процес, урбанізацію оцінюють по-різному: від захоплених до вкрай негативних оцінок. Спробуємо бути нейтральними і розглянути основні механізми росту міста, розміщення в ньому різних функціональних сфер життєдіяльності, типи міст і їхні ознаки і соціальні проблеми.

В соціології є декілька теорій заселення і розвитку міст:

1. В. Кристаллер. 1966 р. Місто утворилося з територіального центру району, округу, що об'єднує самостійні автономні поселення навколо.Це могло бути селище, садиба,фортеця, що пізніше виросла в місто. (Поділ у Києві, Кремль у Москві). Кільцева забудова усередині міста побічно підтверджує цю гіпотезу.

Мал.4

2. Е. Бураге, 1925 р. Теорія концентрованих зон, що пояснює розвиток внутрішньоміських і сільських структур: Діловий центр (Сіті в Лондоні),де розміщені банки, адміністрація, церква, кафе; Змішана зона - житлові і торгові райони (Воронцовка,Тополя), робітничі райони (з-д Петровського), житлова зона середнього класу. В Європі - це малоповерхові котеджи - вулиці або селища в приміській зоні, у нас Перемога, Набережна. Єлітна житлова зона - передмістя і Прибережжя (напр.Песчанка, Нижньодніпровськ, Оріль); сільськогосподарські прилягаючі райони й угіддя, що поставляють продукцію (Досвідчене господарство на Тополі, теплиці, Придніпровськ та ін.). Така модель підходила до ХХ століття, але вона не враховує емоційних і символічних чинників заселення, культурних потреб, що впливають на вибір місця про­живання.

3. Хайт, 1939. Теорія секторів збігається з історією розвитку нашого м. Дніпропетровська. Спочатку заселяється центр і правий берег, потім - лівий берег, потім секторами і квадратами з обліком функ­ці­ональної спеціалізації - околиці, поглинаючи прилеглі села, селища і передмістя.

Мал.5

4. Херріс і Ульман 1945 р. Теорія полярності (ілюстрацією може служити м. Кривий Ріг із його бігунами). Відповідно до даної теорії розташування районів у відношенні один до одного, зумовлено багатьма причинами. Потреби деяких сфер краще задо-вольняються у визначених районах. Наприклад: річковий вантаж-ний порт будується поруч із залізничним полотном, те ж спо­лучення при будівництві заводів важкої промисловості. Підпри­ємства дозвілля, банки і торгові центри зосереджені ближче до адміністративних органів керування. Парк, театр, кафе і ресторани сполучаться так часто, як супермаркет із банківським офісом.

Теорії урбанізації часто зв'язують лише з великими містами. Це не так. Урбанізм торкнувся і сільських районів. Безумовно, він вплинув на життя в малих і середніх містах.

Спочатку про критерії. Як уже говорилося, головний показник-кількість жителів. Малим вважається місто з числом жителів від 1 тис. чоловік до 100 тис. Менше 1 тис. жителів - місто, якщо воно не змінить статут на селище міського типу або село, або райцентр, не буде входити в республіканські моніторингові системи спостереження росту і соціально-демографічного складу народонаселення. Це може бути вмираюче місто, або що будується. Останнє може вирости. Середнім вважається місто з населенням від 100 тис до 600 тис жителів. Понад 600 тис. жителів - велике місто. Парадокс Кривого Рогу - число жителів вище багатьох обласних центрів (Івано-Франківська або Полтави), а то і столиць європейських держав, а підпорядкований Дніпропетровську й за якосттю життя, й за способом життя ближче до середнього міста.

Соціальні проблеми малих і середніх міст - частково збігаються з загальними проблемами міст, частково відрізняються.

1. В силу монопромислового виробництва - вузький спектр фахів і проблема зайнятості (місто металургів або місто ткаль).

2. Мала зона вибору і низька соціальна мобільність.

3. При кризі або закритті підприємства -годувальника - гине все місто (шахтарські міста Сходу України або Англії). Безробіття,з урахуванням прихованного, може досягати 25% працездатного населення. Перепрофілювання підприємства вимагає перенавчання працівників. Іноді дешевше побудувати фабріцю в іншому місці, де є вільні фахівці даного профілю.

4. Мало навчальних закладів, нижча якість освіти і вузький набір професій.

5. Менше вибір і в сфері дозвілля.

6. Нижча якість і комфортабельність житла.

7. Нижчий середній рівень життя, ніж у великих містах.

8. Повільніший темп життя (швидкість пішоходів, транспорту, промови).

9. Нижчий рівень злочинності.

10. Ті ж проблеми з водо - і теплопостачанням, електроенергією й екологією.

11. В силу значно меншого місцевого бюджету вони вирішуються важче.

Соціальні проблеми великих міст:

1. Транспортні - вихлопні гази, пробки на дорогах, паркування й автостоянки (велосипеди в Німеччині стимулюють через зниження прибуткового податку).

2. Колосальні потреби в енергії та паливі.

3. Забруднення (побутове сміття, повітря, вода)

4. Шум - стреси.

5. Витрати на міську інфраструктуру перевищують можливості місцевих бюджетів.

6. Висока злочинність в силу слабкого соціального контролю.

7. Останнє зв'язане з анонімністю й автономією життя індивідів, відчуженістю їх від соціуму.

8. Високі психологічні інформаційні навантаження через перенасиченість середовища і великої кількості анонімних непотрібних контактів упродовж дня.

9. Проблеми зайнятості і безробіття,бездомних.

10. Велики витрати на дорогу «дім-робота-дім» або в магазин, або в гісті (1-3 години щодня витрачаються марно). Однак хоча проблем у великих містах більше, але вирішувати їх владі легше в силу великих можливостей, концентрації ресурсів і розмаїтості середовища.

На тип житлової забудови (поверховість, площа і кількість кімнат, рівень благоустрою) впливає не тільки архітектурний стиль, культура країни й епоха, але, насамперед, економічний добробут, сімейно-демографічні тенденції (сімейність і розмір сімей), культурні переваги, смаки і навички жителів.

Міста-новобудови: спочатку усі живуть у гуртожитках, потім весілля і пологи - потрібні квартири і дитячі садки, лікарні. Через 5-6 років - школи, через - 12 років -вищі навчальні структури і нові робочі місця. Заселення мікрорайонів людьми приблизно одного соціального шару і віку визначає структуру потреб, прогноз розвитку й упоряд-кування програм будівництва, освіти, охорони здоров'я і культури. Одночасно постарілі люди одного будинку потреба у створенні соціальної служби підтримки і нагляду. Міста і мікрорайони старіють також, як і люди, потребують, лікування і відновлення.

Часто виникають конфлікти з приводу використання земель, що прилягають до будинків (між житловими будинками замість спорт­майданчика -відкриті автостоянки), з іншого боку дому -автозаправка. Урбанізація житлового простору звужує зони відпочинку для городян. Чим ближче до центру, тим дорожча вартість землі і квартир. Соціальна нерівність можливостей - у центрі і у передмістях – компен­сується більш високою платнею за квартиру, послуги, земельний податок (але не в Укракїні).

Вплив архітектури на соціальні зв'язки й ідентифікацію в соціальному просторі. Зникло поняття «двір» із будівництвом багатопід΄їздних багатоповерхових будинків. Раніше була закрита (візуально) обкреслена територія, де була соціально-психологічна спільність жителів, діти почували себе в безпеці, освоювали світ дорослого життя і були під контролем, існувала взаємодопомога, близькість і теплота. Тепер зникла межа між вулицею і подвір΄ям або масштаби подвір΄я настільки великі, що не співвідносяться з фізичним і психологічним простором індивіда. Тепер діти дружать під'їздами, а дорослі не знають сусідів по площадці. Дітям ніде грати, ніхто не відповідає за чистоту цієї «нічиєї» території, між мешканцями будинку, де більш ста квартир - не може бути природної спільноти (згадаємо Ф. Теніса). Звідси дитячий травматизм, більше квартирних крадіжок і асоціальна поведінка підлітків, їхня агресія по відношенню до матеріального середовища. Немає в мікрорайонах дитячих клубів, руйнуються спортмайданчики, ніхто не заливає ковзанку, немає батьків -суспільних тренерів і організаторів дозвілля дворової ватаги хлопців. Дослідження ленінградських і естонських соціологів показали руйнівний антигуманний вплив міської архітектури масової житлової забудови, включаючи масиви (спальні райони), за які отримані гос. премії. Треба повернути містам і житловому середовищу людський вигляд.

Оцінки соціальних наслідків урбанізму полярні.

1. Класична точка зору Л. Вірта (1938 р.). Збільшення кількості і щільності населення і гетерогенності середовища (створюється величезна кількість можливих альтернатив) породжують стреси і неврози, почуття самітності і байдужість до «ближнього»,знижує вплив або руйнує первинні спільноти (сімейно-родинні, приятельські, сусідське коло спілкування).

Дійсно, сусідське спілкування в жителів багатоквартирних будинків мінімальне і відчужене, анонімне число контактів у транспорті, на вулиці, у магазинах викликає «психологічну втому» і бажання усамітнитися навіть вдома, в сім'ї (не хочеться спілкуватися) до цього сучасні засоби дозвілля (ТУ, відео, комп'ютер). Людині хочеться спокою, немає часу і сил на захоплення, хоббі, культурно насичене дозвілля. Хоча велике місто дає великий вибір видовищних заходів, більшість жителів ними майже не користується постійно. За винятком елітних шарів. Дослідження студентів минулих років показали, що мало хто відвідує театри, концерти і ходить у спортзали або басейн навіть серед не сімейної студентської молоді. Звідси ріст злочинністі й асоціальні форм поведінка особливо серед молодих і підлітків.

2. М. Ганс (1962 р.) заперечує песимістичні оцінки Вірта-порушення традиційних зв'язків компенсується появою нових зв'язків. Багато чого залежить від освіти, професії, етносу, культурних навичок. Для міських жителів характерна побудова нових мікроспільнот (соціальних світів), що заміщають відсутні, або що розпалися, родинні і сусідські зв'язки, зберігають і захищають від руйнівних соціальних і психологічних процесів, викликаних урбанізацією (технізацією жит­тєвого середовища). У ці світи (коло спілкування) входять: колеги по роботі, товариству, члени сім'ї і друзі, компанія в барі, спортсекції й ін., що можуть не знати один одного і не перетинатися між собою. З усіма індивід підтримує постійні контакти особисто, по телефону, пошті й інтернету, що створює в нього почуття співпричетності, психо­логічної захищеності і моральної підтримки.

3. К. Фішер (1976 р.) висунув теорію субкультур, що співіснують у великому місті (напр. Молодіжних субкультур більш десятка). Фішер вважає, що в основі міських мікроспільнот лежить подібність у культурних інтересах і смаках, тому виникає велика кількість різно-рідних первинних груп за інтересами. Більш того, чим більше місто, тим ширші і різноманітні можливості знайти «своє» індивідуалізоване коло.(Згадаємо:культура інформаційного суспільства, поліфонія мікро-культурних спільнот). Модельєри, скрипалі, лесбіянки, аматори марок, хорвати -створюють свої об'єднання і зони дозвілля для спілкування у своєму колі. Між субкультурами можуть виникати конфлікти на грунті не подібності цінностей і норм, але жителям великих міст властива велика толерантність.

Приклад із м. Сан-Франціско. У кінці 80-х виявилося, що серед жителів-самотніх або бездітних пар, або співмешканців більше, ніж сімей із дітьми. Толерантність-велике число гомосексуальних пар. Цей процес йшов більш 10 років. Такі люди велику частину часу проводять поза будинком, харчуються і відпочивають у суспільних закладах. Звідси будівництво житла в основному з КОНДІУМАМИ (малими модулями)- недорогі, із невеликим числом і розміром кімнат: маленька спальня і ледве більша кімната для спілкування, зустрічей із гостем, відсутня традиційна кухня, є бар із стойкою, холодильником і мікрохвильовою плитою. Мерія забила тривогу – через N-років не буде дітей, молоді,а значить і платників податків. Була прийнята програма поширення традиційних сімей і стимулювання народжуваності, змінені будівельно-житлові комплекси і т.п.

4. Греєр (1972) і Дослідження 1982-84 р.р. підтвердили наявність тенденцій, описаних Віртом (1) і Гансом (2). Сусідські зв'язки слабіша­ють, але сімейні, приятельські, етнічній і професійні зберігають своє значення, хоча і змінюють форми й інтенсивність контактів, а також зміст спілкування.

5. Барнек (1970). Досліджував етнічні меншості Канади, у тому числі українців. Виявив, що в етнічних українців ступінь національної самосвідомості і єдності з одноплемінниками вищий в жителів великих і середніх міст, ніж у малих поселеннях і сільській місцевості. Більш однорідне середовище давить і змушує до асиміляції, тоді як автономія і відокремлення міст дозволяє бути самим собою. Друга закономірність - чим більше за кількістю етнічна громада, тим більше вона об΄єднана. Тому українці – жителі великих багатонаціональних міст – виявляють більше цікавості до свого історичного коріння і культури, ніж у невеликих містечках.

6. Уорнер (1981 р.) Порівнював готовність до взаємодопомоги городян, що належать до різних етнічних груп в Америці. Виявилося, що найвище почуття взаємодопомоги в негрів, що він зв'язав з особливостями негритянської протестантської церкви - більш особис-тісної і неформальної. Крім того, взаємодопомога і різні форми товариства більше властиві біднякам, ніж багатим. (приг.казку Кішкин будинок) що теж могло позначитися на результатах.

У Дніпропетровську вся територія розділена і закріплена між господарськими суб'єктами, підприємствами. В результаті приватизації вони одержали не тільки акції своїх заводів, але і фактично даром одержали будинки, магазини, землі в мікрорайоні. Вони їх здають в оренду або самі експлуатують, одержуючи прибуток із сфери послуг в особисті кишені. Вони не платять земельні податки, не асфальтують і не освітлюють вулиці, не борються з амброзією, а тільки стрижуть «надприбуток» -тому що не впевнені, що завтра їхні дарові прибутки не прикриють.

Підтвердження впливу місця проживання на родинні зв’язки підтвердженні дослідженням студентів ПДАБА у 2006р.: серед меш­канців сел, ПГТ - заміжних та женатих дорослих було від 45 до 43%, тоди як в мегаполісі лише 28%,а живуть з партнером у мегаполісі-11%, в селі тільки - 6%.

Дійсно, урбанізм змінив характер, поведінки і стиль спілкування, потреби й інтереси жителів міст, але з переходом до інформаційного суспільства багато негативних рис зм'якшилися і виникли нові форми соціальних комунікацій і взаємозв'язку. Крім того, зростання міст поставлене під контроль. Законодавство деяких країн обмежує число жителів оптимальними розмірами, а також змінює моделі забудови й архітектури. Більшість досліджень 80-90 р.р. показують, що жителі міст не почувають себе більш самотніми і нещасливими, ніж сільські жителі, крім нижчих прошарків: алкоголіків, наркоманів, людей соціального дна і самотніх людей похилого віку, але тут уже поле діяльності для соціальних служб.

Висновки. Комплексний план розвитку міст предполагає його трактовку як особливого соціального простору та теріториальної спіль­ноти. Роздили яки полягають плауваню включають:1.Розвиток і збалансування соціальної стркутури міста; 2.Розвиток и збалансована структура економіки; 3. Збалансоване та перспективне містобудування; 4.Розвиток системи регіо­нальої осві­ти та науки, медіцини (відвтореняя продуктивних сил людьских ресурсів); 5. Соціокультурний розвиток міста; 6.Підищення якості життя населення; 7. Система контролю та моніторінгу за виконянням плану. (розробка проф. ДНУ зав. Каф. Теорії соціології Городяненко В.Г.).

Поиск по сайту: