СОЦІАЛЬНІ ЗМІНИ

Соціальні процеси - це якісні зміни в суспільстві, в формах та засобах взаємодії лююдей, які є результатом свідомих, або несвідомих дій соціальніх організацій, рухів та інноваторів.

Соціальні рухи - об'єднання людей із метою змінити або захистити існуючий порядок. У кожному конкретному суспільстві зустрічається безліч соціальних рухів. Як правило, виникають і контр-рухи, спрямовані проти тих цілей, за які борються перші. Расистські та антирасистські, феміністські і навпаки, комуністичні і антикому­ніс­тичні. За скасування заборони абортів і за зберігання заборони абортів, за права сексменшин і за заборону таких зв'язків. Рухи класифікують за метою, за методами (радикальні - помірні), по складу, по тому, чиї інтереси вони виражають. Наприклад, недавно створена «партія аматорів жінок» в Україні (Поплавський і Зібров) Вона складається з чоловіків але створена на захист жінок, їхніх прав і інтересів.

Головні питання: Чому люди об'єднуються в рухи? Що спонукає їх до активних суспільних дій?

Н.Смелзер виділив такі причини. По-перше, у людей повинно бути почуття невдоволення тим, що відбувається або своїм станом у суспільстві (суб'єктивна оцінка об'єктивних подій). По-друге, необ­хідна наявність загальних стандартів, за якими оцінюється ситуація і події. Крос національні дослідження Гарра в 70-і р.р. показали, що в різних країнах різні речі викликають почуття невдоволення і сприй-маються як несправедливі. По-третє, потрібна впевненість, що ніхто інший не змінить становище і сама ситуація не вирішиться. По-четвер­те, необхідна організація для досягнення цілей. Люди, що стоять «у джерел», стають ядром або керівною ланкою нового руху. Всі соціаль-ні рухи проходять декілька стадій у своєму розвитку перед тим, як стануть організацією (на матеріалі КСІ неформальної асоціації допо-моги постраждалим від стихійних лих на Середньому Заході США):

Ø кристалізації - усвідомлюються потреби суспільства, шляхи їх досягнення і розподіл ролей;

Ø визнання -зовнішні дії, контакти з іншими організаціями для обговорення спільних цілей і зусиль;

Ø інституалізації -рух приймає організаційні форми і рамки.

Конфлікти в суспільстві є і будуть, поки існує суспільство. Соціологи визначають суть конфлікту і його причини (а не привід). Конфлікти поділяють на особисті (вони ірраціональні), організаційні і пов'язані з боротьбою за ресурси або владу між соціальними групами (класами, націями). В середині організації можуть бути конфлікти -потреб, інтересів особистостей або підрозділів, рольові (статусні) конфлікти, ціннісні конфлікти. О.Здравомислов пропонує поділяти конфлікти за змістом: матеріальні, політичні, національні, релігійні, культурологічні і тощо.

Вирішення конфлікту призводить до змін, а значить і розвитку організації, але не всі конфлікти сприятливі і потрібні для колективу і суспільства. Є конфлікти, що краще запобігати або вирішувати на перших стадіях, поки вони не поглибилися. Не варто йти від конфлікту, затягувати його рішення. У латентному стані він може знаходитись довго, а потім вибухнути в несподіваний момент. Не варто і спеціально загострювати конфлікт. Вирішення конфлікту може бути тимчасовим (компроміс) або остаточним (докорінним). Часто потріб­ен фахівець або посередник між конфліктуючими сторонами при спільному бажанні вирішити конфлікт. Іноді рішення зв'язане з усуненням однієї з ключових фігур (звільнення або ізоляція), що створює конфлікти, розпалює ворожнечу і небезпечен для суспільства.

Соціальні зміни можна визначити як зміну способу організації суспільства. А соціальний процес - як спрямовану соціальну зміну. Соціальні зміни можуть бути викликані незначним технічним нововведенням (напр.ТV).

Соціальна система в цілому змінюється в результаті взаємодії суб'єктів, що висувають нові цілі, потреби або засоби, а також способи їхнього досягнення. Це має назву прогрес суспільства. Зміни можуть бути результатом конфліктів окремих соціальних груп - політичні революції. Спрямований поступовий процес змін у суспільстві називали в Х1Х ст. еволюцією, а стрибки, якісні та системні зміни - соціальними революціями. Наприкінці ХХ століття з'явилися нові терміни:

Ø модернізація суспільства - викликана новаторским пропозіціями,но це часткови зміни,невелике усовершенстування чогось;

Ø трансформація - зміни форм всей соціальної системи і суспільних стосунків в результаті реформ;

Ø зрушення - якісні зміни способу організації спонтанного характеру,розпад системи.

Темпи соціальних змін різні в різних країнах і залежать від готовності населення до них. Порівняйте реформування в пост­соціалістичних країнах: Угорщина, Польща, Чехія і Росія, Україна, Білорусія.

У ході модернізації суспільства змінюються не тільки технології і виробничі стосунки, а також соціальні звіязки, структура населення, матеріальна і інфраструктура, ландшафт, тип житла, побут, спосіб життя (мотосані у народів півночі).

При дослідженні соціальних змін соціологи зосереджують увагу на зміні колективної поведінки, типів поселень, культурних цінностей і норм. Соціальні зміни є результат діяльності суспільних рухів і соціальних груп.

Осборн, досліджуючи модернізацію суспільства під впливом НТР в 1970 р.р. підкреслював, що зміни в матеріальній культурі (предмети, винаходи, технології) і в адаптивній (соц.інститути, соц.структури, цінності, норми, політичні інститути,свідомості) відбуваються не одночасно. Друга сфера змінюється повільніше і довше, з тимчасовою затримкою пристосовується до змін матеріальної культури. Наприклад, компьютери і методи навчання. Це він назвав законом „культурного лага (затримка)”

Групи інноваторів (агенти соціальних змін) включають підприємців, винахідників, діячів культури, політиків, борців за справедливість, соціальних працівників.

Чинники, що заважають інноваціям. До нихвідносять навички, стереотипи, страх нового, уподобання, консерватизм, тради-ції, родинні зв'язки.

ВИСНОВКИ. Чинниками змін у суспільстві є:

1. Стосунки між людьми в процесі взаємодії не обов'язково призводять до згуртованості й об'єднання. Вони можуть викликати конфлікти.

2. І навпаки, стосунки «панування-підпоряд­кування»,«керівництво-слухняність», «лідерство-вплив» не обов'язково пов'язані з конфліктами, як стверджують Р.Дарендорф і його прихи­льники. Люди занадто конформні (податливі) й адаптивні. Експерименти відкрили сліпе підпорядкування авторитетам, некритичність сприйняття, неосмислені дії, стадні інстинкти та ін. Лінь, навички, соціальна пасивність і апатія, страх знизу і знеособлена влада бюрократичних структур (хто винуватий? - МИ). Величезна роль соціальних інситутів, уніфікації і реклами.

3. Більш значним чинником розвитку суспільства окрем конфліктів виступає созідаюча праця та творчість, інноваційна діяльність особістостей та груп.

ТИПИ СОЦІАЛЬНИХ СИСТЕМ.

Повна якісна зміна соціальної системи (ТРАНСФОРМАЦІЯ) приводить до нового типу суспільства. Відома періодизація історії (типологія суспільств) О.Конта і Г.Спенсера. К.Маркс запропонував формаційній підхід. Його вчення про формації (5) критикувалося за лінійність, утопічність комуністичної формації і невідповідність реальній історії. Але якщо вважати формації «ідеальними типами», то вони підходять для розуміння внутрішніх законів розвитку суспільства. Цивілізаційний підхід з'явився на початку ХХ століття. Його можна сполучити з формаціями К.Маркса. (см. Табл.)

Поиск по сайту: